облік товарів і тари на торговельних п-ствах

Облік товарів і тари в торговельних підприємствах ведеться на рахунку 28 «Товари» за субрахунками:
281 «Товари на складі»,
282 «Товари в торгівлі»,
283 «Товари на комісії»,
284 «Тара під товарами»
285 «Торгова націнках.
На субрахунку 281 «Товари на складі» ведеться облік наявності і руху товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих складах, базах, овочесховищах, морозильниках та ін.
На субрахунку 282 «Товари в торгівлі» ведеться облік наявності і руху товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі (універмагах, універсамах, магазинах, у буфетах підприємств громадського харчування та ін.).
Субрахунок 283 «Товари на комісії» призначений для обліку товарів, переданих на комісію за договорами комісії та іншими цивільно-правовими договорами, які не передбачають перехід права власності на цей товар до оплати їх вартості.
На субрахунку 284 «Тара під товарами» торговельні підприємства ведуть облік наявності і руху порожньої тари під товарами як покупної, так і власного виробництва, крім інвентарної тари, що служить для виробничих і господарських потреб (облік якої ведеться на рахунку II «Інші необоротні матеріальні активи» або 20 «Виробничі запаси»).
Субрахунок 285 «Торгова націнка» торговельні та постачальницько-збутові підприємства використовують у тому випадку, коли облік товарів на субрахунках 281 «Товари на складі» або 282 «Товари в торгівлі» ведеться за
продажними цінами.
Товари в роздрібній торгівлі обліковуються за продажними цінами, а в оптово-збутових організаціях - за покупними або продажними цінами. Тому розпорядчим документом керівника має бути встановлено, за якими цінами
буде вестись облік товарів у звітному році.
У разі обліку товарів за продажними цінами різниця між їх вартістю за покупними і продажними цінами (яка утворюється за рахунок торгової націнки на товари) відображається на пасивному субрахунку 285 «Торгова
націнка». При обліку товарів за покупними цінами цим субрахунком не користуються.

27. документальне оформлення надходження товарів і тари, продажу за готівку, за безготівковим розрахунком.

Бухгалтерія на кожну матеріально відповідальну особу відкриває особовий рахунок, у який в подальшому на підставі прибутково-видаткових документів роблять записи про вартість одержаних та відпущених товарів і виводять залишок на звітну дату. Матеріально відповідальні особи у встановлені строки складають і подають до бухгалтерії товарні звіти, які після перевірки служать підставою для відображення операцій в облікових регістрах.
Синтетичний облік наявності і руху товарів у роздрібній торгівлі ведуть на рахунку 282 «Товари в торгівлі».
Оприбуткування товарів, одержаних від постачальників на підставі даних Книги обліку надходження товарів (робіт, послуг), відображається записами:
1) на вартість придбаних у постачальників товарів за відпускними (покупними) цінами:
Д-т рах. 282 «Товари в торгівлі»
К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»:
2) на суму податкового кредиту по ПДВ:
Д-т рах. 641 «Розрахунки за податками»
К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками»:
3) на суму, сплачену постачальником за товари (включаючи ПДВ):
Д-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»
К-т рах. 31 «Рахунки в танках».
Оскільки в роздрібних торговельних підприємствах облік товарів ведеться за продажними (роздрібними) цінами, то відповідно до п. 5 Інструкції по бухгалтерському обліку податку на додану вартість від 01.07.97 № 168 сума ПДВ, сплачена постачальникам при придбанні товарів, включається в торгову націнку записом:
Д-т рах. 281 «Товари в торгівлі»
К-т рах. 285 «Торгова націнка».
Такою самою бухгалтерською проводкою відображається сума торгової націнки на товари, яка нараховується торговельним підприємством для покриття витрат обігу й одержання прибутку.
Субрахунок 285 «Торгова націнка» — пасивний. Виконує функцію регульованого контрарного рахунка щодо субрахунка 282 «Товари в торгівлі» і призначений для того, щоб, обліковуючи товари на субрахунку 282 за продажними цінами, можна було б визначити їх покупну вартість (шляхом вирахування з вартості товарів за продажними цінами суми торгової націнки)

28. порядок складання, перевірки та затвердження звітів матеріально відповідальних осіб торговельних п-ств.

Щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про надходження та вибуття товарів і тари у графах під заголовком «Заповнюється мво». Кожний документ записується у звіті окремим рядком операції в хронологічному порядку за датами їх виконання після закінчення звітного періоду і запису всіх операцій підраховуються підсумки з надходження та виводяться залишки товарів і тари. Підсумкові суми з надходження записуються у наступному рядку після запису останнього прибуткового документу. Залишкові суми з видатку і суми записуються у відповідних рядках. МВО заповнює на лицевій стороні товарно-грошового звіту графу «Товарооборот» з початку місяця до кінця звітного періоду- веде облік тари у натуральному і грошовому записі. Записи здійснюються на підставі прибуткових і видаткових документів, якими було оформлено надходження і вибуття тари. Під час прийняття звіту працівники бухгалтерії зобов’язані встановити: -чи всі документи, що зазначені в звіті, прикладені до нього; -Чи відповідають дати прибуткових і видаткових документів, на який складено звіт; -наявність підставі законність господарських операцій; -відповідність даних про залишки товарів і тари на початок звітного періоду залишка; -відповідність доданих до звіту документів.
Усі документи, що додаються до звіту перевіряються за суттю її заповнення та змісту: 1) наявність у товарних документах особистих підписів мво; 2)наявність в актах інших документів необхідних розпорядчих підписів керівників. Під час приймання звітів також перевіряються: повнота оприбуткування у звітному періоді товарів за виданням довіреностей, сплаченими або прийнятими до спалти товарів за документами; вказані ціни на товари; відповідність сум по внутрішньому переміщенню товарів. При обробці товарно-грошового звіту працівник бухгалтерії записує кореспондуючі рахунки на кожному первинному документі:у правому верхньому куті кожного документа вказує бухгалтерські проводки відповідно до змісту господарської операції.

29. способи виправлення помилок в облікових регістрах.

Помилки в облікових регістрах за минулий звітний період виправляються способом сторно. Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (сума, кореспонденція рахунків) заноситься червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо або із знаком "мінус", а правильний запис (сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору. Внесенням цих даних до облікового регістру у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис та відображається правильна сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку. Довідка має наводити причину помилки, посилання на документи та облікові регістри, в яких допущено помилку, і підписується працівником, який склав довідку, та після її перевірки - головним бухгалтером.

30. форми бух. Обліку їх сутність.

Форма бухгалтерського обліку являє собою сукупність облікових регістрів, у яких у визначеній послідовності належним чином робляться облікові записи з метою отримання підсумкових даних, що характеризу­ють фінансовий стан і результати господарської діяльності підприємства. Існують такі форми бухгалтерського обліку: меморіально-ор­дерна - на основі первинних документів складаються накопичувальні і групувальні відомості. Підсумкові дані з цих накопичувальних регістрів записуються у меморіальні ордери. Бухгалтерія підприємства зазвичай розділена на кілька відділів: розрахунковий, матеріальний, загальний, виробничий, відділ готової продукції, обліку капітальних вкладень. Відповідно до цього розподілу кожен від­діл складає свої, закріплені за ним меморіальні ордери. Меморіальний ордер складає працівник відповідного відділу, підписує його і потім подає на перевірку головному бухгалтеру, який, перевіривши ордер, також підписує його., журнал-головна (серед бухгалтерів-практиків називається американською, або “американкою”)- застосовується на невеликих підприємствах з незначною кіль­кістю облікових операцій,. журнально-ордерна - це форма, при якій застосовуються журнали-ордери. Записи в них проводяться з первинних документів у розрізі кореспондуючих рахунків за кредитовою ознакою, тобто за кре­дитом даного рахунка в кореспонденції з дебетом рахунків., автоматизована (комп’ютерна).

31. визначення основних понять відповідно до п(с)бо7 «основні записи»

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (далі - Положення (стандарт) 7) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.
Зменшення корисності - втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.
Знос основних засобів - сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання.
Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

32. визначення основних понять відповідно до П(С)БО8 «нематеріальні активи»

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку.інформації про нематеріальні активи і розкриття інформації про них.у фінансовій звітності визначені П(С)БО 8 "Нематеріальні активи".Згідно даного положення нематеріальні активи - це

немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути
ідентифікований та утримується підприємством з метою використання
більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він
перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних
цілях чи надання в оренду іншим особам. Майбутня економічна вигода - потенціал, який може сприяти
надходженню на підприємство (прямо або непрямо) грошових коштів та
їх еквівалентів.
Група нематеріальних активів - це сукупність нематеріальних
активів однотипних за призначенням та умовами використання. Право користування надрами та іншими ресурсами природного
середовища - право на користування надрами, у тому числі на
розробку корисних копалин, на використання водних, біологічних та
3mxhu ресурсів, яке будь-яким чином впливає на рівень екологічної
безпеки життєдіяльності підприємства, населеного пункту, регіону
тощо.

33. х-ка П(С)БО9 «запаси»

1. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

2. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності). Запаси - активи, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

34. визнання і оцінка запасів.

Запаси — це активи, які [3]:
— утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
— перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
— утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Запаси включають:
— сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші виробничі запаси — рахунок 20;
— незавершене виробництво
— рахунок 23;
— готову продукцію
— рахунок 26;
— товари
— рахунок 28;;п— малоцінні та швидкозношувані предмети — рахунок 22;
— молодняк тварин і тварини на відгодівлі — рахунок 21;
— продукцію сільського і лісового господарства — рахунок 27.
Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
Запаси застарілі і такі, які не використовуватимуться на підприємстві, необхідно списувати з балансу згідно з принципом обачності, щоб не завищити оцінку активів.
Первісна оцінка запасів
Запаси при придбанні (отриманні) або виготовленні зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є їх
собівартість, яка складається з таких фактичних витрат:
— суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю);
— суми ввізного мита;
— суми непрямих податків

— затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи

— інші витрати

35. документальне оформлення господарських операцій з руху МШП та їх облік.

На виконання заходів по реалізації державної програми перегляду У. на міжнародну систему обліку і статистики з міністерством статистики У. від 22.05.96р. було видано наказ №145 про затвердження типових форм первинних та облікових документів з обліку МШП яким передбачено запровадження у практику обліку наступних документів: МШ-1 Відомість на поповнення, вилучення, постійного запасу інструментів; МШ-2 картка обліку МШП; МШ-3 заповнення та ремонт або застосування інструментів; МШ-4 Акт на вибуття МШП; МШ-5 Акт на списання інструментів та облік їхна придатність; МШ-6 Особова картка номер обліку спецодягу спецвзуття та запобіжних пристроїв; МШ-7 відомість обліку видачі, повернення, спецодягу спецвзуття…; МШ-8 Акт на списання МШП.

36. порядок видачі довіреностей та контроль за їх використанням.

З метою одержання виробничих запасів представнику одержувача видають «Довіреність на одержання цінностей». Сировина, матеріали, палива, худоби, добрива, товарно-матеріальних цінності відпускають покупцям безоплатно за довіреністю одержувачів. Бланки довіреностей вимагають пронумерування, прошнурування, скріплення печаткою журналу реєстрації довіреностей, списання використаних бланків за актом, контролю за поданням документів.

Керівником підпр. Затверджується перелік посад, що мають право підписувати довіреність на одержання цінностей. Незаповнені рядки прокреслюються. Заборонено видавати довіреності, які не заповнені і не мають підпису особи. Той,хто отримав довіреність зобовязаний подати працівнику підприємства документ на одержання цих цінностей. Особам, які не відзвітували, нові довіреності не видаються. Забороняється відпускати цінності у випадках: подання двіреності з незаповненими реквізитами, якщо закінчується строк її дії, з виправленнями, за відсутності документа, що підтверджує особу.

37. продаж товарів у кредит.

Здійснюється фізичним особам, які мають постійний дохід і постійне проживання. Перелік надає господарський суб’єкт. Продаж товарів у розстрочку здій. На підставі договору купівлі-продажу. Подаються: паспорт, довідка про придбання товарів у розстрочку встановленої форми (за місцем роботи), а пенсіонерам- орган, що призначив пенсію. Підприємці можуть видавати тільки 1 довідку на вимогу. Бланки довідок виготовляються за замовленням підприємства, містять друковану нумерацію, обліковуються, є бланками суворого обліку. На товари у кредит поширюється гарантійний термін обслуговування, покупець сплачує відсотки від наданого кредиту. При погашенні кредиту обов’язковим є видача чека на РРО і приклеювання його до договору.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку.

38. Документальне оформлення переоцінки товарів, списання бою, лому, псування цінностей та іншого вибуття.

Переоцінка товарних цінностей- це збільшення або зменшення вартості товару. Для переоцінки склад. Комісія, яка здійснює інвентаризацію. Товари записуються в опис-акт (в 3 примірниках).Оцінка товарів регламентована П (С) БО 9 «Запаси». Дооцінка первісної вартості не передбачена. Якщо це перепродажні товари, то ціна зберігається у разі збільшення торгової націнки.

Уцінка товарів проводиться за даними інвентаризації. Порядок проведення:1) затверджується комісія;

2)виявляють товари для уцінки; 3) подають на розгляд керівнику; 4) визначають суму уцінки; 5) дані заносять у опис-акт; 6) перемарковують уцінені товари; 7) передають їх до реалізації.

Результати заносять до опису-акту уцінки. Не підлягають уцінці товари, оформлені під заставу або на зберігання. Також бувають втрати: нормовані або ненормовані. Комісія складається з товарознавця, представника адміністрації, представника санепідемстанції, мво. Оформляється акт на бій,лом, псування, за який відповідає мво, відшкодування відбувається або за рахунок підприємства, або за рахунок мво.

Продовольчі втрати можуть використовуватися для переробки, на корм худобі. Непрод втрати- на металобрухт. Ті, які використовувати не можна-знищуються (із записом в акт). Природні втрати враховуються при зберіганні товарів.

39. строки, порядок проведення та документальне оформлення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно із законодавством.
Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.
Так, проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства є обов'язковим перед складанням річної фінансової звітності. Проведення інвентаризації також обов'язкове у разі: передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворення державного підприємства в акціонерне товариство; зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ); встановлення фактів крадіжок або зловживань, зіпсуття цінностей, а також за приписом судово-слідчих органів; пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії; ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
У випадках, коли проведення інвентаризації є обов'язковим, інвентаризації підлягають також майно і матеріальні цінності, що не належать підприємству, та облік яких ведеться на позабалансових рахунках. У разі одержання відмови постачальника задовольнити претензію щодо недовантаження товарів або при одержанні від покупця претензії щодо недовантаження товарів проводиться вибіркова інвентаризація тих товарів, на які заявлені вказані претензії.

40. контроль за якістю проведення інвентаризації. Визначення результатів інвентаризації.

Організація інвентаризації і контроль за її проведенням на підприємстві покладені на керівника і головного бухгалтера.

На підприємствах створюють центральні постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівника підприємства або його заступника (голова комісії), головного бухгалтера, керівників структурних підрозділів (служб), представників громадськості.

Для проведення інвентаризації цінностей створюють робочі інвентаризаційні комісії, в які включають представників адміністрації підприємства (голова), а також фахівців.

Інвентаризаційну комісію призначає керівник підприємства письмовим розпорядженням. Голові інвентаризаційної комісії вручається контрольний пломбір. Виконання розпоряджень про проведення інвентаризації контролюють в спеціальному журналі. У ряді випадків інвентаризацію цінностей проводять за відсутності матеріально відповідальної особи, а також після стихійного лиха, крадіжок і пограбувань. При цьому до складу комісії включають представника органу місцевого самоврядування або представника сторонньої організації, спеціально на це уповноваженого. Інвентаризацію цінностей проводять за умови обов'язкової участі усіх членів інвентаризаційної комісії.

Описи підписують усі члени інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальні особи. У кінці опису матеріально відповідальні особи дають розписку, якій підтверджують, що комісією перевірені цінності в їх присутності, претензій до комісії немає, а вказані в описі цінності ними прийняті на відповідальне зберігання. На цінності, що не належать підприємству, але що знаходяться на його зберіганні, складають окремі описи. Якість інвентаризації перевіряє центральна інвентаризаційна комісія за участю членів робочої інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальної особи після закінчення інвентаризації, але обов'язково до відкриття складу, комори, секції, де перевірялися цінності. Перевірці підлягають цінні і підвищеного попиту товари, а також ті. які довгий час знаходяться без руху, перевищують норму запасу. Роботу інвентаризаційної комісії оформляють протоколом, де відбивають результати інвентаризації, стан складського господарства, забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей. У разі наявності невикористаних і зіпсованих товарно-матеріальних цінностей в протоколі вказують час їх завезення, найменування постачальника, стан цінностей, причину зниження якості.

41. облік касових операцій. Порядок ведення касових операцій та їх документальне оформлення.

Згідно з П(С)БО 4 під грошовими коштами розуміють готівку,кошти на рахунках в банках та депозити до запитання. Для здійснення розрахунків кожне підприємство повинне мати касу.

Каса - це спеціально обладнане та ізольоване приміщення, яке призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки. Також це може бути сукупність готівки і грошових документів, що є у підприємства. Каса охоплює всі наявні кошти на даний період часу як в монетах, так і в грошових знаках. Касові операції оформляються документами, що затверджені Міністерством статистики і Мінфіну України.

Касовими документами є: прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, журнал реєстрації приб. І видаткових касових ордерів, касова книга, книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей.

Касові ордери -це документи, що засвідчують законність надходження грошей до каси підприємства та їх витрачання за цільовим призначенням. При цьому особі, яка здала гроші, видається квитанція, підписана гол. бухгалтером і касиром. Отримання грошей з банку здійс. Через касира або іншу особу, уповноважену по грошовому чеку, виплаченої на її ім’я. Для одержання чекової книжки необхідно заповнити заяву, в якій зазначається прізвище, ім’я, по батькові касира і зразок підпису. Заява завіряється печаткою підприємства, підписами керівника і гол. Бухгалтера. За цією заявою касир одержує чекову книгу на 25 або 50 чеків. Витрачення готівки з каси оформляється касовим ордером. Оплата праці виплата допомог по тимчасовій непрацездатності, стипендій проводяться касиром за платіжними відомостями, без складання видаткового кас.ордера на кожного отримувача. Прибуткові та видаткові касові ордери оформюють в журналі реєстрації касових ордерів. Синтетичний облік грошових коштів здійсн. на рахунку 30 «Каса».

Касова книга - обліковий реєстр, призн. для обліку касових операцій касиром підприємства. На кожну іноземну валюту відкривається окрема касова книга. Записи в ній здійснюються у 2 примірниках через копірку.

Звіт касира - це документ, який передається касиром підприємства в бухгалтерію і представляє собою відривний листок касової книгиз додатком прибуткових і видаткових касових документів.

42. порядок ведення касової книги, перевірка та прийняття касового звіту в бухгалтерії.

Кожне підприємство, що є юридичною особою і має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті. Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою підприємства - юридичної особи. Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства - юридичної особи.

Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору кульковою або чорнильною ручкою. Перші примірники залишаються в касовій книзі. Другі примірники мають бути відривними, що і є звітом касира. Перші і другі примірники мають однакові номери.

Виправлення в касовій книзі не допускаються. Якщо виправлення зроблені, то вони засвідчуються підписами касира, а також головного бухгалтера або особи, що його заміщує.

3. Записи в касовій книзі робляться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом у день їх надходження або видачі.

Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі (наявна готівка в період виплати заробітної плати перераховується з урахуванням готівки, виданої за незакритими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями) наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другий відривний аркуш (копію записів у касовій книзі за день) з прибутковими касовими ордерами і видатковими документами під розпис у касовій книзі.. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера або уповноважену керівником особу.

43. інвентаризація каси.

У строки, встановлені керівником підприємства, але не рідше одного разу на квартал, на кожному підприємстві проводиться інвентаризація каси з покупюрним перерахуванням усіх грошей і пе­ревіркою інших цінностей, що знаходяться в касі. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку по касовій книзі. Для проведення інвентаризації каси наказом керівника підприємства призначається комісія, яка складає акт. У разі виявлення в процесі інвентаризації не­стачі або лишку цінностей в касі в акті вказується сума нестачі або лишку і обставини їх виникнення. На зворотній стороні акта у випадку лишків або нестач ро­биться пояснення даної розбіжності і завіряється підписом ма­теріально відповідальної особи. Нижче зазначається рішення керівництва щодо висновків проведеної інвентаризації.

Акт складається у двох примірниках і підписується чле­нами інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальною осо­бою.

Один примірник акта передається до бухгалтерії підпри­ємства (організації), другий — залишається у матеріально відпо­відальної особи.

У разі зміни матеріально відповідальних осіб акт скла­дається у трьох примірниках (для матеріально відповідальної осо­би, яка здала цінності, матеріально відповідальної особи, яка прий­няла цінності, і бухгалтерії).

Засновники підприємств, вищестоящі організації (у разі їх наявності), а також аудитори (аудиторські фірми) відповідно до укла­дених угод під час проведення документальних ревізій на всіх підвідомчих підприємствах в обов'язковому порядку проводять ревізію каси і перевіряють дотримання касової дисципліни. Під час проведення ревізій особлива увага має приділятися питанню забезпе­чення схоронності грошей і цінностей.

У господарських товариствах, де це передбачено їх стату­том, такі ревізії проводяться ревізійними комісіями.

Особи, звинувачені в порушенні касової дисципліни, притя­гуються до відповідальності у встановленому чинним законодавст­вом порядку.

Виявлені при інвентаризації розходження між фактични­ми залишками грошових коштів і інших цінностей, що знаходяться у касі, з даними бухгалтерського обліку регулюються в наступному порядку:

- грошові кошти та інші цінності, які виявлені в надлишку, підлягають оприбутковуванню та зарахуванню відповідно на

збільшення доходу підприємства з подальшим встановлен­ням причин виникнення надлишків і винних у цьому осіб; - недостачі грошових коштів і інших цінностей, які виявлені при інвентаризації каси, стягуються з матеріально-відпові­дальних осіб, а за умов, коли винні не встановлені або у стяг­нені винних осіб відмовлено судом, зараховуються до витрат підприємства.

44. порядок відкриття й документальне оформлення операцій на поточних рахунках банку. Облік операцій на рахунку у банку.

Рахунки в банках відкриваються в національній валюті та іноземній. Поточний рахунок - це рахунок відкритий в банку для проведення операцій з розрахунку та зберігання грошових коштів. Поточний валютний рахунок – відкривається юридичним, фізичним особам, іноземним інвесторам, дипломатам, консульським представництвам, торговельним іноземним державам. Якщо держава відкриває 2 і більше рахунків, то повинно бути повідомлення податковим органам. Для відкриття рахунку в банку необхідно подати такі документи:
1) Заяву; 2)копію свідоцтва про державну реєстрацію; 3) копію державного статуту; 4)Копію документа про затвердження взяття на податковий облік; 5) картку із зразками підписів і печатки; 6) довідку про реєстрацію в органах пенсійного фонду; 7) договір.

45.Порядок видачі грошей у підзвіт. Відшкодування витрат на відрядження.

Збитки — це виражена в грошовій формі шкода, завдана одній особі протиправної діями іншої. Збиток, завданий підприємству, належить до відшкодування особою, яка завдала збиток, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Для обліку розрахунків за відшкодування підприємству завданих збитків у результаті недостач і розкрадання грошових коштів, якщо винуватця виявлено, призначено рахунок 375 «Розрахунки за відшкодування завданих збитків».Покриття працівниками шкоди в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, відбувається за розпорядженням власника як уповноваженої ним особи, а в інших випадках — шляхом подання власником позову до районного (міського) суду. Тому підставами записів сум за дебетом рахунку будуть наказ керівника або відповідне рішення суду, а їх списання з кредиту — документи, що підтверджують погашення заборгованості або утримання сум із заробітної плати. Аналітичний облік ведеться за кожною винною особою. У заголовку картки вказується заборгованість, прізвище, ім’я, по батькові винної особи, дата виникнення заборгованості та сума збитків. Стан заборгованості за нестачами, втратами і розкраданнями має бути під постійним контролем. Кожний такий факт треба детально розслідувати і вживати заходів, які б забезпечували збереження майна установи. У разі необхідності документи про виявлені розтрати і розкрадання передаються судовим чи слідчим органам і встановлюється контроль за проходженням справ у судових інстанціях. Витрати на відрядження… Установити для працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності (крім державних службовців та осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів) такі граничні норми добових витрат: 1) у разі коли до рахунків на оплату вартості проживання у готелях не включаються витрати на харчування, для відряджень у межах України - 30 гривень. 2) у разі коли до рахунків вартості проживання у готелях включаються витрати на: одноразове харчування, для відряджень у межах України - 24 гривні, дворазове харчування, для відряджень у межах України - 18 грн. Витрати на наймання житлового приміщення під час відрядження відшкодовуються у разі надання оригіналів підтвердних документів. Залишок коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, установи, організації, що їх видала (у разі відрядження за кордон - у грошових одиницях, в яких було видано аванс), у встановленому законодавством порядку. Термін відрядження визначається керівником, але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів, за кордон - 60 календарних днів. Відшкодування витрат на службові телефонні переговори проводиться в розмірах, погоджених з керівником.

46. Складання звіту про використання коштів наданих на відрядження або підзвіт й облік розрахунків з підзвітними особами.

За наявності підтвердних документів підприємство відшкодовує особам, що перебували у відрядженні, також витрати:
-на проїзд до місця відрядження і назад (крім таксі) з урахуванням усіх видів витрат, пов’язаних з придбанням квитків, користуванням постільними речами в поїздах, а також страхових платежів на транспорті;
- по найманню житлового приміщення у розмірі фактичних витрат, з урахуванням побутових послуг, наданих у готелях(прання, чистка, прасування одягу тощо.), але не більш як 10% від норм добових витрат за всі дні проживання(для держ. Службовців);
-на бронювання місць у готелях у розмірах не більше як 50% від вартості місця за добу;
-на кристування у готелях холодильникм та телевізором;
-на комісійні у разі обміну валюти(при закордонним відрядженням)
У б\о на суму виданого авансу підзвітній особі на службові відрядження(або госп.потреби) роблять запис по дебету рахунку 372 «розрахунки з підзвітними особами» в кориспонденції з кредетом рахунка 302»каса». Протягом 3-ох днів після повернення з відрядження працівник повенен надати бухгалтерії авансовий звіт про витрачені кошти. Разм з авансовим звітом подаються посвідченя про відрядження, оформлене у відповідному порядку, документи про наймання житла, проїздні та ін. документи в оригіналі. Бухгалтерія перевіряє правильність оформлення авансових звітів,після перевірки на звіті зазначають суми витрат, затверджено керівником. Списання з підзвітних осіб виданих сум авансів відображається по кредету разунка 372 «розрахунки з підзвітними особаи», і дебету рахунків: 92 «адміністративні витрати»(на суми витрачені на службові відрядження); 93 «витрати на збут» (на суми витрачені по операціям, пов’язаних із збутом продукції); 20 «виробничі запаси», 28 «товари». Гроші які видаються на відрядження, які не витрачаються повертаються підприємство протягом 10 діб разом з авансовим звітом.

47. Поняття грошових коштів у дорозі та контроль за їх надходженням. Характеристика основних форм безготівкових розрахунків. Облік розрахунків з покупцями.

Рахунок для обліку 36 «розрахунки з покупцями та замовниками», який призначений для ведення, узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи і послуги. За Дт- відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт і послуг, які включають ПДВ, акцизи та інші податки та збори, що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації.
За КТ- сума платежів, які надійшли на рахунок підприємства в банківських установах, у касу та інші види розрахунків. Аналітичний облік розрахунки з покупцями та замовником ведеться за кожним покп.та замовником за кожний пред’явленим до сплати рахунком.

48. Розрахунки за відшкодовування матеріальних збитків.

Матеріальний збиток підприємству може бути заподіяний як шляхом умисного розкрадання товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, цінних паперів, так і внаслідок недбалого ставлення відповідальних працівників до вимог дотримання правил зберігання сировини, матеріалів, продуктів тощо. Виявлення випадків заподіяння збитку на підприємствах супроводжується проведенням інвентаризації майна в окремих місцях його зберігання, а також у ході інвентаризації грошових коштів і цінних паперів у касі підприємства. Крім розкрадання і нестач, збиток може бути заподіяний шляхом знищення майна вогнем, водою та ін. Після встановлення інвентаризацією кількісного розходження між даними бухгалтерського обліку і даними зі зняття фактичного залишку товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та іншого майна необхідно визначити суму вартості цінностей, яких бракує, згідно з "Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 116. Цей порядок встановлює механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей. Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків від балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Держкомстат, відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору.

49. Облік забезпечення зобов'язань. Цільове фінансування та цільові надходження П (С) БО 11 про забезпечення зобов’язань.

Забезпечення - це зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.Цільове фінансування - спрямування фінансових ресурсів на певні, чітко визначені потреби (заходи).Забезпечення, як економічна категорія, означає створення резервних і страхових фондів для гарантування погашення заборгованості кредиторам. До забезпечень наступних витрат і платежів відносять: >витрати на оплату майбутніх відпусток;>додаткове пенсійне забезпечення;>гарантійний ремонт реалізованої продукції (сервісне обслуговування);>інші витрати. Облік забезпечень ведеться на рахунку 47 «Забезпечення наступних витрат і платежів». На субрахунку 471 відображаються нарахування резерву на оплату відпусток. Такий резерв створюється щомісячно, виходячи з фактично нарахованого фонду оплати праці окремих груп персоналу підприємства і відсотка відрахувань, розрахованого за відповідною методикою.На субрахунку 472 здійснюється облік додаткового пенсійного забезпечення. З метою кращого матеріального забезпечення пенсіонерів доцільно створювати резерв із додаткового страхування. Частина коштів може відраховуватися у резерв за рахунок підприємства, а частина – за рахунок працюючих.На субрахунку 473 відображається операції з нарахування забезпечення гарантійних зобов’язань з ремонтів та сервісного обслуговування.На субрахунку 474 відображаються операції зі створення інших забезпечень, не передбачених попередніми субрахунками. На рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» ведеться облік узагальнення інформації про наявність та рух коштів, отриманих для здійснення заходів цільового призначення (в тому числі отримана гуманітарна допомога).Кошти цільового фінансування і цільових надходжень можуть надходити як субсидії, асигнування з бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески фізичних та юридичних осіб. За кредитом рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» відображаються кошти цільового призначення для фінансування певних заходів, за дебетом – використані суми за певними напрямками, визначення їх доходом, а також повернення невикористаних сум. Синтетичний облік по рахунку 48 ведеться в журналі 7.Аналітичний облік коштів цільового фінансування і цільових надходжень та їх витрачання провадиться за їх призначенням та джерелами надходжень.

50. види капіталу та їх характеристика. Облік власного капіталу.

Капітал – це економічна категорія, яка відома давно, але отримала новий зміст в умовах ринкових відносин. Як головна економічна база створення і розвитку підприємства, капітал у процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу.

Основним елементом власного капіталу є статутний капітал – один із основних показників, що характеризує розміри і фінансовий стан підприємства. Він відображається в сумі, що зареєстрована в установчих документах як сукупність внесків (часток, акцій за номінальною вартістю, пайових внесків) засновників (учасників) підприємства.

	Статутний капітал-	Зареєстрована вартість простих та привілейованих акцій для акціонерних товариств і сума оголошеного статутного капіталу для інших підприємств, зафіксовані в статутних документах
	Пайовий капітал	Сума пайових внесків фізичних і юридичних осіб, якщо це передбачено статутними документами
	Додатково вкладений капітал	Сума перевищення вартості продажу акцій над номінальною вартістю (емісійний дохід)
	Інший додатковий капітал	Сума дооцінки позаоборотних активів, вартість активів, безоплатно отриманих підприємством від фізичних або юридичних осіб, інші види додаткового капіталу
	Резервний капітал	Сума резервів, створених підприємством відповідно до діючого законодавства або статутних документів
	Нерозподілений прибу­ток (непокритий збиток)	Прибуток, реінвестований у підприємство, або непокритий збиток
	Неоплачений капітал	Заборгованість власників (учасників) по внесках до статутного капіталу
	Вилучений капітал	Фактична собівартість акцій власної емісії, викуплених товариством у своїх акціонерів

51. облік статутного та пайового капіталу.

Статутний капітал – це зареєстрований у встановленому законом порядку та закріплений в установчих документах грошовий еквівалент майна, яке повинно бути передане підприємству у власність у вигляді внесків для забезпечення його господарської діяльності та як сплата його учасниками отримуваних ними майнових прав.
Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) і припиняється в день виключення підприємства з реєстру в результаті завершення діяльності (у випадку реорганізації, ліквідації). При цьому джерелами формування статутного капіталу можуть бути грошові та/або матеріальні внески.
Для обліку статутного капіталу використовують такі основні рахунки: 40 “Статутний капітал”, 45 “Вилучений капітал”, 46 “Неоплачений капітал”.
Пайови́й капіта́л — це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.
Для обліку пайового капіталу, тобто вартості основних і оборотних запасів підприємства, по яких воно розпайоване (акціонерні товариства, приватні орендні підприємства тощо) призначено рахунок 41 “Пайовий капітал”. По кредиту відображається збільшення, а по дебету – зменшення пайового капіталу.
Цей рахунок також застосовується для обліку пайових внесків членів споживчого товариства, житлово-будівельного кооперативу, колективного сільськогосподарського підприємства, кредитної спілки та інших підприємств, передбачених засновницькими документами.

52. облік зобов’язань.

Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.
Зобов'язання виникають через існуючі борги підприємства щодо передачі певних, активів чи надання послуг іншому підприємству в майбутньому. Отже зобов'язаннями виступає заборгованість підприємства, яка виникає, головним чином у зв'язку з придбанням товарів та послуг, в кредит, або кредити, які, підприємство отримує для євого фінансування.
Обліковуються не всі господарські зобов'яздння, а лише ті, що випливають з виконання укладених підприємством договорів чи здійснення дій, з якими фінансове право пов'язує виникнення зобов'язань із внесення платежів до бюджету та відповідних позабюджетних органів.
З метою бухгалтерського обліку зобов'язання класифікуються на: довгострокові, поточні, забезпечення, непередбачені зобов'язання, доходи майбутніх періодів

53. облік розрахунку з постачальниками.

Взаємовідносини з постачальниками оформлюються договором. В договорі вказуються умови постачання, вимоги до продукції, яка поставляється, терміни і розміри поставок, терміни оплати, штрафні санкції за невиконання умов договору. Первинні документи при розрахунках з постачальниками ті самі, що і при обліку надходження запасів — накладні, рахунки-фактури, платіжні вимоги-доручення, платіжні доручення. Синтетичний облік ведеться на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", пасивному. За кредитом відображають збільшення заборгованості перед постачальниками, за дебетом — її погашення. На рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" ведеться облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги.

За кредитом рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"

632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" На субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками. На субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" ведеться облік розрахунків з іноземними постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.

54. облік розрахунків з оплати праці.

При обліку розрахунків з оплати праці бухгалтер користується такими нормативними документами: кодекс законів про працю України, зу: «Про оплату праці», «Про встановлення розміру мінімальної зарплати на 2013», «Про відпустки», інструкціями. Заробітня плата - це винагорода, обчислена як правило в грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважена ним орган виплачує працівнику за виконану роботу. Види: -основна(винагорода за виконану роботу у вигляді тарифних ставок, відрядних розцінок і посадових окладів для службовців),
-додаткова(винагорода за роботу, виконану в понад встановлені норми, за винахідництво, трудові досягнення-надбавки,премії, винагороди, за святкові та вихідні дні).
-інші заохочення (компенсаційні виплати, матеріальна допомога). Форми оплати праці:
1) погодинна-розмір оплати праці залежить від відпрацьованого часу і встановлений тарифними ставками і посадовии окладами;
2) відрядна- розмір оплати залежить від кількості виробленої одиниць продукції (робіт чи послуг) відповідної якості за розцінками одиниці продукції (робіт чи послуг). Системи оплати праці: проста погодинна, пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, колективно-відрядна, непряма відрядна. Система оплати праці встан. На підприємстві при заключенні колективного договору між власником та профспілковим комітетом, який фіксується в штатному розкладі. При погодинній формі працівникові встановлюються посадові оклади, місячні або погодинні тарифні ставки. Якщо відпрацьовано за місяць всі робочі дні – працівнику нараховується повний оклад або місячна тарифна ставка. Якщо неповний місяць- зарплата нараховується за формулою:

55.документальне оформлення розрахунків з оплати праці за дні відпустки та допомоги з тимчасової непрацездатності.

Відпустка - це тимчасове звільнення з роботи для відпочинку, оздоровлення і поновлення працездатності. Види відпусток: щорічна чергова, додаткова у зв’язку з навчанням, творча, соціальна(по вагітності, по догляду за дитиною до 3 років), без збереження зарплати. Перша відпустка може надаватися після відпрацювання 6 місяців, наступні згідно графіку. Порядок розрахування відпусткових:

Розрахування середньоденного заробітку за рік:

Обчислити суму відпускних за час відпустки:

Допомога з тимч. Непрацездатності нараховується за рахунок коштів соціального страхування (перші 5 днів- за рахунок підприємства). Підставою для призначення допомоги є виданий лік. Установою з їх печаткою лікарняний лист (лист непрацездатності). Допомога обчислюється в залежності від загального стану роботи працівника, який визначає і проставляє на листку непрацездатності відділ кадрів. Розмір допомоги:

При стажі до 5 років (60 % середнього заробітку)

5-8 років (80%)

Більше 8 років (100%),

Порядок розрахунку допомоги:

1.визначається Середньоденний заробіток за 6 місяців перед непрацездатністю.

2.Визн. розмір одноденної допомоги в залежності від стану роботи.

3. Нарахування суми допомоги. Розмір 1-денної допомоги

56. утримання із заробітної плати

Не вся нарахована заробітня плата виплачується працівникам, тому що з неї проводяться утримання, які поділ. На обовязкові та інші. До обов’язкових утримань належать:

Прибутковий податок з громадян-15%

Єдиний внесок- 3,6% від суми оплати праці.

Єдиний соціальний внесок в зв’язку з втратою непрацездатності 2%

По виконавчих листах судово- слідчих органів (аліменти, за заподіяну шкоду).

До інших утримань з ініціативи підприємства і зі згодою працівників відносять: профспілкові внески, за заподіяну матеріальну шкоду, не повернуто вчасно підзвітні суми, за товари куплені в кредит, за допущений брак, внутрішні позики, внески до статутного і пайового капіталу. Сума всіх утримань з працівника не повинна перевищувати 20%, а в окремих випадках 50 % заробітку працівника після утримання зобов’язань. Різниця між нарахованою сумою зарплати і сумою всіх утримань підлягає виплаті працівникові з каси, перерахунку його на особистий рахунок в банку або натуральними виплатами.

57.основні терміни п(С)БО11 «зобов’язання»

Це положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності. Норми застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності). Положення застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо зобов’язань.

Забезпечення — зобов’язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.

Непередбачене зобов’язання — це: 1) зобов’язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю.

Обтяжливий контракт — контракт, витрати (яких не можна уникнути) на виконання якого перевищують очікувані економічні вигоди від цього контракту.

Сума погашення — недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Теперішня вартість — дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства.З метою бухгалтерського обліку зобов’язання поділяються на: довгострокові; поточні; забезпечення; непередбачені зобов’язання; доходи майбутніх періодів.

До довгострокових зобов’язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов’язання; відстрочені податкові зобов’язання; інші довгострокові зобов’язання.

58. облік поточних зобов’язань.

Згідно із Загальноприйнятими принципами бухгалтерського обліку (поточні) зобов'язання визначаються як зобов'язання, для ліквідації яких використовуються поточні активи, або прийняття інших поточних зобов'язань. Поточні зобовязання - зобовязання, які будуть погашені впродовж операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні впродовж дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.
До поточних зобовязань належать: короткострокові кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобовязаннями; короткострокові векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточна заборгованість за розрахунками (з отриманих авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, з внутрішніх розрахунків); інші поточні зобовязання. Поточні зобовязання відображають у Балансі за сумою погашення
Поточне зобовязання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобовязання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу у звітному періоді

59. визначення основних понять відповідно до П(С)БО16 «витрати». Визнання та склад витрат.

ПС БО 16 Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
Витрати — зменшення обсягу матеріальних цінностей, коштів тощо, які відбуваються в процесі свідомої людської діяльності; зменшення певних ресурсів у фізичних процесах:
Елемент витрат - сукупність економічно однорідних витрат.
Прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.
Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.
Визнання витрат:
-. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
-. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
-. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
-Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
-. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
-. Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:
Склад витрат:
-. Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".
-. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:прямі матеріальні витрати;прямі витрати на оплату праці;інші прямі витрати;змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

60. взаємозв’язок форм звітності та їх загальний аналіз.

Звітність — це система узагальнених і взаємопов'язаних економічних показників поточного обліку, які характеризують результати діяльності підприємства за звітний період.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Бухгалтерська звітність складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.
Фінансова звітність є складовою частиною бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона розрахована насамперед на таких користувачів інформації, як інвестори, кредитори та інших, які не можуть вимагати звітів з урахуванням їх конкретних потреб.
Бухгалтерська звітність містить показники виробничо-фінансової діяльності підприємства. Вона складається на підставі синтетичного та аналітичного обліку, підтверджується первинними документами, а також використовує дані оперативної та статистичної звітності.
Статистична звітність призначена для статистичного вивчення господарської діяльності підприємств і галузей народного господарства та представляє собою систему кількісних та якісних показників, вимірювання та узагальнення яких не характерне для бухгалтерського обліку
Оперативна звітність призначена для поточного контролю та управління всередині підприємства на момент здійснення господарських операцій або одразу ж після їх завершення. В ній містяться дані про виконання плану поставок матеріалів, виробництва продукції, а також про дотримання укладених договорів та фінансовий стан підприємства

61. облік витрат. Х-ка рахунків для обліку витрат.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Витратами не визнаються: — платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь клієнта, — попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; — погашення одержаних позик; — зменшення власного капіталу підприємства в результаті його вилучення або розподілу власниками. Процес виробництва продукції (робіт, послуг) потребує здійснення певних витрат. Визначення витрат дається у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", а склад витрат у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати". Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати". До витрат, згідно з П(с)БО № 1 та П(с)БО № 3, належить також нестача запасів, списання запасів або необоротних активів, які визнано активами, сплати штрафних санкцій, витрати на заохочення, соціальний і виробничий розвиток, нарахування податків, у тому числі податку на прибуток. У підприємств, які здійснюють облік витрат тільки із застосуванням рахунків класу 8 "Витрати за елементами", витрати операційної діяльності збираються на рахунках 80 "Матеріальні витрати" - 84"Інші операційні витрати", а всі витрати, пов'язані з інвестиційною і фінансовою діяльностями, а також витрати, які виникли за надзвичайних подій, - на рахунку 85 "Інші затрати". Прямі витрати операційної діяльності за елементами списуються на рахунок 23 "Виробництво", а всі інші витрати, в тому числі з кредиту рахунку 85 "Інші затрати", списуються на рахунок 79 "Фінансові результати". Використовувати тільки рахунки класу 8 "Витрати за елементами" мають право суб'єкти малого підприємництва. Разом з тим, вести облік витрат лише на рахунках класу 8 доцільно за невеликої кількості господарських операцій і за відсутності декількох напрямів діяльності. Витрати виробництва групують за такими елементами: 1. Прямі матеріальні витрати; 2. Прямі витрати на оплату праці; 3. Відрахування на соціальні заходи; 4. Амортизація; 5. Інші прямі витрати; 6. Загальновиробничі витрати.

62. класифікація доходів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності містяться в П(С)БО 15 “Дохід”. Доходи відображаються в обліку згідно з принципами нарахування та відповідності доходів і витрат. Принцип нарахування передбачає відображення в обліку та фінансовій звітності доходів і витрат у момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Принцип відповідності полягає в порівнянні доходів і витрат звітного періоду, тобто витрати, понесені для отримання доходу, повинні бути погоджені з цим доходом.
Доходи від звичайної діяльності поділяються на:
1) доходи від операційної діяльності – доход від реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг); інший операційний доход (доход від реалізації іноземної валюти, доход від реалізації інших оборотних активів, доход від операційної оренди активів, доход від операційної курсової різниці, доход від