Вибір систем пожежогасіння

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

ІНСТИТУТ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ ІМЕНІ ГЕРОЇВ ЧОРНОБИЛЯ

НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни: Автоматичні системи забезпечення

протипожежного захисту

на тему: «Протипожежний захист торгівельного залу»

Курсанта 5 курсу

напряму підготовки магістр

спеціальності 8.17020301

«Пожежна безпека»

Романовський Р.О.

Шифр 23996

Керівник:

доцент кафедри АСБ та ЕУ,

кандидат технічних наук,

майор с.ц.з.

Землянський О.М.

Національна шкала ________

Кількість балів: ____ Оцінка: ECTS _____

м. Черкаси – 2014 рік

Зміст

Вступ

1. Вибір системи пожежогасіння

2. Розрахунок спирнклерної автоматичної установки водяного пожежогасіння

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Проблема спалаху об'єктів відноситься до найбільш гострих. Тривожні новини з регіонів чути практично щодня. Не дотримання правил пожежної безпеки, особливо в місцях массового скупчення людей призводить до величезних матеріальних і людських втрат. І справа зовсім не в недбалості. Бажання в максимально короткий термін при мінімальних вкладеннях запустити об'єкт в експлуатацію бере верх над самими простими людськими почуттями – особиста безпека та самозбереження. Не дотримання елементарних правил пожежної безпеки, порушення порядку експлуатації об'єктів приводять до настільки сумних наслідків. Крім цього, далеко не останню роль у подібних ситуаціях відіграє відсутність елементарних засобів пожежогасіння. Особливо варто звернути увагу на те, що автоматичні системи пожежогасіння допомагають виключити такий фактор ризику, як роль людини.

Саме автоматика відповідає за своєчасне виявлення вогнищ займання і включення системи пожежогасіння в автоматичному режимі. Крім того, дана система відправить сигнал на пульт пожежної частини про пожежу на об'єкті. Автоматична система пожежогасінн ярозрахована на максимально швидку реакцію на загоряння і більш повне виключення чинників, завдяки яким відбувається процесс горіння (наявність горючих речовин, присутність кисню (або, простіше кажучи, приплив свіжого повітря), наявність високої температури).

Батьківщиною сучасних систем автоматичного гасіння пожежі цілком можна вважати Японію. Тільки не плутайте стаціонарні системи пожежо-гасіння з автоматичними установками. Стаціонарні системи пожежогасіння були розроблені і застосовувалися ще раніше. Як приклад можна навести водяну установку для пожежогасіння збагачувальної фабрики Змеіногорского рудника (1770 рік), система гасінняпором на Російсько-Балтійському вагонобудівному заводі (1879 рік), спринклерної система автоматичного пожежогасіння, що в 1864 році булла побудована Гаррісоном Стюартом. Але найбільш досконала система булла розроблена саме в Японії. Природно, що розроблена японцями система пожежогасіння булла зовсім іншою, не схожою на ті системи, якими обладнуються сучасні будівлі і споруди. Поштовхом до створення таких систем пожежогасіння послужило сильний землетрус, який зруйнував Токіо в 1923 році. Проте більшість людей загинуло не під завалами, а в результаті пожеж та відсутність коштів їх гасіння. Тільки на початку 50 х років профессором хімії низів Джиро було отримано хімічну речовину - легка вода (BONPET), яке в подальшому стало застосовуватися в які автоматично включаються під час пожежі вогне-гасниках. Саме ці автоматичні вогнегасники і є першими серійними систе-мами пожежогасіння.

Необхідно пам’ятати, що практично всі автоматичні установки пожежогасіння проектують, монтують індивідуально - виходячи з пожежної небезпеки і особливостей об’єкта. Разом з тим, є спільна методологія проектування, монтажу, експлуатації, технічного обслуговування установок пожежогасіння.

Вибір систем пожежогасіння

Згідно завдання на курсову роботу в приміщенні торгівельної зали запроектовано автоматичну систему пожежної сигналізації а також автоматичну установку пожежогасіння.

Розміри приміщення становлять:

· довжина 40 метрів;

· ширина 22 метра;

· висота 3,5 метра.

Автоматична система пожежної сигналізації включає в себе прилад приймально-контрольний пожежний до якого підключений один шлейф із 12 димовими та 1 ручним пожежним сповіщувачем. Під час спрацювання системи відбувається автоматичний запуск сирени, яка оповіщує про пожежу людей для їх швидкої та безпечної евакуації.

Згідно ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі»[1]:

Не підлягають обладнанню системами пожежної сигналізації окремо розташовані застраховані одноповерхові наземні об’єкти торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, площа яких незалежно від їх ступеня вогнестійкості не перевищує 100 м². Якщо площа цих об’єктів становить 150 м² і більше, то сигнал про спрацювання АУПС повинен виводитись на пульт пожежного спостереження.

Побудова системи протипожежного захисту та її технічні характеристики (наприклад, вид вогнегасної речовини, спосіб гасіння, тип і кількість пожежних сповіщувачів, тощо), визначаються проектною організацією.

Автоматичних установок пожежної сигналізації допускається не передбачати у приміщеннях вбиралень (туалетів), умивальних, кімнатах особистої гігієни жінок, охолоджуваних камерах, мийних, парильних, мильних, душових, залах басейнів, приміщеннях для зберігання та готування до продажу м'яса, риби, фруктів, овочів (у негорючий упаковці) та інших приміщеннях з мокрим процесом, венткамерах, насосних, бойлерних та інших приміщеннях для інженерного обладнання будинків, в яких відсутні горючі матеріали.

Автоматичними установками пожежогасіння повинні бути обладнані будинки та приміщення підприємств торгівлі, у тому числі речові, продуктово-речові ринки:

- будинки І, II ступенів вогнестійкості, площа протипожежних відсіків яких збільшена згідно з приміткою 1 таблиці 2 цих Норм;

- дво поверхові будинки із розміщенням торговельних залів на двох поверхах із загальною торговельною площею більше 3500 м²;

- будинки із розміщенням торговельних залів на трьох та більше поверхах - незалежно від їх загальної торговельної площі;

- підприємства із загальною торговельною площею 150 м² та більше або їх загальною площею 400 м² і більше, які розташовані у підвальних, підземних поверхах.

Вибір системи (установки) пожежогасіння рекомендується виконувати в такій послідовності:

- визначають призначення установки;

- визначають спосіб (метод) гасіння можливої пожежі;

- вибирають вогнегасну речовину;

- визначають допустиму інерційність установки.

На підставі цих даних вибирають вид і схему АУП.

Призначення АУП визначають за результатом оцінки можливого впливу пожежі на об’єкт при аварійній ситуації. АУП повинна забезпечити можливість усунення аварійної ситуації на об’єкті шляхом гасіння пожежі, або блокування об’єкта від пожежі, або локалізації (стримування) пожежі.

Спосіб (метод) гасіння визначають в результаті розуміння (уявлення) характеру розвитку пожежі на об’єкті, який розглядається, з визначенням найбільш раціональних способів (методів) її ліквідації. В залежності від конкретних умов приймають або загально-поверхневий, або локально-поверхневий, загально-об’ємний, локально-об’ємний (наприклад для технологічних апаратів) або комбінований характер впливу на займання. При цьому необхідно враховувати:

а) особливості технології виробництва (при пожежі на декількох апаратах - локальне гасіння або затоплення піною тощо).

б) об’ємно-планувальне рішення приміщення, що захищається (наприклад: здійснюють об’ємне гасіння водяною парою при W_прим. ≤ 500 м³; азотом, аргоном і СО₂ при W_прим. ≤ 3000 м³; галоідовуглеводними при W_прим. ≤ 6000 м³; піною середньої кратності при W_прим. ≤ 3000 м³ (за винятком кабельних тунелів, для яких об’єм не повинен перевищувати 1300 м³).

Вибір вогнегасної речовини рекомендується робити з врахуванням:

а) характеристик речовин, які обертаються в приміщенні, що захищається;

б) особливостей об’ємно-планувального рішення приміщення, що захищається, (наприклад: пожежі в невеликих за об’ємом і добре герметизованих приміщеннях ефективніше гасити газовими або аерозольними речовинами);

в) особливостей технологічного процесу (наприклад: закриті високо-нагріті апарати краще гасити газовими речовинами);

г) характеру розвитку можливої пожежі (наприклад: при об’ємному розвитку пожежі ефективно використовувати газові речовини, при розвитку пожежі в горизонтальній площині - піну, розпилену воду, порошки тощо).

Особливу увагу при виборі вогнегасної речовини необхідно звертати не тільки на вогнегасний ефект, але і на те, які наслідки можливо виникнуть в результаті її використання.

Інерційність АУП -повинна відповідати умовам навколишнього середовища при пожежі і не перевищувати нормованих значень, які вказані в нормативних документах.

При визначенні загальної схеми АУП необхідно в першу чергу встановити найефективніший спосіб пуску установки.

Тип пуску АУП визначають в залежності від особливостей пожежної небезпеки і об’ємно-планувальних рішень приміщення, що захищається. Так, для невеликих за об’ємом приміщень (до 120 м³, в тому числі і вибухо-небезпечних), у яких можливе швидке нарощування температури при пожежі, доцільно використовувати механічний пристрій (трос з відповідним чутливим елементом). Якщо приміщення характеризується підвищеною пожежною небезпекою і можливий швидкий об’ємний розвиток пожежі, застосовують системи з електричним пуском. В вибухонебезпечних приміщення хвеликих об’ємів доцільно застосовувати пневмо або гідро пуск, при цьому варто мати на увазі, що в будь-якому випадку АУП повинна мати дублюючий ручний пуск (дистанційний та місцевий), за винятком спринклерних установок.

В залежності від визначальних факторів пожежі (які виявлені при аналізі пожежної небезпеки) і мікроклімату приміщення вибирають тип і вид пожежного сповіщувача (або технологічного давача)з врахуванням нормативної інерційності установки.

З врахуванням нормативної інерційності установки вибирається також тип і вид контрольно-пускового вузла (запірно-сигнального пристрою).

Отже виходячи із вище наведених фактів та вимог нормативних документів проектуємо для захисту приміщення торгівельної зали автоматичну спринклерну систему водяного пожежогасіння.

Спринклерні установки водяного пожежогасіння) призначені для своєчасного виявлення займання, оповіщення про пожежу, локалізації пожежі та локально-поверхневого пожежогасіння.

У випадку самостійного використання, СУВП виконують одночасно і функції автоматичної пожежної сигналізації.

СУВП застосовують для захисту пожежонебезпечних приміщень з малою початковою швидкістю пожежі і висотою не більше 20 м, а також для захисту конструкцій будинків, споруд, вентиляційних камер, внутрішньо-стелажних просторів з ненормованими висотами. Застосування СУВП в приміщеннях більшої висоти неефективне, оскільки спринклери не будуть своєчасно відкриватися через відхилення піднімаючих струменів повітря і продуктів горіння, а струмені води з відкритих спринклерних зрошувачів будуть відноситися конвективними струменями у бік від займання.

Традиційно СУВП застосовують для захисту приміщень у будівлях громадського призначення (торгівельні і адміністративні споруди, готелі, лікарні, глядацькі приміщення), на об’єктах промислового призначення (текстильні, деревообробні, шкіряні, лако-фарбо приготувальні, сушильні камери, виробництва паперу, автогаражі тощо).

В залежності від середньої температури повітря, у захищуваному приміщенні упродовж року СУВП необхідно застосовувати (проектувати):

- водозаповненими (мокрими) - для приміщень з мінімальною температурою повітря5°С та вище;

- повітряними(сухими) – для неопалюваних приміщень будинків з мінімальною температурою повітря нижче 5°С.

В свою чергу водозаповнені СУВП мають гідравлічний пуск, повітряні – пневматичний.

Необхідно відмітити, що спринклерні установки єдині з переліку АУП в яких не передбачений дублюючий (дистанційний і місцевий) ручний пуск.

Будова і принцип роботи різних видів СУВП загалом однакова з конструктивними відмінностями окремого обладнання.

До складу СУВП входить різноманітне обладнання, яке розміщують як в захи щуваному приміщенні, так і в станції пожежогасіння (насосній станції).

Рис. 1. Принципова схема спринклерної установки водяного

пожежогасіння:

1 - спринклерний зрошувач; 2 - розподільний трубопровід; 3 –живильний трубопровід; 4 - підвідний трубопровід; 5 - вузол керування; 6 - засувка; 7 - сигналізатор тиску універсальний; 8 - автоматичний водо-живильник; 9 - електроконтактний манометр; 10 - компресор; 11 - зворотний клапан; 12 - щит управління; 13 - пристрій зовнішнього оповіщення; 14 - пульт централізованого пожежного спостереження; 15 - основний насос; 16 - резервний насос; 17 - сигналізатор тиску (протоку рідини); 18 - вододжерело; 19 - підвідний трубопровід; 20 - вентиль.

В приміщенні, яке захищають, розміщують живильний, розподільні трубопроводи, які утворюють мережу трубопроводів. До розподільних трубопроводів під’єднують спринклерні зрошувачі.

В станції пожежогасіння монтують основний і резервний насоси-підвищувачі з відповідними електродвигунами, підвідні трубопроводи, вузли керування (можливе розміщення в відокремленній частині захищуваного приміщення, автоматичний водоживильник, щит (шафа) управління, запірну арматуру (засувки, вентилі, крани, пробкові крани, зворотні клапани тощо), контрольно-сигнальну арматуру (сигналізатори тиску, електроконтактні манометри, сигналізатори рівня, водоміри тощо).

В черговому режимі вся мережа трубопроводів заповнена водою під розрахунковим тиском, який забезпечує автоматичний водоживильник. На щиті управління перемикач режимів роботи СУВП знаходиться в положенні автоматичного включення пожежного насоса, працюють світлові індикатори, які показують наявність основного і резервного електроживлення і відповідність розрахункового тиску в мережі трубопроводів. Засувки на підвідних трубопроводах відкриті, вузол керування установки закритий.

При виникненні пожежі, під дією підвищеної температури відкривається спринклерний зрошувач. Вода, під тиском, через зрошувач виходить з розподільної мережі трубопроводів у зону пожежі. При виході води тиск в розподільних і живильному трубопроводах зменшується, що забезпечує відкриття вузла керування і пропуск води з автоматичного водоживильника. При відкритті вузла керування одночасно відкривається сигнальний трубопровід і частина води надходить до сигналізатора тиску, який формує електричний сигнал на щит управління (ЩУ).

ЩУ включає пристрої оповіщення (світлові, акустичні), транслює тривожне повідомлення на пульт централізованого пожежного спостереження (ПЦПС) і подає електричне живлення на електродвигун основного пожежного насоса, який, у свою чергу, подає воду з відповідним тиском від основного вододжерела у спринклерну мережу.

Примітка: при включенні насоса вода в автоматичний водоживильник не надходить оскільки на трубопроводі встановлено зворотний клапан.

У випадку, якщо основний насос не включиться, або не забезпечить розрахунковий тиск протягом 10 с з часу подання напруги на електродвигун основного насоса, сигналізатор тиску (протоку рідини), який встановлений на напірному трубопроводі насоса, не спрацює і не формує електричний сигнал на ЩУ, який через 10 с переключить подання електроживлення на електродвигун резервного насоса.

Завдяки ЕКМ, який встановлено на автоматичному водоживильнику відслідковується на ЩУ тиск в мережі трубопроводів при зниженні якого забезпечується автоматичне включення компресора для підтримання розрахункового показу.

Припинення роботи установки (припинення подання води) передбачається тільки шляхом знеструмлення (виключення) електродвигуна насоса від ЩУ.

При захисті кількох приміщень, поверхів будинків однією секцією та необхідності видачі сигналу, що уточнює адресу займання, а також включення систем оповіщення та димовидалення допускається встановлювати на живильних трубопроводах сигналізатори протоку рідини (СПР).

Перед СПР належить встановлювати запірну арматуру з датчиком контролю положення арматури «закрито» і «відкрито» і, як правило, зворотний клапан, який встановлюється після СПР. Спорожнення системи спринклерної секції, що відсікається СПР, належить здійснювати через обвідну лінію

До основних елементів і вузлів СУВП, які підлягають обов’язковій сертифікації, відносять: вузли керування, спринклерні зрошувачі, сигналізатори тиску, щит (шафа) управління.

Спринклерний зрошувач (англ. sprinkler– розбризкувач) призначений для виявлення пожежі і розбризкування води. За принципом дії спринклерні зрошувачі відносяться до пристроїв ударної дії. В сучасних СУВП використовують спринклерні зрошувачі різних видів, будова і принцип дії яких в основному подібні.

Основою будь-якого спринклерного зрошувача є: штуцер з конусною різзю, дві дуги, які підтримують розетку, клапан з шайбою, регулювальний гвинт, тепловий замок.

Сучасні спринклерні зрошувачі в якості теплового замка використовують легкоплавкі сплави або скляні колби з невеликою кількістю технічного спирту.

Легкоплавким сплавом (свинець+кадмій+вісмут+олово в різних про-порціях) спаюють дві пластини, які разом з трьома важелями утримують клапан в штуцері.

При пожежі температура відповідного (порогового) значення розплавляє легкоплавкий сплав, який перестає з’єднувати дві пластини. Розпадаючи-сь пластини звільняють важелі і як наслідок вони розпадаючись звільняють клапан спринклерного зрошувача. Вода під тиском вибиває клапан з штуцера і падаючи на розетку розбризкується в зоніпожежі.

В колбових спринклерних зрошувачах підвищена температура нагріває спирт, який розширюючись збільшує тиск всередині колби. Скляна колба руйнується і звільняє клапан з подальшою роботою зрошувача аналогічно попередньому.

Останнім часом для захисту естетично оформлених приміщень почали використовувати спринклери типу “MIRAGE”, які монтують в панелях стелі. Зрошувач безпосередньо знаходиться в монтажному патроні з різьовим профілем. Клапан перекриває штуцер завдяки тиску колби і стиснутої пружини, яка спирається на розетку. В нижній частині патрон закривається круглою декоративною пластиною за допомогою легкоплавких замків. При пожежі розплавляються легкоплавкі замки, кришка відпадає і звільняє стиснуту пружину. Розетка переміщується вниз, виходячи нижче рівня стелі, звільняється клапан і вода розбризкується в зоні пожежі.

Спринклерні зрошувачі з легкоплавкими замками виготовляють Одеське підприємство “Спецавтоматика”, Прилукське підприємство “Пожмашина”, а зрошувачі з колбовими замками - фірма “Rolland”.

В проектній документації і на кресленнях спринклерні водяні зрошувачі позначають символами, які зображені в таблиці 1.

Таблиця 1

Найменування спринклерного водяного зрошувача	Позначення
на планах	на розрізах і схемах
З вигнутою розеткою
З плоскою розеткою
Настінного виконання

В специфікаціях позначення спринклерного зрошувача залежить від багатьох складових. Для пояснення розглянемо такий вираз: СХ¹Х²_Х³- Х⁴ (Х⁵), де

С – спринклерний водяний зрошувач;

Х¹- вказує на вид розетки і може позначатися літерами: П (плоска), В (ввігнута), Л (лопатоподібна), Б (балочна), Н (настінна);

Х²- вказує на вид теплового замка і може позначатися літерами: Е (легкоплавкий елемент), К (колба з спиртом);

Х³- вказує на якість покриття і може позначатися літерами: о – звичайне покриття, е – захисне покриття;

Х⁴- вказує на діаметр в мм вихідного отвору спринклерного зрошувача і може позначатися цифрами: 8, 10, 12, 15, 20;

(Х⁵) – вказує на температуру руйнування теплового замка і може позначатися цифрами: 41, 50, 70, 100, 140, 200 тощо.

Для прикладу СНЕ_о - 12(72) означає: спринклерний водяний зрошувач з розеткою настінного виконання, з тепловим замком у вигляді легкоплавкого сплаву, із звичайним покриттям, з 12 мм вихідним отвором і з температурою руйнування теплового замка 72 °С.

Для візуального визначення температури спрацювання зрошувача, штуцер і дуги спринклерних зрошувачів з легкоплавкими сплавами фарбують у відповідні кольори, а саме: 93°С - в білий, 141°С - в синій, 183°С - в черво-ний. В зрошувачах, які розраховані на спрацювання при температурі 72°С, штуцер і дуги не фарбують. В колбових спринклерних зрошувачах для візуального визначення температури спрацювання підфарбовують технічний спирт у відповідні кольори: 57°С - в помаранчевий; 72°С - в червоний, 93°С - в зелений, 141°С - в синій, 183°С - в фіолетовий, 240°С - в чорний.

Спринклерні зрошувачі установок належить встановлювати в приміщенні або в обладнанні з максимальною температурою навколишнього повітря °С:

до 41 з температурою руйнування теплового замка 57 ÷ 67 °С;

до 50 з температурою руйнування теплового замка 68 ÷ 79 °С;

від 51 до 70 з температурою руйнування теплового замка 93 °С;

від 71 до 100 з температурою руйнування теплового замка 141 °С;

від 101 до 140 з температурою руйнування теплового замка 182 °С;

від 141 до 200 з температурою руйнування теплового замка 240 °С.

Окремі водяні спринклерні зрошувачі зображені на рис. 2.2, 2.3, 2.4.

а) б)

Рис.2.2. Спринклерні водяні зрошувачі з легкоплавким чутливим елементом: а) СПЄ_о-10(72); б) СВЄ_о-10(72)

Спринклерні водяні зрошувачі з колбовим чутливим елементом

а) б) в)

Рис.2.3. Спринклерні водяні зрошувачі:

а) СВО0-РНд0,24-R1/2/Р57.В3-“СВН-8”;

б) СВО0-РВд0,24-R1/2/Р57.В3-“СВВ-8”;

в) СВО1-РГд0,47-R1/2/Р57.В3-“СВГ-12”

а) б)

Рис.2.4. Спринклерні водяні зрошувачі:

а) спринклерний водяний зрошувач СВО0-РВ_д0,48-R1/2Р(57,68) 0,4 «Лакита»; б) зрошувачСВО0-РВ_д0,48-R1/2Р(57,68) 0,4 «Лакита» з декоративною захисною решіткою.

Захисний декоративний пристрій – решітка, призначений для захисту зрошувача (рис.2.4 б) від випадкових ударів, механічного зовнішнього впливу.

Інерційність спрацювання спринклерного зрошувача залежить від номінальної температури спрацювання і конструктивного виконання.

За кордоном інерційність спрацювання зрошувача характеризується розрахунковим параметром – індексом часу спрацювання (RTI). Як правило, чим більший діаметр термоколби зрошувача, тим більше значення індекса RTI і відповідний йому час спрацювання зрошувача.

Наприклад: термоколби фірми «JOB», які мають діаметр 8 або 5 мм (RTI>100; колби G8 або G5), використовують для роботи в звичайних умовах за ISO 6182-1. Якщо на вимогу страхових компаній необхідно застосовувати зрошувачі з меншою інерційністю, використовують колби діаметром 4 або 5 мм (100 >RTI> 50; колби F4 абоF5). При необхідності високої, надвисокої та ультрависокої швидкодії використовують зрошувачі, які мають діаметр термоколби від 2,5 до 1,5 мм (50 >RTI; колби F2,5;F2 або F1,5), як правило їх застосовують в зрошувачах для отримання «водяного туману».

Вузол керування (КСК – контрольно-сигнальний клапан, ЗПВ – запірно-пусковий вузол) - призначений для контролю стану АУП, розподілу вогнегасної речовини за напрямками захисту, перевірки працездатності установки в цілому, формування командного імпульсу на керування елементами пожежної автоматики (насосами, системами оповіщення, відключення вентиляторів, технологічним обладнанням тощо).

Вузол керування представляє собою клапан з обв’язкою трубопроводами, на яких встановлені засувки, вентилі, крани, вимірювальні і сигнальні пристрої. В СУВП найбільше застосовуються вузли керування в склад яких входить клапан ВС (водосигнальний).

В черговому режимі завдяки масивній власній вазі клапан знаходиться в нижній частині вузла, перекриваючи проток води в сигнальний трубо-провід. Над і під клапаном знаходиться вода під однаковим розрахунковим тиском.

При відкритті живильного трубопроводу відбувається виток води і зменшення тиску над клапаном, переважаючий тиск води під клапаном піднімає його до обмежувача відкриваючи проток води як в живильний, так і сигнальний трубопроводи.

Перевірка працездатності як вузла керування, так і СУВП в цілому виконується шляхом відкриття перевірного вентиля (отвір якого дорівнює отвору спринклерних зрошувачів, які під’єднані до розподільних трубо-проводів АУП), що забезпечує злив води і зменшення тиску над клапаном. Переміщення клапана відкриває проток води в сигнальний трубопровід і до сигналізатора тиску, який формує і подає електричний сигнал на ЩУ, що в свою чергу, приводить до включення відповідних світлових і звукових сигналів і електродвигуна пожежного насоса.

Окремі взірці вузлів керування спринклерних установок

Рис. 2.5. Вузол керування УУ-С 100(150)/ з клапаном КС “Клас”

Вузол керування УУ-С100 працює в межах робочого тиску 0,1 до 1,2 МПа, інерційність не більше 2 с, вага 78 кг

Рис. 2.6. Вузол керування спринклерний водозаповнений УУ-С 65(80, 100, 150) «Прямоточний-65 (80,100,150) з клапаном «Баге плюс»

Вузол керування має діаметр умовного проходу 65, 80, 100, 150 мм, працює в межах тиску 0,14 до 1.6 МПа, інерційність до 2 с.

Рис. 2.7. Вузолкерування УУ-С 100 «Прямоточний»

Вузол керування з діаметром умовного проходу 100 мм, працює в межах тиску 0,14 до 1,2 МПа, інерційність не більше 2 с, маса 30,0 кг.

Рис. 2.8. Вузол керування УУ-С 100(150) з клапаном КСД типу КМУ

Вузол керування УУ-С 100(150) з клапаном КСД типу КМУ призначений для роботи в повітряних спринклерних установках діаметром 100 (150) мм, працює в межах тиску 0,14 до 1,2 МПа, інерційність не більше 4 с, маса 67,0 кг.

В закордонних вузлах керування застосовують клапан, який при перепаді тиску навколо нього, не переміщується в вертикальній площині, а відкидається вбік і фіксується спеціальним замком. Перевагами такої будови вузла керування є зменшення втрат напору, недоліком – необхідність після спрацювання вузла, ручним способом знімати клапан з фіксації.

В водозаповнених і повітряних СУВП можна використовувати, при наявності відповідного сертифікату, вузол керування з клапаном мембранним універсальним КСД типу КМУ (ЗАТ «ПО» Спец автоматика», м. Бійськ, Росія), клапан спринклерний водо-сигнальний моделі F 200 (фірми «GRINNELL»), клапан спринклерний водосигнальний моделі А типів AVD9110, AVD942A (фірми «CHANGDER», Тайвань), водосигнальний клапан моделі G і L (фірми «FIREMATICS prinkler Devices, Inc.». США), водосигнальний клапан моделі J – I (фірми «VIKING»).

В проектній документації, на кресленнях вузли керування спринк-лерних установок позначають символами, які зображені в таблиці 2.

Таблиця 2

Найменування автоматичної установки	Позначення
на планах	на розрізах і схемах
Водозаповнена спринклерна установка

Сигналізатор тиску – призначений для формування електричного інформаційного сигналу при досягненні порогового (розрахункового) значення тиску речовини в трубопроводі, який ним контролюється.

Рис. 2.9. Сигналізатор тиску

Сигналізатор тиску складається з корпусу зі штуцером, мембрани, штовхача, мікроперемикача. При збільшенні тиску в штуцері відбувається вигин мембрани і переміщення штовхача, який, своєю чергою, впливає на мікроперемикач де відбувається комутація відповідних клем.

Щит управління – призначений для візуального контролю за станом і роботою автоматичної установки, забезпечення автоматичного і ручного керування роботою механізмів, пристроїв АУП, забезпечення переключення електроживлення (при відключенні основного), включення систем оповіщення, трансляції тривожного повідомлення на ПЦПС.

Рис. 2.10. Один з варіантів щита управління

Автоматичний водоживильник призначений для підтримки розрахункового тиску в мережах трубопроводів установок, необхідного для спрацювання вузла керування, а також подання вогнегасної речовини до осередку пожежі до включення пожежного насоса.

В залежності від способу приведення в дію пожежного насоса автоматичний водоживильник проектують у вигляді імпульсного пристрою (автоматичне включення пожежних насосів), або гідропневматичного пристрою.

В якості імпульсного пристрою, як правило, використовують металеву посудину заповнену водою (не менше 0,5 м³) і стиснутим повітрям. В спринклерних установках з приєднаними пожежними кранами для будівель заввишки 30 м кількість води в імпульсному пристрою повинна бути не менше 1 м³.

В якості імпульсного пристрою можуть бути використані водопроводи різного призначення з тиском рівним або більшим від розрахункового, який забезпечує спрацювання вузла керування.

Один з варіантів імпульсного пристрою

В закордонних установках в якості автомати-ного водоживильника використовують підживлюючий насос (жокей-насос).

В установках пожежогасіння з резервним пожежним насосом, що має місцевий або дистанційний пуск, або привод від двигуна внутрішнього згоряння, який вмикається автоматично, належить передбачати автоматичний водоживильник (гідропневматичний пристрій), що забезпечує роботу установки з розрахунковою витратою вогнегасної речовини протягом 10 хв.

В будівлях заввишки 30 м, як правило, автоматичний водоживильник розташовують на верхніх технічних поверхах будинку.

Автоматичний водоживильник повинен автоматично вимикатися при включенні пожежного насоса.

Рис. 2.11. Пристрій контролю рівнярідини УКУ-1

УКУ-1 призначений для контролю рівнярідини в вузлах керування, резервуарах, накопичувальних посудинах тощо.