Вегетативне розмноження деревних рослин

Методи вегетативного розмноження

Під вегетативним розмноженням розуміють утворення з окремих вегетативних органів рослин – коренів, стебел, листків або з їх частин – нових самостійних рослин з ознаками і властивостями материнської особи. Воно базується на здатності живих тканин до регенерації цілої рослини (до відновлення втрачених частин).

У природних умовах вегетативне розмноження найбільш яскраво проявляється у рослин, які ростуть у несприятливих для насіннєвого розмноження умовах. Способи вегетативного розмноження деревних рослин у природі різноманітні: паростю із сплячих бруньок на кореневищах (липа, дуб); кореневими паростками з придаткових бруньок на коренях (слива, осика); відводками (ялина, калина); паростю з пня або стовбура із сплячих бруньок (вегетативне відновлення багатьох порід).

При штучному вегетативному розмноженні застосовують усі види природного вегетативного розмноження, а також інші, які умовно можна об’єднати у такі чотири методи: розмноження невідділеними від рослинчастинами, розмноження відділеними від рослин частинами, розмноження щепленням, клональне мікророзмноження.

Метою вегетативного розмноження передусім є одержання рослин з певними якостями: інтенсивним ростом, бажаною формою крони, забарвленням та формою листя і т. п., які при насіннєвому розмноженні потомству не передаються або передаються незначній кількості екземплярів. Вегетативне розмноження широко використовується у декоративному садівництві. Для одержання садивного матеріалу лісових дерев та чагарників вегетативне розмноження до недавнього часу застосовувалося рідко. Але останнім часом у зв’язку з інтенсивним розвитком лісової селекції та переведенням насінництва на селекційно-генетичну основу роль вегетативного розмноження у практиці лісового господарства значно зросла.

В сучасних умовах способи вегетативного розмноження у лісівництві застосовують для:

· промислового розведення сортів-клонів цінних за продук­тивністю, якістю деревини, врожайністю, декоративними якостями та іншими ознаками;

· збереження цінних спадкових форм деревних рослин, які рідко зустрічаються у природі;

· одержання масової кількості однорідного садивного матеріалу з метою створення спеціальних плантацій.