Діагностика ВІЛ-інфекції у дітей

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

з лікування опортуністичних інфекцій та ВІЛ- асоційованих захворювань у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД дітей.

ТЕРМІНОЛОГІЯ

АРВТ	Антиретровірусна терапія

ААРТ	Високоактивна антиретровірусна терапія

ВГВ	Вірусний гепатит В

ВГС	Вірусний гепатит С

ВІЛ	Вірус імунодефіциту людини

ВЧТ	Внутрішньо черепний тиск

ДНК	Дезоксірибонуклеінова кислота

ІЕ	Інфекційний ендокардит

ІФА	Імуноферментний аналіз

КСБ	Кислотостійкі бактерії

КТ	Комп’ютерна томографія

ЛТБІ	Латентна туберкульозна інфекція

MAC	Mycobacterium avium комплекс

МБТ	Мікобактерія туберкульозу

МРТ	Магніторезонансна томографія

ПЛР	Полімеразно – ланцюгова реакція

РНК	Рибонуклеінова кислота

СМР	Спино-мозкова рідина

ТВ	Туберкульоз

ТМП/СК	Триметоприм/сульфаметоксазол

УЗД	Ультразвукове дослідження

ШКТ	Шлунково-кишковий тракт

ЦНС	Центральна нервова система

ІФА	Імуноферментний аналіз

AUC	Площа під кривою концентрації препарату

CMV	Сytomegalovirus (цитомегаловірус)

G - CSF	Колонії стимулюючий фактор гранулоцитів

GМ-CSF	Колонії стимулюючий фактор гранулоцитів і макрофагів

HSV	Herpes simplex virus(вірус простого герпесу)

Нв	Гемоглобін

HIВ	Haemophilus influenzae тип B

MSSA	Метіцилін сенситивний стафілокок

MSRA	Метіцилін резистентний стафілокок

Діагностика ВІЛ-інфекції у дітей.

Діагноз ВІЛ-інфекції встановлюється на підставі клінічних ознак хвороби, діагностичних лабораторних тестів та епіданамнезу. Основні прояви ВІЛ-інфекції викладені, в залежності від їх важкості, в клінічних класифікаціях ВІЛ-інфекції у дітей (дивись наступний розділ). Лабораторна діагностика здійснюється шляхом виявлення антитіл до вірусу, вірусних антигенів, РНК або ДНК ВІЛ, виділення вірусу на культурі клітин.

Існує 2 типи ВІЛ: ВІЛ-1 і ВІЛ-2. Згідно з прийнятою у 1999 році номенклатурою ВІЛ-1, яка заснована на філогенетичному аналізі геномів, виділяють 3 незалежні групи вірусів: група М - “main”, група О - “outlier” і група N - “non-M, non-O” (мал. 1). Група М включає більшість розповсюджених в усьому світі ізолятів ВІЛ-1, які визначають пандемію інфекції. Цю групу вірусів підрозділяють на 9 субтипів (A, B, C, D, F, G, H, J і K). В групі О, за даними філогенетичного аналізу, було виділено 5 окремих підгруп: І, ІІ, ІІІ, ІV, V. В групі N ВІЛ-1 окремі субтипи до цього часу не визначені. Найбільш висока поширеність інфікування вірусами груп O і N зареєстрована в країнах Африки, зокрема, в Камеруні.

Филогенетичний зв’язок субтипів ВІЛ-1.

Малюнок 1