Сучасний стан соціально-трудових відносин відображає суперечності між ціною та вартістю робочої сили, між інтересами найманих працівників та роботодавців, а також віддзеркалює наявні деформації трудових цінностей, рівень конфліктності у суспільстві внаслідок недосконалої державної політики, яка понад десятиріччя проводилася ціною соціальних втрат.
Соціально-трудові відносини — це комплекс взаємовідносин між найманими працівниками і роботодавцями (суб'єктами і органами, що їх представляють) за участі держави (органів законодавчої і виконавчої влади), які пов'язані з наймом працівників, використанням та оплатою їхньої праці, відтворенням робочої сили і спрямовані на забезпечення соціальної злагоди, високого рівня та якості життя працівників, високої ефективності роботи підприємств.
Соціально-трудові відносини як система виявляються у двох формах:
1) фактичні соціально-трудові відносини, які функціонують на об'єктивному і суб'єктивному рівнях
2) соціально-трудові правовідносини, що відображають фактичні соціально-трудові відносини на інституціональному, законодавчому, нормотворчому рівнях.
|
|
Система соціально-трудових відносин характеризується такими складовими:
1. сторони соціально-трудових відносин;
2. суб'єкти соціально-трудових відносин;
3. механізм соціально-трудових відносин;
4. рівні соціально-трудових відносин;
5. предмет соціально-трудових відносин;
6. принципи соціально-трудових відносин;
7. типи соціально-трудових відносин.
Соціально-трудові відносини класифікуються: за змістом діяльності; за способом спілкування; за суб’єктом; за ступенем регламентованості; за обсягом владних повноважень; за характером розподілу доходів