Деякі з дослідників намагаються замінити термін “ідеологія” такими поняттями, як “політичний темперамент” або “інтелектуальна сім’я”, але в науковій літературі вони не отримали визнання і широкого поширення.
Натомість в політологічній літературі для означення групи партій, які представляють виразну і окремішню ідеологічно-програмну самоідентичність існує так звана концепція сімей (родин) політичних партій. Процес виділення загальних типів політичних партій заснований, насамперед, на тій основі, що відрізняються вони між собою визначеною самоідентичністю, яка є результатом певного історичного процесу. Саме історичний контекст процесу формування політичних партій впливає на характер та зміст політичних стратегій, які вона використовує.
Концепція ця будується на трьох критеріях: генетичному, матеріальному та організаційному.
Генетичний критерій пов’язаний з появою спільних рис між партіями, які сформувались внаслідок однакового процесу інституалізації. Партії виникали та консолідувались у дуже подібних історичних умовах і щораз більше намагалися представляти інтереси визначених суспільних груп, політична еволюція яких у всіх країнах здійснювалася в подібний спосіб. Центральною віссю конфлікту став поділ на лівицю та правицю. Внаслідок цього сформувались дві великі сім’ї: лівих партій (соціал-демократи, соціалісти, ко-муністи) та правих партій (консерватори, ліберали, християнські демократи). Події 70-80-х років вплинули на трансформацію змісту, що криється за звичними категоріями лівих та правих, хоча сама суть конфлікту залишилася і нові типи партій, які виникли пізніше “підсилили” великі партійні сім’ї (наприклад, ліво-ліберальні партії належать до сім’ї лівих партій, а нові ультраправі партії – до сім’ї правих партій). Отже поділ на класову лівицю чи правицю, який сформувався у період оформлення і консолідації демократії, продовжує залишатися домінуючою і універсальною ознакою сучасних партійних систем і генетичним індикатором самоідентичності сімей політичних партій.
|
|
Матеріальний критерій тісно пов’язаний з генетичним. Політичні партії, які нале-жать до генетичних сімей партій прагнуть реалізувати близькі пункти своїх програм. Це означає, що можна скласти перелік проблемних питань, які характеризують відповідний світогляд політичних партій – лівий чи правий, а в рамках кожної з партійних сімей – найбільш важливі питання, які виступають джерелом внутріблокового конфлікту і причи-ною виокремлення конкретних сімей.
Оганізаційний критерій пов’язаний зі створенням наднаціональних об’єднань, які стосуються подібних партій (наприклад, Соцінтерн, Ліберальний Інтернаціонал тощо). В рамках Європарламенту сформувались та існують наднаціональні політичні об’єднання, які охоплюють представників партійних сімей. Інколи щодо них застосовують поняття “транснаціональні партії”.
|
|
Формування сімей політичних партій можна простежити на основі політичної структуризації Європейського парламенту. Виглядало воно так:
У 1953 р. в Європарламенті існувало три організовані групи політичних партій – група християнсько-демократичних партій, група європейських соціалістичних партій та група ліберальних партій;
У 1965 р. французькі голлісти об’єднуються з лібералами і формують Союз європейських демократів;
У 1973 р. Британська консервативна партія започатковує формування Європейської консервативної групи. Члени ірландської партії “Солдат Свободи” об’єднуються з Союзом європейських демократів під назвою Європейські прогресивні демократи. Тоді ж формується Комуністична група;
У 1976 р. Ліберальна група змінює свою назву на Групу лібералів та демократів;
У 1979 р. відбуваються перші прямі вибори до Європейського парламенту. Християнські демократи змінюють свою назву на Європейську народну партію. Європейська консервативна група трансформується у Європейську демократичну групу, яка пізніше об’єднується з Народною партією. Тоді ж формується група Технічної координації та захисту незалежних груп і членів;
У 1984 р. на базі французького Національного фронту та італійського Соціального руху формується група Європейських правих. Зелені та ліві об’єднуються з незалежними і формують так звану групу “Веселка”. Група лібералів та демократів перейменовується у Групу лібералів, демократів та реформістів. Після приєднання до Європейських прогресивних демократів португальських соціал-демократів вона починає функціонувати під назвою Європейський демократичний альянс;
У 1989 р. з групи “Веселка” виділяється окрема Група зелених, формується Група об’єднаних лівих, відновлюють свою діяльність комуністичний та лівий альянси;
У 1994 р. на базі італійської партії “Вперед Італія!” формується група “Вперед Європа!”. Європейські праві змінюють свою назву на Європейський радикальний альянс. Група об’єднаних лівих бере собі назву – Європейські об’єднані ліві, формується група – Європа націй, а також група 27 неприєднаних членів;
У 1995 р. групи Об’єднана Європа та Європейський демократичний альянс об’єднуються і створюють групу Об’єднання для Європи;
У 1999 р. Європейська Народна партія змінює свою назву на Європейська народна партія (християнські демократи) та європейські демократи. Формується група Європейських демократів за різноманітність.
У сучасному Європарламенті загалом існує дев’ять так званих партійних клубів однак лише три з них функціонують як позапарламентські міжнародні організації, що користуються спільними фінансами, бюрократичним апаратом, спільними виборчими стратегіями. Йдеться про партії європейських соціалістів, об’єднання ліберальних партій та так звану Європейську народну партію – організаційне об’єднання християнсько-демократичних партій.
Запитання і завдання
1. У чому полягає суть поняття “ідеологія”? Які існують підходи до його розуміння?
2. Розкрийте взаємозв’язок ідеології та політики.
3. У чому полягає суть теорії “кінця ідеології”?
4. Які головні проблеми є предметом уваги ідеології?
5. Які існують головні типи ідеологій?
6. Які існують моделі конфігурації партійних систем на основі ідеологічного критерію?
7. У чому суть поняття радикалізм?
8. Дайте загальну характеристику ідеології традиціоналізму.
9. Назвіть головні положення та різновиди фашизму.
|
|
10. Назвіть головні положення марксизму-ленінізму.
11. Суть та різновиди неомарксизму.
12. Суть та різновиди лівого екстремізму.
13. Християнський та ісламський теїзм.
14. Теорія та практика ісламізму.
15 Лібералізм і його різновиди. Неолібералізм.
16. Консерватизм і його різновиди. Неоконсерватизм.
17. Засадничі основи християнської демократії. Християнські принципи.
18. Демократичний соціалізм – основа ідеології соціал-демократії.
19. Основні риси ліво-ліберальних об’єднань.
20. Екологізм – основа зеленого руху. Різновиди екологізму.
21. Жіночий рух і фемінізм. Течії феміністського руху.
22. Сексизм та теорія соціального партнерства статей.
23. Пацифізм та його витоки.
24. Постіндустріалізм – як ідеологія майбутнього суспільства.
25. Антиглобалізм як альтернатива постіндустріалізму.
26. Що розуміється під поняттям “сім’я політичних партій”? Наведіть приклади сучасних сімей політичних партій.