Термінологічний словник

Аваль - поручительство, гарантія, згідно з якою аваліст (особа-поручитель) приймає на себе відповідальність за оплату всіх зобов’язань перед його власником. Поручительство повинно бути завірені підписом аваліста з лицьового або зворотного боку векселя або на спеціальному гарантійному листі, який прикріплюється до векселя (алонж). Аваль повинен збільшувати надійність вексе­ля. У ролі аваліста може бути банк.

Авізо - офіційне поштове або телеграфне повідомлення, яке повинно свідчити про виконання певного кола доручень, прове­дення операції, надходження платежів, зміну стану взаємних розрахунків. Авізо найчастіше пов'язане із взаємними грошо­вими розрахунками, рухом грошових коштів. Наприклад, як­що банк перевів, відповідно, за дорученням вкладника грошові кошти з одного рахунку на інший, він повідомляє про це вклад­ника за допомогою авізо.

Авуари - 1) грошові кошти банку в іноземній валюті на його рахунках в іноземних банках-кореспондентах, які виконують фінансові операції за дорученням даного банку; кошти країни, які держави за кордоном називають іноземними авуарами. За рахунок авуарів можна здійснювати платежі за кордоном і оплачувати зобов'язання; 2) будь-які види грошей, грошових коштів, цінних паперів (готівкові і безготівкові гроші, чеки, векселі, акредитиви), за допомогою яких можна здійснювати платежі і сплачувати грошові зобов'язання.

Ажіо - 1) відхилення курсу валюти, акцій, векселів та інших цінних паперів від їх номінальної вартості або парите ту в бік перевищення. Виявляється в: а) збільшенні вартості національної грошової одиниці щодо інших валют; б) надвишку до ціни продажу валюти за особливих умов її реалізації (терміновість, обсяг обміну тощо); в) надвишку до ціни акції під час розміщення та перепродажу її на ринку, що визи­чається як різниця між ціною продажу і номінальною цінами акції або як різниця між цінами останнього та передос­таннього продажу акцій на фондовій біржі; г) надвишку до ціни золота, який за умови золотого обігу стихійно складається на ринку внаслідок знецінення паперово-грошових одиниць щодо золота; д) перевищенні ринкової ціни золота над

Акредитив - 1) грошовий документ, який містить доручен­ня про виплату певної суми грошей фізичній або юридичній особі відповідно до умов, вказаних у документі. Грошові акре­дитиви є іменними. Вони дозволяють отримати вказану в акре­дитиві суму повністю або частинами протягом певного періоду часу; 2) спосіб безготівкових розрахунків між підприємствами й організаціями, сутність якого полягає в тому, що банк плат­ника дає доручення банку, який обслуговує отримувача плате­жу, сплатити потрібну суму в обумовлений термін на основі умов, передбачених в акредитивній заяві платника.

Актив банку - частина бухгалтерського балансу, яка харак­теризує склад, розміщення і використання коштів банку, згру­пованих за їх економічним призначенням під час відтворення.

Активи робочі банку — кошти на коррахунку, в касі, вкладені у майно, розміщені в інших банках, цінних паперах, надані кре­дити, інші кошти та інші активи, що дають прибуток банку.

Активні операції банку - операції з розміщення вільних фінансових ресурсів з метою пустити їх в обіг і отримати прибу­ток. До активних операцій банку належать: надання кредитів ПІ позичок, придбання цінних паперів, інвестиційні вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції, операції з векселями та інші банківські операції.

Акцепт - зобов'язання (підтвердження, згода) платника сплатити у встановлений термін перевідний вексель (трату), виставлений на оплату рахунок, задовольнити інші вимоги про оплату. Акцепт оформляється у вигляді надпису «акцептова­но» на платіжній вимозі і підпису. Коли говорять, що документ акцептований, то це означає, що є згода платника (банку) на його оплату.

Акцептний кредит - кредит, що надається банком у вигляді акцепту трат, які виставляються банку експортерами. Відмінністю акцептного кредиту від комерційного є те, що акцептантом трати виступає солідний банк, який не надає кредит і не вкладає в акцептну операцію своїх коштів, але зобов'язується оплатити трату при настанні терміну платежу, тобто формально кредит надається експортеру.

Акцептно-рамбурсний кредит — різновид акцептного кредиту. Рамбурс у міжнародній торгівлі означає оплату купленого товару за посередництвом банку, у формі акцепту банком імпортера трат, виставлених експортерами. Термін «акцептне рамбурсний кредит» застосовується в тих випадках, коли банки акцептують трати, що виставляються на них іноземними комерційними банками.

Алонж — прикріплений до векселя додатковий лист, на якому здійснюються передавальні надписи (індосамент), якщо на зворотному боці векселя вони не вміщуються. Перший передавальний надпис на алонжі прийнято робити так, щоб він починався на векселі, а закінчувався на алонжі. На ньому також може бути здійснений аваль.

Амальгамація - злиття товариств, корпорацій, союзів тощо в єдину компанію для централізації капіталу. Відомі два методи злиття компаній: 1) пряме приєднання або поглинання власності дрібних компаній однією великою, структура компаній, що приєднуються, у цьому випадку змінюється не повністю; 2) утворення нової компанії з передачею їй активів інших ком паній, яке пов'язане з докорінною зміною структури всіх ком паній, що зливаються. Якщо йдеться про злиття декількох однорідних за характером виробництва підприємств, іноді використовується термін «фузія». Таким же чином відбувається амальгамація банків.

Аукціон валютний - організована форма проведення опе­рацій з купівлі-продажу чужоземних валют за конкурсом покупців. Аукціон валютний проводять у постійних або зазда­легідь визначених місцях в усталений або наперед установле­ний час. Торги на валютному аукціоні відбуваються відкрито з участю самих покупців відповідно до аукціонних правил. Партії валют, що реалізуються на аукціоні, називаються лота­ми. Кожному лотові визначають початкову ціну. Покупці мо­жуть упродовж торгів підвищувати ціну на величину, наперед встановлену в правилах проведення торгів. Якщо чергового підвищення ціни не запропоновано, то після триразового її повторення аукціоніст ударом молотка підтверджує продаж лота покупцеві, котрий назвав найвищу ціну. Деякі аукціони проводять із постійним зниженням цін. У цьому разі лот дістається тому покупцеві, котрий перший скаже «так».

Банк — фінансова організація, заклад, який здійснює різні види операцій з грошима і цінними паперами і надає фінансові послуги урядам, підприємствам, громадянам і один одному Банки випускають, зберігають, надають у кредит, купують і продають, обмінюють гроші і цінні папери, контролюють рух грошових коштів, обіг грошей і цінних паперів, надають послуги з платежів і розрахунків. Розрізняють два основних різновиди банків, які разом утворюють дворівневу банківську систему: а) Центральний банк - головний державний банк країни, наділений особливими правами. Центральний банк покликаний регулю­вати грошовий обіг в країні, контролювати діяльність ко­мерційних банків, зберігати резерви і запаси грошових коштів і золота; б) комерційні банки — найчастіше недержавні банки, які виконують широке коло банківських операцій, обслуговують пе­реважно підприємства, фірми, організації, заклади і надають бан­ківські послуги населенню. Основні функції комерційних банків — акумуляція депозитів (вкладів) і надання кредитів, здійснення безготівкових платежів, виплата грошей за вкладами, купівля і продаж цінних паперів, валюти, надання послуг. Комерційні банки можуть бути універсальними і спеціалізованими (ощадни­ми, інвестиційними, іпотечними, кліринговими тощо).

Банківська ліквідність - здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань. Визначаєть­ся збалансованістю між термінами і сумами виконання зо­бов'язань банку.

Банківська система - сукупність різних видів взаємопов'яза­них банків та інших кредитних закладів, що діють у межах єди­ного фінансово-кредитного механізму. Дворівнева банківська система функціонує в розвинених державах. На першому рівні знаходиться Центральний банк, на другому - мережа ко­мерційних банків та інших розрахунково-кредитних закладів.

Банківський капітал — грошовий капітал, який залучений банком з різних джерел і використовується для проведення банківських операцій та утворює фінансові ресурси банку. Власний капітал банку (дорівнює сумі акціонерного і резервно­го капіталу) є частиною банківського капіталу, вкладеного влас­никами (акціонерами) банку.

Банківський консорціум - група банків, тимчасово організо­вана одним з найбільших банків - главою консорціуму - з метою проведення спільних кредитних операцій і зниження можливих втрат через неплатоспроможність позичальника. Для позичаль­ника співробітництво з банківським консорціумом зазвичай спрощує пролонгування кредиту. Відомі випадки, коли таке тимчасове об'єднання зусиль банків для розв'язання конкрет­них завдань приводило до їх централізації, злиття.

Банківський процент - процент, встановлений як плата за здійснювані банком операції.

Банківські депозити - грошові кошти, що вносяться в банк у вигляді вкладів, за якими банк сплачує проценти.

Банківські кредити - вид кредиту, що надається банками підприємствам, домашнім господарствам і державам на пев­ний термін на умовах поверненості і платності.

Банківські операції - діяльність банку, пов'язана з виконан­ням його специфічно банківських функцій. Коло банківських операцій в Україні визначене виключно законодавством. Розрізняють: а) активні операції, за допомогою яких банки розміщують фінансові ресурси, що в них є, тобто надають кредити, купують цінні папери; б) пасивні операції, за допомогою яких банки формують фінансові ресурси, тобто це залучення вкладів, продаж цінних паперів для наступного використання як активних коштів; в) комісійні (посередницькі) операції - надання послуг, виконання доручень, посередницькі операції.

Банківські ресурси - сукупність коштів, які знаходяться у розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних та інших активних операцій. Включають у себе власні і залучені кошти банків. Власні кошти - акціонерний і резервний капітал, а також нерозподілений прибуток. Залучені кошти: вклади, кошти від продажу облігацій та інших цін­них паперів.

Банкноти - банківські білети, грошові знаки різної вар­тості, що випускаються в обіг державі.

Банкомат - автомат для видачі готівкових грошей за кредитною карткою в межах ліміту, визначеного для власника картки. Встановлюється у великих магазинах, на вокзалах і вулицях. Видає гроші за умови ідентифікації власника пластикової розрахункової картки через комп'ютерну мережу, пов'язану з розрахунковим центром банку. Процедура видачі грошей включає також набір з клавіатури особистого ідентифікаційного коду влас­ника картки, тому вимагає виконання правил інформаційної безпеки.

Бартер — обмін одного товару на інший без залучення гро­шей.

Безготівкова форма грошового обігу (безготівковий грошо­вий обіг) - форма грошового обігу, за якої збереження і рух гро­шових коштів відбуваються без участі готівкових грошей через зарахування грошей на банківський рахунок перерахунку з ра­хунку платника на рахунок отримувача. Усі безготівкові розра­хунки здійснюються через банки, тому гроші в безготівковому обігу важко приховати від контролю і обкладення податками. У розвинених країнах частка безготівкового обороту в грошово­му обігу набагато перевищує половину.

Бенефіціар — особа, якій призначений грошовий платіж, от­римувач грошей.

Білонна монета - розмінна монета з дрібною вартістю, яка карбується не з дорогоцінного металу.

Біметалізм - використання двох благородних металів (най­частіше срібла і золота) для карбування монет, застосовуваних як гроші.

Біржа валютна - організаційно оформлений і регулярно функціонуючий ринок, на якому реалізують угоди щодо купівлі-продажу чужоземних валют і формують курси цих валют за фактичним співвідношенням попиту і пропозицій. По­купцями та продавцями на біржі валютній є переважно банки, що здійснюють угоди за свій рахунок або за дорученням своїх клієнтів. Біржі валютні здебільшого не мають самостійного місця функціонування і діють при фондових та товарних біржах.

Біржа валютна може здійснювати такі операції: 1) укладати угоди зі своїми членами та організовувати двосторонні угоди між ними на купівлю і продаж чужоземної валюти за ринко­вим курсом; 2) визначати поточний ринковий курс чужоземної валюти щодо національної; 3) організовувати операції цент­рального банку з метою підтримки ринкового курсу національ­ної валюти.

Бланковий кредит — кредит без забезпечення цінними паперами або матеріальними цінностями. Ним користуються клі єнти, які мають довгострокові ділові відносини з банком і мають високий рівень платоспроможності.

Бреттон-Вудська валютна система - одна з форм організації грошових відносин (розрахунків і платежів) країн Західної Європи, зумовлених їхніми міжнародними економічними зв'яз­ками. Система юридичне оформлена 1944 року на валютне фінансовій конференції Об'єднаних Націй у Бреттон-Вудсі (США). Ця система замінила систему золотого стандарту, внас­лідок чого спочатку сформувався золотодоларовий стандарт, а згодом доларовий. Було введено фіксовані валютні курси та запроваджено конвертованість валют. Система проіснувала до 1973 року, а окремі її елементи - до 1976 року, коли було введено плаваючі валютні курси.

Бреттон-Вудські угоди - міжнародні валютні угоди, що їх у липні 1944 р. підписали на Бреттон-Вудській конференції (США) з валютно-фінансових питань 44 країни - члени Об'єднаних Націй. Угоди, які включали статути Міжнародно­го валютного фонду і Міжнародного банку реконструкції та розвитку, почали діяти з грудня 1945 року.

Валюта - 1) грошова одиниця країни (національна валюта), використовувана в даній державі. Наприклад, гривня — ук­раїнська валюта, рубль - російська; 2) грошові знаки іноземних держав, кредитні і платіжні документи у вигляді векселів чеків, банкнот, використовуваних у міжнародних розрахунках, — іноземна валюта.

Валюта базисна — валюта, яка є в даній країні основою для котирування інших валют.

Валюта замкнена — неконвертована валюта, що використовується в межах тільки однієї країни.

Валюта клірингова - валютна одиниця, що використовуєте ся при клірингових розрахунках між країнами, що уклали угоду. В межах якої передбачає суворе збалансування взаємного товарообороту у вартісному вираженні. Клірингова валю та функціонує лише в безготівковому вигляді, джерелом є взаслл не кредитування поставок країнами — учасниками платіжної угоди.

Валюта конвертована — це валюта, яка вільно обмінюється на будь-яку іншу валюту.

Валюта м'яка - це валюта, не стійка щодо власного номіна­лу і курсів інших валют.

Валюта національна - це валюта, що випускається даною державою (центральним банком держави) і має право обігу в першу чергу на території країни.

Валюта паралельна — чужоземна валюта, що є в обігу на те­риторії певної країни поряд з національною.

Валюта резервна — національні кредитно-грошові засоби провідних країн — учасниць світової торгівлі та міжнародні ва­люти (євро, СПЗ), Іцо використовуються для обслуговування міжнародних розрахунків у зовнішньоекономічних операціях, для чужоземних інвестицій, визначення цін, накопичення і збе­рігання банками як резервів. Валюта резервна є обов'язковим компонентом міжнародних платіжних засобів урядів, юри­дичних і фізичних осіб. Використовується як основа для вста­новлення валютного курсу та як інструмент валютних інтер­венцій. До валюти резервної належать долар США (близько 60% світових валютних резервів), англійський фунт стер­лінгів - грошова одиниця Об'єднаного Королівства, японська ієна тощо.

Валюта розрахункова - чужоземна валюта, що використо­вується двома чи кількома країнами в розрахунково-платіжних операціях.

Валюта спадна - валюта, що знецінюється щодо власного номіналу та стійких валют інших країн.

Валюта страхування — валюта, в якій сплачують страхові премії та виплачують страхове відшкодування. Страхувальни­ки резиденти вносять страхові платежі тільки валютою Ук­раїни, а страхувальники-нерезиденти — у вільно конвертованій валюті або у випадках, передбачених чинним законодавством, — валютою України.

Валюта тверда — валюта сильна, стійка щодо власного номі­налу, а також курсів інших валют. Забезпечена золотом чи іншими цінностями (коштовностями, товарами).

Валюта тимчасова - 1) національна валюта, чинність якої передбачена протягом певного терміну (наприклад, українські купоно-карбованці); 2) валюта, розрахунки якою здійснюють протягом частини терміну чинності договору (контракту).

Валюта частково конвертована - це валюта, яка має обмежені можливості обміну на інші валюти.

Валютна блокада — заходи, застосовувані державою, з обме­ження руху в країні валюти іншої держави, які використовують ся з метою стимулювати цю країну виконувати певні вимоги.

Валютна зона - об'єднання групи держав, які дотриму­ються правил взаємних валютних відносин і визнають за ва­лютою провідної країни визначальну роль в розрахунках між країнами зони та іншими країнами. Основні правила валют­ної зони: провідна валюта використовується як платіжний за­сіб і як резервний засіб, за допомогою цієї валют" здійсню­ються зовнішні платежі, вільне переміщення валют з однієї країни в іншу.

Валютна інтервенція — значний разовий цілеспрямований вплив центрального банку країни на валютний ринок і валют­ний курс, що здійснюється шляхом продажу або купівлі бан­ком великих партій іноземної валюти. Валютна інтервенція здійснюється для регулювання курсу в інтересах держави.

Валютна операція «СПОТ» - це біржова або позабіржова угода про продаж наявного товару або валюти, яка передбачає термінову поставку і оплату. За валютної угоди на умовах «СПОТ» передача валюти відбувається протягом однієї доби. Різниця у часі між постачанням і оплатою пов'язана з не­обхідністю проведення банківських операцій за розрахунками. Величина валютного курсу за операціями «СПОТ» може відрізнятися від курсу за іншими угодами.

Валютна політика - складова частина економічної і зовніш­ньоекономічної політики держави, яка є системою дій держави всередині і поза країною. Проводиться за допомогою впливу на валюту. Валютні курси, валютні операції. Основні інструменти валютної політики: валютна інтервенція, валютні обмеження, валютне субсидування, валютні паритети. Валютна політика держави здійснюється її урядом, центральним банком, центральними фінансовими органами. У світовому масштабі валютна політика здійснюється міжнародними валютно-фінансовими організаціями(МВФ, міжнародні банки).

Валютна система — це сукупність валют, правил і норм їх використання та взаємного обміну, застосування як платіжних засобів, а також грошово-кредитних відносин, пов'язаних із за­стосуванням валют. До валютної системи належать і органи, що регулюють випуск та обіг валюти. Розрізняють світову, регіональ­ну (наприклад європейську) і національні валютні системи.

Валютна угода «СВОП» - торгово-фінансова обмінна опе­рація, за якої укладання угоди про купівлю (продаж) цінних паперів, валюти супроводжується укладанням контругоди, угоди про зворотний продаж (купівлю) того ж товару через пев­ний термін на тих самих або інших умовах.

Валютне котирування - встановлення курсу іноземної валюти відносно валюти певної країни на підставі законів, норм, правил, чинних в певній країні. Котирування валют здійснюється держав­ними (національними) або найбільшими комерційними банками. Валютне регулювання - діяльність державних органів що­до управління обігом валюти, контролю за валютними опе­раціями, впливу на валютний курс національної валюти, обме­ження використання іноземної валюти.

Валютний «кошик» - певний набір валют, щодо якого ви­значається середньозважений курс однієї валюти. Слугує базою визначення курсу валют на основі переходу від доларового до багатовалютного стандарту.

Валютний арбітраж - операція, яка поєднує купівлю або продаж валюти з відповідною контругодою для отримання прибутку за рахунок різниці в курсах валют на різних валют­них ринках (просторовий) або протягом певного періоду (часо­вий валютний арбітраж). Простий валютний арбітраж із двома валютами, складний - із трьома і більше.

Валютний курс - ціна грошової одиниці однієї країни, вира­жена в грошових одиницях іншої країни. Розрізняють біржо­вий (коливний, гнучкий, плаваючий) курс, який встановлюєть­ся на біржових торгах, і фіксований курс, який е похідним зі встановленого міжнародними органами валютного паритету.

Валютний паритет — тверде, офіційно встановлюване спів­відношення обміну однієї валюти на іншу.

Валютний ринок - сукупність обмінних та депозитно-кре­дитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються між юридичними та фізичними особами за ринковим курсом або процентною ставкою. Купівля-продаж іноземної валюти здійснюється на основі попиту і пропозиції. Валютний ринок поділяється на біржовий і позабіржовий. Найбільші світові ва­лютні ринки знаходяться в США, Англії, Німеччині, Франції, Японії, Сингапурі.

Валютні відносини - відносини, що складаються під час функціонування грошей у міжнародному обігу.

Валютні обмеження — це сукупність правил і норм з обме­ження операцій з іноземною валютою, золотом та іншими ва­лютними цінностями (регулювання ввезення і вивезення, пере­казів валюти, заборона вільного продажу, державний контроль над валютними операціями, обов'язковий продаж частини ва­лютної виручки підприємств). Валютні обмеження встановлю­ються в законодавчому і адміністративному порядку.

Валютні операції, угоди— банківська діяльність, пов'язана з купівлею-продажем іноземної валюти.

Валютні резерви - резерви, призначені переважно для міжнародних розрахунків на випадок непередбачених си­туацій, а також для цілей отримання доходів і регулювання валютного ринку. Це офіційні запаси іноземної валюти в цент­ральному банку і фінансових органах країни або в міжнарод­них валютно-кредитних організаціях.

Валютні угоди - двосторонні або багатосторонні міждержав­ні угоди, які встановлюють взаємні права й обов'язки, умови і норми валютних відносин, найчастіше — міжнародних розра­хунків і кредитування.

Валютні форвардні угоди — строкові угоди у вигляді готівкових розрахунків, відповідно до яких покупець і прода­вець погоджуються на постачання проданого товару на певну дату в майбутньому, тоді як ціна товару (курс проданої валю­ти) встановлюється на момент укладання угоди.

Вартість грошей - купівельна спроможність грошової оди­ниці, кількість товарів і послуг, яку можна придбати на грошо­ву одиницю за рівня ринкових цін, що склався.

Вексель - цінний папір у вигляді довгострокового зобо­в'язання, складеного у письмовому вигляді у певній формі. Вексель дає особі, якій він виданий (кредитору, позичаль­нику), що називається векселедержателем, безумовне, підтримуване законом право на отримання (повернення) на­даного ним на фіксований термін і на певних умовах грошового боргу.

Вексельний кредит - для кредитування торгових операцій може використовуватися комерційний (торговий) вексель. Віті видається підприємством під заставу товарів під час здійснення торгової угоди як платіжний документ або як боргове зобов'язання. Банк надає вексельний (обліковий) кредит власнику векселя шляхом купівлі (обліку) векселя до настання терміну платежу. Власник векселя отримує від банку суму, зазначену у векселі, за мінусом облікового процента, комісійних платежів та інших витрат. "У такій угоді беруть участь звичайно три сторони: боржник (трасат), первісний кредитор (трасант) і той, кому повинна бути сплачена сума (ремітент). Зазвичай трасат дає свою згоду (акцепт) на сплату боргу.

Вексельний обіг - рух векселів у сфері обігу як грошових до­кументів, перехід або передача векселів з одних рук в інші, від однієї особи до іншої відповідно до необхідності здійснення між ними грошових розрахунків.

Відкличний акредитив — виданий банком акредитив, який банк може відкликати за наявності на те причин.

Гарантія - поручительство за виконання певною особою гро­шових або речових зобов'язань, форма відповідальності за вико­нання прийнятих зобов'язань.

Гарантія банківська - поручительство, яке видається банком-гарантом, за виконання клієнтом чи іншою особою грошових або інших зобов'язань; у випадку невиконання цих зо­бов'язань банк, який надав гарантію, несе відповідальність за борги позичальника в межах, обумовлених у гарантії.

Гіперінфляція — різке, круте знецінювання грошей, швидке зниження їх купівельної спроможності, яке проявляється у значному зростанні цін, збільшенні грошової маси в обігу, що призводить до різкого знецінення грошової одиниці, розладу платіжного обороту, порушення нормальних господарських зв'язків, зниження рівня життя. Гіперінфляція є останньою стадією інфляційного процесу, коли гроші втрачають здатність виконувати свої функції, зменшується їхня роль у регулю­ванні економіки, господарські зв'язки набувають бартерної форми, а процеси в економіці держави - стихійного характеру. Умовно вважають, що гіперінфляція настає у разі зростання цін, яке перевищує 50% на місяць. На цій стадії знецінення грошей стає самопоновлюваним, кумулятивним процесом: різке зростання цін вимагає ще більшого зростання номінальних доходів та емісії грошей, що спричиняє новий виток зрос­тання цін. Гіперінфляція є однією з основних причин економічної стагнації.

«Голод» грошовий — 1) один із виявів надмірного знецінення грошей на стадії гіперінфляції, за якого попри надмірне зростання грошової маси банкам не вистачає готівки для забезпечення нею своїх клієнтів. Причиною цього явища є випереджальне зростан­ня цін і знецінення грошей, порівняно із темпами їх емісії;2)комісійний збір, сплачуваний за обмін нерівноцінних ва­
лют або за обмін банкнот на металеві монети;3)різниця в сумах валютного виторгу або платежів, що ви­никає при зміні співвідношення між курсами валют оплати
і національної валюти з моменту платежу.

Готівкова форма грошового обігу - грошовий обіг, який здійснюється на основі готівкових грошей.

Готівкові гроші - 1) грошові кошти в їхній первісній формі, у вигляді паперових грошей і монет, грошових знаків; 2) пе­рехідний залишок грошових коштів підприємств, фінансові кошти, призначені для витрат, але не витрачені.

Гривня - грошова одиниця незалежної держави Україна. Слово «гривня» як грошова й вагова одиниця Стародавньої Русі походить від найменування обруча - прикраси із золота чи срібла, який носили на шиї («загривку»). Частина цього об­руча (рублена гривня), що використовувалася як гроші, стала основою назви грошової одиниці «рубль».

Гроші - особливий вид універсального товару, який вико­ристовується як всезагальний еквівалент, з допомогою якого виражається вартість усіх інших товарів. Гроші є товаром, що виконує функції засобу обміну, платежу, виміру вартості, на­копичення.

Гроші повноцінні - гроші, вартість яких визначається вартістю матеріалу, з якого вони виготовлені.

Гроші світові - функція грошей, згідно з якою гроші обслу­говують рух вартості в міжнародному економічному обороті, коли товарно-грошові відносини виходять за межі національ­них кордонів.

Гроші функціональні - кредитні, паперові гроші, а також розмінні монети з недорогоцінних металів.

Грошова база - показник, який характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі Центрального банку. Цей показник інколи називають грошима Центрального банку, який безпосе­редньо їх контролює і Регулює, впливаючи в кінцевому підсум­ку на загальну масу грошей. Грошова база включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обігу поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у Центральному банку. Грошову базу (Гб) можна визначити за формулою:

Гб = Гвип. + Грез.,

де Гвип. - сума готівки, випущеної Центральним банком і неповерненої в його фонди;

Грез. — сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у Центральному банку.

Грошова маса в обігу — кількість грошей, що обертаються, яка знаходиться в русі за певний період, на певну дату.

Грошова маса сукупна - повний обсяг випущених в обіг гро­шей, який включає готівкові гроші, чеки, грошові кошти підприємств і населення, що зберігаються на рахунках у банках і підлягають безумовній оплаті.

Грошова одиниця країни - законодавче встановлений у кра­їні грошовий знак, основний елемент грошової системи країни, який є одиницею грошового виміру.

Грошова реформа - глибокі перетворення грошової системи країни, які проводяться державою у зв'язку із розладом гро­шового обігу і з метою зміцнення національної валюти, стабілізації грошової одиниці. Основні види грошових реформ: повна або часткова заміна грошових знаків з випуском грошей нового зразка при збереженні їх номінальної вартості; де­номінація у вигляді збільшення грошових одиниць; деномі­нація у формі збільшення грошових одиниць з одночасною їх заміною або навіть зі зміною грошової одиниці; одночасна де вальвація (або ревальвація) грошової одиниці країни.

Грошова система — грошові знаки країни, грошові одиниці, правила емісії і форми обігу грошей, грошові відносини, законодавчо встановлені в країні.

Грошовий мультиплікатор - числовий коефіцієнт, який показує, у скільки разів зросте або скоротиться грошова про позиція в результаті збільшення або скорочення вкладів у грошово-кредитну систему на одну грошову одиницю; величина, обернена рівню резервних вимог.

Грошовий обіг - сукупність переміщення грошових коштів між економічними суб'єктами у процесі обміну щодо погашення грошових зобов'язань.

Грошовий ринок - сукупність грошових інститутів, що спрямовують потоки грошових коштів від власників (продавців) до позичальників (продавців). Об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є короткотермінові боргові зобов'язання.

Грошові агрегати - види грошей і грошових коштів, що відрізняються один від одного ступенем ліквідності, тобто мож­ливістю швидкого перетворення в готівку, показники структури грошової маси. У різних країнах використовуються грошові агрегати різного складу. Частіше всього використовуються агрегати: М₀ (готівкові гроші), М_г (готівкові гроші, чеки, вклади за вимогою), М₂ (готівкові гроші, чеки, вклади за вимогою і не великі строкові вклади), М₃ (готівкові гроші, чеки, будь-які вклади), Ь (готівкові гроші, чеки, вклади, цінні папери).

Девальвація - зниження курсу валюти країни по відношен­ню до твердих валют, міжнародних рахункових одиниць. Де­вальвація може бути визнана урядом країни офіційно, в зако­нодавчому порядку (відкрита девальвація). Уряд перетворює її у засіб зміцнення своєї валюти шляхом вилучення з обігу час­тини грошової маси або обміну знецінених грошей. За прихова­ної девальвації відбувається знецінення паперових грошей, але вилучення частини грошової маси з обігу не відбувається. Демонетизація - 1) втрата металами (сріблом і золотом) функцій грошей. Демонетизацію срібла було завершено на­прикінці XIX ст. Демонетизація золота юридичне закріплена Статутом валютного фонду, створеного на Міжнародній ва­лютно-фінансовій конференції у Бреттон-Вудсі (США) 1944 ро­ку. Відповідними поправками до Статуту МВФ з 1 квітня 1978 р. скасовано офіційну ціну золота; воно було вилучене з розра­хунків між МВФ та його членами, а значну частку золотого за­пасу МВФ реалізовано на міжнародних ринках. За золотом фактично збереглася роль страхового фонду від наслідків інфляції, резерву потенційних ліквідних ресурсів, засобу за­безпечення міжнародних кредитів, що залучаються для по­гашення дефіциту платіжного балансу окремої країни. Із внутрішнього обігу золото витіснене кредитними грошима; 2) законодавче позбавлення монети сили платіжного засобу й засобу обігу. Монета при цьому зберігає свою вартість лише відповідно до вартості вміщеного в ній металу (за його вагою).

Демпінг — продаж; товарів на зовнішньому і внутрішньому рин­ках за штучно заниженими цінами, меншими від середніх роздрібних цін, іноді нижчими, ніж собівартість (витрати вироб­ництва й обігу). Демпінг проводиться з метою проникнення на ринок, завоювання місця на ньому, витіснення конкурентів. Дем­пінг здійснюється державою і компаніями в розрахунку на відшкодування у майбутньому поточних збитків, коли за рахунок демпінгу буде досягнуто міцне становище на ринку. Однак досить часто і фірми, і держава застосовують демпінг як разовий захід, спосіб швидкого отримання необхідних грошових, валютних коштів. У світовій економічній практиці в ряді країн прийнято протистояти демпінгу шляхом застосування антидемпінгових за­конів, встановлення спеціальних протидемпінгових мит.

Деномінація - зміна (збільшення) номінальної вартості грошових знаків з метою стабілізації валюти чи спрощення розрахунків. Деномінація відбувається шляхом обміну за встановленим співвідношенням (10:1, 100:1 і т. ін.) старих грошових знаків на нові. За тим самим співвідношенням перераховують ціни на товари та послуги, тарифи, за­робітну плату, залишки коштів на банківських рахунках тощо. Деномінація здійснюється в умовах значного знецінен­ня грошей і сприяє скороченню їх кількості в обігу, вилучен­ню зайвих грошей.

Депозит — 1) грошові вклади у банки (банківські депозити); 2) цінні папери і грошові кошти, які передаються на зберігання н кредитний заклад; 3) внески грошових коштів у різні заклади як платежів для забезпечення необхідної оплати; 4) записи й банківських книгах, які містять або підтверджують вимоги клієнтів до банків.

Депозитна процентна ставка — банківський процент, що виплачується власнику депозиту (фізичній чи юридичній особі), який розмістив його в банку.

Депозитні гроші - неповноцінні знаки, які не мають речового вираження та існують лише у вигляді певних сум на рахун­ках у банках.

Депозитні операції - операції кредитних закладів, банків із залучення грошових коштів у вигляді вкладів і розміщення цих вкладів, тобто кредитування грошових коштів за рахунок отриманих депозитів.

Депонування - передача грошей і цінних паперів на вберігання в кредитні й інші заклади.

Державний кредит - кредит, який отримується державою від юридичних і фізичних осіб у країні і за кордоном у вигляді державної позики.

Дефляція - вилучення з обігу частини грошової маси з метою попередження її зростання і погашення темпів інфляції. Дефляція здійснюється в основному шляхом збільшення податків, стримування зростання заробітної плати або її замо­рожування, зниження витрат державного бюджету шляхом кредитної рестрикції (скорочення обсягів кредитів) за рахунок збільшення продажу державних цінних паперів. Доларовий стандарт - див. Стандарт доларовий. Електронні гроші, електронна система платежів - безготів­кові розрахунки між продавцями і покупцями, банками і їх клієнтами, здійснювані через комп'ютерні мережі, системи зв'язку із застосуванням засобів кодування інформації та ЇЇ автома­тичної обробки.

Дилінг - спеціально обладнане приміщення, в якому диле­ри здійснюють угоди, використовуючи технічні засоби зв'язку, передачі і обробки інформації.

Дисконт - 1) різниця між ціною, за якою цінний папір продається на фондовій біржі у даний час, її поточний біржо­вий курс, з одного боку, і номіналом цінного паперу або ці­ною, за якою цінний папір продається при її погашенні; 2) різ­ниця між форвардним курсом валюти (курсом, зафіксованим у момент укладання угоди, але з оплатою за нею в майбут­ньому) і курсом у разі негайної оплати; 3) різниця між ціна­ми на товар, обумовлена різними термінами його поставки; 4) зниження (знижка) ціни на товар внаслідок невідповід­ності його якості умовам стандарту або угоди; 5) облік век­селів банком або приватною особою з відрахуванням процен­тів за достроковий платіж; 6) зниження ціни з урахуванням стану ринку; 7) спеціальна банківська кредитна операція на ґрунті обліку банком цінного паперу з розрахунком процентів і витрат.

Дисконтна політика - грошово-кредитна політика, яка проводиться Центральними банками. Зміст полягає у під­вищенні або зниженні облікових ставок за кредит з метою регулювання попиту і пропозиції на позичковий капітал. Підвищуючи облікову ставку, Центральний банк сприяє зниженню попиту на кредитні гроші, а знижуючи процент, активізує попит.

Довготерміновий кредит — кредит, що охоплює позики, які надаються на термін понад три роки і призначені для формування основних фондів.

Емісія - випуск в обіг цінних паперів, грошових знаків у всіх формах. Емісія грошей означає не лише друкування гро­шових знаків, а й збільшення усієї маси готівкових і безготівкових грошей в обігу.

Забезпечення кредиту — сукупність умов, зобов'язань, які надають кредитору впевненість у тому, що борг буде йому по вернений.

Засіб нагромадження - функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості у її загальній абстрактній формі.

Засіб обігу - функція, в якій гроші виступають як посеред­ник в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

Засіб платежу — функція, в якій гроші обслуговують пога­шення різних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин.

Застава - один із способів, який забезпечує виконання боржником прийнятих на себе зобов'язань. Полягає в тому, що засобом, який забезпечує виконання зобов'язань, стають закладеш боржником його кредитору нерухоме майно або інші цінності. Кредитор у випадку неповернення боргу має право отримати компенсацію за рахунок закладеного майна. Предметом застави можуть бути речі, цінні папери, інше майно або права на нього. Предмети застави можуть бути передані кредитору у фізичній формі або у формі документально зафіксованого права на його отримання у вигляді заставного зобов'язання.

Знецінювання грошей — зниження купівельної спроможності грошей, тобто кількості товарів, яку можна придбати й а грошову одиницю за цінами, які склалися на ринку (внутрішні знецінювання), або зниження їх валютного курсу (зовнішні: знецінювання). Знецінювання виникає внаслідок підвищення цін на товари й іноземну валюту, є супутником інфляції. Знецінюванню піддається як національна валюта, так і іноземна, яка знаходиться в обігу в країні поряд з національною. Теми знецінювання грошей відображає темп інфляції.

Золотовалютні резерви - державні запаси золота та іноземної валюти. Що зберігаються в Центральному банку або у фінансових установах, а також золото та іноземна валюта, які належать державі, і зберігаються в міжнародних валютно-кредитних організаціях.

Золотодевізний стандарт - див. Стандарт золотий.

Інвестиційний податковий кредит - зміна сплати податку, за якої організації надається можливість протягом визначенго терміну й у визначених межах зменшити свої податкові платежі з наступною поетапною сплатою суми кредиту і нарахованих процентів.

Індосамент - напис на зворотному боці цінного папера (век­селя, чека, коносамента), який свідчить про передачу права за цим документом від однієї особи (індосанта) до іншої (індосату).

Інкасо - вид банківської операції з передачі грошових коштів від одних клієнтів іншим, від платників — отримувачам. У банк від особи клієнтів, які зобов'язані оплатити куплені ними товари і надані їм послуги, переводяться за різними платіжними документами (чеками, векселями та ін.) грошові кошти, які необхідно сплатити. Банк зараховує ці кошти на рахунки тих своїх клієнтів, які повинні їх отримати в оплату за виконані роботи і послуги. Отже, інкасо - це посередницька банківська операція з передачі грошових коштів від платника до отримувача через банк із зарахуванням цих коштів на рахунок отримувача. Клієнт, що відправив товар, надав послугу іншому клієнту, за що йому повинні сплатити, виставляє в банк на інкасо (для он лати) платіжну вимогу до клієнта-платника. За проведення інкасової операції банк справляє плату з клієнтів.

Інфляція — знецінення грошей, яке виявляється у зростанні цін на товари і послуги, не зумовленому підвищенням їх якості. Інфляцію спричиняє перш за все переповнення каналів грошового обігу надлишковою грошовою масою за відсутності адекватного збільшення товарної маси. Розрізняють такі фор­ми і види прояву інфляцій: адміністративна інфляція - ін­фляція, породжена цінами, які керуються адміністративне; галопуюча інфляція - інфляція у вигляді стрибкоподібного зростання цін; гіперінфляція - інфляція з дуже високим тем­пом зростання цін; інфляція витрат виявляється у зростанні цін на ресурси, чинники виробництва, внаслідок чого зростають витрати виробництва й обігу, а з ними і ціни на продукцію, що випускається; імпортована інфляція спричиняється впливом зовнішніх чинників, наприклад, надмірним припливом у кра­їну іноземної валюти з одночасним підвищенням імпортних цін; індукована інфляція - інфляція, обумовлена якимись іншими економічними чинниками; кредитна інфляція - інфляція, зумовлена надмірною кредитною експансією; непередбачувана інфляція - рівень інфляції виявився вище очіку­ваного за певний період; очікувана інфляція - передбачуваний рівень інфляції в майбутньому періоді внаслідок дії чинників поточного періоду; відкрита інфляція - інфляція за рахунок зростання цін на. споживчі товари і виробничі ресурсні; по­давлена (прихована) інфляція виникає у наслідок товарного дефіциту, супроводжується намаганням державних органів ут­римати ціни на попередньому рівні. У цій ситуації відбувається «вимивання» товарів на відкритих ринках і переміщення їх на тіньові, «чорні» ринки, де ціни зростають; повзуча інфляція виявляється у поступовому зростанні цін протягом тривалого часу; інфляція попиту виявляється у перевищенні попиту над пропозицією, що спричиняє зростання цін.

Іпотечний кредит - довгострокові позики під заставу нерухомості: землі, виробничих, житлових приміщень, споруд.

Казначейські білети - паперові гроші, які випускає казначей­ство для фінансового забезпечення державних витрат. Нині є рід­ко використовуваним видом не розмінних на валюту паперових грошей. Казначейські білети відносять до короткострокових зобо­в'язань держави, що перебувають в обігу. За суттю казначейські білети наближені до банкнот — банківських грошових білетів.

Кількісна теорія грошей - теорія грошового обігу, яка ґрун­тується на рівнянні обміну (рівнянні Фішера) і пов'язує грошо­ву масу в обігу, швидкість обігу грошей, середню ціну і кількість товарів. Є основою монетаризму.

Кліринг — безготівкові розрахунки між країнами, компа­ніями, підприємствами за поставлені, продані один одному то­вари, цінні папери і надані послуги, що здійснюються шляхом взаємного заліку виходячи із умов балансу платежів. Бан­ківський кліринг є системою міжбанківських безготівкових розрахунків, здійснюваних через розрахункові палати на ос­нові взаємного заліку рівних платежів один одному. Валютний кліринг є порядком проведення міжнародних розрахунків між країнами, що ґрунтуються на взаємному заліку платежів за то­вари і послуги, які мають однакову вартість, розраховану в так званій кліринговій валюті за погодженими цінами.

Комерційний кредит, товарний — особлива форма кредиту, що надається продавцями покупцям у вигляді продажу товарів у розстрочку, з відстроченням платежу (продаж у кредит). У цьому випадку кредит має форму товару, плата за який вноситься в майбутньому і є погашенням кредиту. Комерційний кредит надається під боргове зобов'язання (вексель) або через відкриття рахунку по заборгованості. Він сприяє прискоренню реалізації товарів і збільшенню швидкості обороту капіталу.

Комерційні банки - великі недержавні кредитні заклади, які здійснюють універсальні банківські операції для підпри­ємств, організацій, громадян (розрахункові, платіжні операції, залучення вкладів, надання позик, а також операції на ринку цінних паперів). Грошові кошти для проведення операцій такі банки формують головним чином за рахунок збере­ження залучених у вигляді вкладів міжбанківських кредитів, випуску власних акцій і облігацій.

Комісія - 1) угода, згідно з якою одна сторона (комісіонер) приймає зобов'язання перед іншою стороною (комітентом) укласти з третьою особою угоду від свого імені, але в інтересах І па рахунок комітента. Угода комісії укладається в письмовій формі. Комісійні послуги оплачуються комітентом. У банків­ській практиці комісія - це операції, виконувані банком за до­рученням клієнта, і плата клієнта комерційному банку за ви­конання платіжних, переказних, Інкасових, торгових та Інших операцій; 2) спеціально створена група, орган, покликані розглядати і вирішувати відносно вузькі, часткові, тим­часові проблеми, виробляти рекомендації, проводити розслі­дування.

Конвертованість валюти - вільний обмін грошових одиниць країни на валюту інших країн і на міжнародне визнані платіж­ні засоби.

Коносамент - один із різновидів цінних паперів. Це доку­мент, який видається перевізником вантажу його відправнику і підтверджує прийняття вантажу для перевезення та містить зобов'язання доставити вантаж у пункт призначення і переда­ти його отримувачу. Коносамент належить до цінних паперів. Коносаменти бувають: іменні — із зазначенням імені отримува­ча вантажу; ордерні — вміщують вказівку про видачу вантажу за наказом відправника або отримувача; на пред'явника — згідно з яким вантаж видається пред'явнику коносаменту.

Консорціум - тимчасове об'єднання компаній, банків на ос­нові загальної угоди для здійснення капіталомісткого проекту або для спільного розміщення позики. Консорціум несе солідарну відповідальність перед своїми замовниками..

Контокорентний кредит - кредит, який надається банками своїм постійним клієнтам, що мають у банку єдиний розрахунковий (контокорентний) рахунок, на якому обліковуються всі над­ходження і платежі клієнта.

Контрагенти - особи, заклади, організації, які пов'язані між собою зобов'язаннями за спільним договором і співпрацюють у процесі його виконання.

Котирування валют - встановлення ринкового валютного курсу, який визначається центральним банком і нормативно-правовим урядом країни.

Котирування курсів - офіційна реєстрація на певний період курсу іноземної валюти або цінних паперів на основі ринкових курсів.

Кредит - позика у грошовій або товарній формі, що на дається кредитором позичальнику на умовах поверненості, платності з виплатою позичальником проценту за користування позикою.

Кредит за відкритим рахунком - вид кредиту, за якого продавець відвантажує товар покупцю і направляє на його адресу товаророзпорядчі документи, відносячи суму заборгованості в дебет рахунку, відкритого ним на ім'я покупця. В обумовлені контрактом терміни покупець сплачує свою заборгованість за відкритим рахунком.

Кредити безнадійні - незабезпечені кредити терміном від 60 до 180 днів і недостатньо забезпечені кредити терміном понад 180 днів.

Кредити небезпечні - незабезпечені кредити терміном від 30 до 60 днів; недостатньо забезпечені кредити терміном від 60 до 180 днів, а також забезпечені кредити терміном понад 180 днів.

Кредити сумнівні — незабезпечені кредити терміном до 30 днів; недостатньо забезпечені кредити терміном від ЗО до 60 днів, а також забезпечені кредити терміном від 60 до 180 днів.

Кредитко-економічні відносини — відносини між юридич­ними га фізичними особами, а також державами з приводу отримання позики у грошовій або товарній формах на засадах поверненості, строковості, платності.

Кредитна експансія - комплекс заходів на розширення банківського кредитування. Спрямована на прискорення економічного зростання. Захід держави в антициклічному регулюванні економіки.

Кредитна картка - іменний платіжно-розрахунковий документ, що видається банком власнику поточного рахунку і дає йому можливість оплатити через ЕОМ свої покупки і погасити борги переказом грошей по рахунку без використання готівки

Кредитна лінія - надання позичальнику юридичне оформленого зобов'язання кредитного закладу надавати йому протягом деякого часу кредити (відкрити кредитну лінію) в межах погодженого ліміту.

Кредитна операція - угода про надання кредиту, що супроводжується відповідними записами в балансах кредитора і позичальника.

Кредитна система — сукупність кредитних відносин, форм| і методів кредиту, сукупність кредитно-фінансових установ ти І чи іншої країни, ряду країн у певний період. Основні елемент кредитної системи — банки та небанківські кредитно-фінансові установи (ощадні каси, страхові компанії, фонди соціальний страхування, пенсійні фонди, інвестиційні та холдингові компанії та ін.). Найбільш розвинену кредитну систему мають США.Основними тенденціями розвитку кредитної системи у сучас­них умовах є посилення концентрації, універсалізації і спе­ціалізації їх діяльності. Ядром кредитної системи є Централь­ні (національні) банки, які у більшості країн є державними. Центральні банки виконують функції емісійного і кредитного центрів, роль касира держави та «банку банків». Основа кре­дитної системи - комерційні банки. Контроль за ними з боку Центральних банків здійснюється головним чином через нор­му обов'язкових резервів та розміру кредитного ризику на од­ного позичальника (для забезпечення ліквідності). Банкова система в Україні перебуває в стадії становлення і розвитку. Вона будується за західним типом.

Кредитна спілка — об'єднання осіб, що мають спільні інтере­си (працівники одного підприємства чи фірми або члени однієї профспілки), яке продає своїм членам акції (приймає від них вклади) і надає їм позики.

Кредитний ризик — ризик несплати позичальником отрима­ного кредиту і процентів за користування кредитом.

Кредитні білети - нерозмінні паперові гроші, що випуска­лися Центральним банком Росії в XIX ст. і на початку XX ст.

Кредитні гроші - неповноцінні знаки вартості, породжені розвитком кредитних відносин, основа сучасного розрахунко­во-платіжного механізму. Кредитні гроші є нерозмінні на золо­то банкноти центральних банків і банківські депозити (депо­зитні гроші), які є базою чекового обігу.

Кредитно-грошова політика - діяльність керівних кредит­но-грошових установ, спрямована на протидію циклічним тен­денціям у функціонуванні банківської системи, її мета — допо­могти економіці в досягненні загального рівня виробництва, який характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції. Скерована на збільшення пропозиції грошей під час спаду ділової активності та її обмеження під час інфляції, щоб стримати видатки. Основні інструменти кредитно-грошової політики: 1) операції Центральних банків на відкритому рин­ку (купівля-продаж державних облігацій комерційними бан­ками та населенням). Купівля цінних паперів збільшує резер­ви комерційних банків, продаж - зменшує; 2) зміна норми обов'язкових резервів. Зменшення резервної норми збільшує можливість кредитування з боку комерційних банків та ство­рення ними нових грошей. Збільшення резервної норми - нав­паки; 3) зміна облікової ставки. Підвищення облікової ставки процента, за яким комерційні банки отримують кредит, зни­жує інтерес до позик центрального банку і таким чином обме­жує пропозицію грошей, і навпаки. Додатковими засобами вибіркового контролю є гранична маржа, тобто мінімальний процент.

Кредитно-інвестиційний портфель -сукупність усіх позичок, наданих банком, та придбаних цінних паперів.

Кредитор — суб'єкт кредитних відносин (юридична або фі­зична особа), яка надає позику іншому суб'єкту господарсь­кої діяльності у тимчасове користування і на цій основі вимагає від дебітора її повернення або виконання інших зобов'язань.

Кредитоспроможність - наявність у позичальника передумов для отримання кредиту і здатності повернути його. Визна­чається показниками, які характеризують позичальника; його акуратністю у розрахунках за раніше отримані кредити, його поточним фінансовим станом, здатністю в разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел.

Крос-курс валют - курсове співвідношення між двома валю­тами, яке визначається на основі курсу цих валют по відно­шенню до третьої валюти.

Курс валютний фіксований (офіційний) – офіційно встановлене співвідношення між валютами, яке базується на зареєс­трованих валютних паритетах. Передбачає закріплення золо­того вмісту грошових одиниць або фіксацію у твердій валюті, наприклад у доларах США, і суворе обмеження коливань рин­кового курсу валюти (зазвичай у межах одного процента).

Курс валютний гнучкий (ринковий) — валютний курс, що формується на валютному ринку під впливом попиту і пропо­зиції. Розрізняють: плаваючий валютний курс - режим вільно­го коливання валютного курсу, що базується на ринковому ме­ханізмі валютного регулювання. Плаваючі курси характерні для провідних твердих валют — долара США, німецької марки, англійського фунта стерлінгів, японської ієни тощо. Вони са­мостійно формуються на ринку під впливом попиту і пропо­зиції; коливний валютний курс — курс, що змінюється залеж­но від попиту і пропозиції на валютному ринку, але коригується валютними інтервенціями центральних банків з метою вирів­нювання тимчасових різких коливань.

Курс валютний ефективний — індекс валютного курсу, об­числений як середньозважена арифметична величина «кошика» валют країн - торгових партнерів держави та їхньої частки в загальному обсязі товарообороту.

Курс валютний примусовий - офіційно встановлений держа­вою курс національної валюти, обов'язковий для здійснення всіх або частини валютних операцій на території цієї країни. Запрова­джується в умовах валютних обмежень і неконвертованості на­ціональної валюти. Зумовлює появу курсів «чорного» (неофіційно­го) валютного ринку, які суттєво відрізняються від примусового.

Курс валютний центральний — офіційно фіксоване співвідно­шення між валютами, навколо якого коливаються у пого­джених межах ринкові валютні курси. В умовах європейської валютної системи країни-учасниці визначають курс валютний центральний національних валют як одна до одної, так і щодо європейської валютної одиниці - євро.

Курс гривні - курс національної валюти України щодо чу­жоземних валют. Його встановлює Національний банк України за результатами валютних аукціонів.

Курс обмінний - курс, за яким одну валюту обмінюють на іншу (див. Курс валютний). Має два значення: курс купівлі та курс продажу.

Курс очікування - обмінний курс на певну дату в майбутньому, прогнозований більшістю учасників ринку.

Курс паритетний - розрахунковий курс у міжнародному платіжному обороті, що базується на паритеті валют.

Курс перерахунку - співвідношення грошових одиниць двох країн, яке встановлюється у зовнішньоторговельному конт­ракті для перерахунку валюти ціни у валюту платежу в тих ви­падках, коли вони не збігаються.

Лихварський кредит — економічні відносини, що виника­ють за умови порушення рівноваги між кредитором і боржни­ком та переваги на боці кредитора.

Лізинг — довгострокова оренда (на термін від 6 місяців до декількох років) машин, устаткування, транспортних засобів, споруд виробничого призначення з передбаченням можливості їх наступного викупу орендарем.

Лізинг банківський - лізингова угода, в якій у ролі лізингової компанії виступає банк, який набуває на замовлення лізингоотримувача устаткування і здає йому це устаткування в оренду. Лізинг фінансовий - договір про лізинг, згідно з яким лізингоотримувач виплачує лізинговій компанії протягом періоду дії договору суму, яка дорівнює повній вартості амортизації і частки прибутку від використання устаткування, отримуючи право викупу устаткування за залишковою вартістю після закінчення терміну дії договору, повернення устаткування або продовження договору.

Лізинговий кредит — економічні відносини між юридичними особами, що виникають у випадку оренди майна і супроводжуються укладенням лізингової угоди.

Ліквідні активи, кошти — 1) засоби, які можна легко ре­алізувати, перетворити в гроші. До ліквідних активів нале­жать власне гроші, золото, короткострокові державні цінні па­пери, кошти на поточних рахунках (до вимоги) в банках, акції, облігації, векселі, що продаються, майнові цінності, які мож­на швидко продати, векселі, за якими настав термін оплати; 2) кошти, які можуть бути використані для погашення борго вих зобов'язань.

Ліквідність - 1) у діловій термінології здатність перетворен­ня активів фірми, цінностей у готівку, мобільність активів; 2) здатність позичальника забезпечити своєчасне виконання боргових зобов'язань; платоспроможність; 3) здатність ринку поглинати цінні папери, обсяг їх продажів за існуючого рівня цін без істотних змін.

Ліквідність банків — це здатність банку своєчасно виконувати зобов'язання, перетворювати статті свого активу в гроші для оплати зобов'язань за пасивом.

Ліквідність валютна - можливість країни або групи країн безперебійно, своєчасно оплачувати свої міжнародні зобов'я­зання прийнятними платіжними засобами.

Ліквідність валютна міжнародна - спроможність пе­реміщення валютних ресурсів, що забезпечує безперебійність вчасної оплати зобов'язань у міжнародній сфері. Оцінюється співвідношенням між валютними резервами та сумою зовніш­ньої заборгованості.

Ліміт валютних операцій - гранична сума коштів банку, що виділяються для здійснення валютних операцій з тим чи ін­шим партнером. Встановлюється самим банком з метою обме­ження кредитного ризику чи ризику неплатежів.

Ліцензія на здійснення операції з валютними цінностями - документ, що дає право на здійснення валютних операцій, ії видає Національний банк України. Ліцензії бувають двох видів - генеральні та індивідуальні. Генеральні ліцензії –на здійснення валютних операцій протягом усього періоду дії ре­жиму валютного регулювання - видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам. Індивідуальні ліцензії - на здійснення разових валютних операцій - видаються резидентам і нерезидентам.

Ліцензування банківської діяльності - порядок видачі комерційним банкам, які набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення банківських операцій. Перелік операцій, що підлягають ліцензуванню, визначається Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Ломбардний кредит - форма рефінансування, за якої Центральний банк надає комерційним банкам, що мають проб­леми з ліквідністю, кредит. Це короткостроковий кредит під заставу рухомого майна та надійних цінних паперів.

Маржа - в банківській, біржовій, торговій, страховій прак­тиці під маржею розуміють різницю між процентними ставка­ми, курсами цінних паперів, цінами товарів й іншими тотожни­ми, однорідними показниками, які є наявними в один і той же час у різних умовах продажу, купівлі, кредитування. За змістом ближче до слова «маржа» стоять «різниця», «прибуток».

Маса грошей — сукупність грошових коштів у будь-якій їх фор­мі, яка є в розпорядженні економічних суб'єктів у даний момент.

Масштаб цін - спосіб і засіб виміру, вираження вартості то­вару в грошових одиницях. В умовах металевого обігу і золото­го стандарту масштаб цін виражає кількість металу (срібла, зо­лота), що відповідає одній грошовій одиниці.

Міжбанківський кредит - одна з форм фінансового кредиту, коли позичальниками і кредиторами є банки.

Міжбанківський процент - процент за кредитами, що вида­ються одним комерційним банком іншому.

Міжбанківський ринок - частина ринку позичкових капі­талів, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних закладів залучаються і розміщуються банками між собою переважно у формі міжбанківських депозитів на короткі терміни.

Міра вартості - функція, у якій гроші забезпечують впрова­дження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форми ціни.

Монета — грошовий знак, виготовлений із металу — золота, срібла, різних сплавів. У монеті розрізняють лицьовий бік (аверс, орел), зворотний бік (реверс, решка) та обріз (гурт). На монеті є гербові, титульні зображення і написи (легенда), які містять інформацію про номінал монети, найменування держави, яка її випустила, рік чеканки. Із появою паперових грошей і без­готівкового грошового обігу роль монет як грошового засобу різко знизилась.

Монетаризм - економічна теорія і практична концепція економічного управління державою, згідно з якою визначаль­ну роль в економічних процесах, у господарюванні відіграє кількість грошей в обігу і зв'язок між грошовою масою і товар­ною. Монетаристи розглядають як головні засоби впливу на економіку регулювання емісії, валютний курс національної грошової одиниці, кредитний процент, податкові ставки, митні тарифи.

Монетарист - людина, яка дотримується монетаристської теорії.

Монетарна політика — те саме, що й грошово-кредитна політика.

Монетарне правило — правило, згідно з яким маса грошей в обігу повинна щорічно збільшуватися темпами, рівними по­тенційному темпу зростання реального валового національно­го продукту. Для країн з розвиненою економікою цей темп складає приблизно 3-5% на рік.

Монетизація бюджетного дефіциту - купівля центральним банком державних боргових зобов'язань. Монетизація дефіци­ту державного бюджету призводить до інфляції. У країнах з ви­сокою інфляцією населення, як правило, не купує нових дер­жавних боргових зобов'язань, валютні резерви центрального банку вичерпані, тому держава фінансує бюджетний дефіцит шляхом емісії.

Монометалізм - грошова система, в якій один метал е всезагальним еквівалентом і основою грошового обігу.

Національна валюта