Економічна політика

Економіка – це система забезпечення матеріальних інтересів тих, кому належить влада. У розвинутих, національних державах народ виборов собі значну частину влади, а з нею – і право на значну частку в розподілі прибутків від економічної діяльності.

В Україні економіка ідеально працює на забезпечення матеріальних інтересів людей влади і зв’язаних з нею через корупцію внутрішніх і зовнішніх хижаків.

Наша економіка не тільки не забезпечує матеріальних інтересів народу, але перетворена в досконалу систему грабежу народу та держави і є найголовнішою складовою частиною системи нищення української нації. Дуже багато єднало та єднає владу і опозицію у методах управління економікою. Можна виділити кілька спільних рис.Найперше – це тяжіння вирішувати кризові ситуації через грубе адміністративне втручання. Друге – це сприяння імпорту на шкоду національному виробникові. Третє – це використання зовнішніх заощаджень на потреби “проїдання”. Четверте – управління державним бюджетом в “ручному режимі”. П’яте – однаково негативне ставлення та нерозуміння ролі малого бізнесу.

Інша проблема полягає у великому бізнесі, який не є українським (йдеться передусім про світогляд) та державницьким у ставленні до країни та її громадян. Абсолютна більшість його представників розглядає Україну та українців виключно як територію і «населення» для отримання вищої норми прибутку.

Ключем до перетворення економіки в систему забезпечення матеріальних інтересів народу є тільки національно-державотворча політика: створення власної національної держави. Економічна політика повинна будуватися і розвивається за формулою:“Від створення й утвердження національної держави – через державний захист економічних інтересів народу – до добробуту кожного громадянина”.

Соціальна політика.

Гарантом ефективності та перспективності соціальної політики і захисту громадян є національна держава. В основу соціальної політики покладаємо принципи національної солідарності, справедливості та відповідальності у взаєминах громадян із державою, власників із найманими робітниками, працездатного та непрацюючого населення. Обіцянки вирішити нинішні соціальні проблеми народу без створення української національної держави – це відверто антиукраїнське політичне шахрайство.