На ринку товарів і послуг перед споживачем постійно постає проблема вибору економічного блага. Основними факторами споживацького вибору є споживацькі переваги, ціни на товари та дохід споживача. Споживач буде обирати лише те економічне благо, в якому є потреба, тобто те благо, яке має для нього певну корисність.
Корисність — це здатність товару або послуги задовольняти потреби людини; задоволення, яке отримує людина від споживання товару чи послуги. Корисність - це поняття суб'єктивне. Корисність одного і того ж товару може бути зовсім різною для різних людей, і навіть для тієї ж особи за різних умов (наприклад, порція морозива у липні і січні)
Залежність між кількістю спожитих одиниць товару та рівнем задоволення споживача виражають за допомогою функції корисності
Функція корисності - співвідношення між обсягами спожитих товарів та послуг і рівнем корисності:
,
де U – корисність;
Q – обсяги відповідних споживчих товарів.
Двома основними поняттями кількісного підходу до аналізу корисності є загальна корисність і гранична корисність. Загальна корисність (ТU) — це сумарна величина задоволення від споживання конкретної кількості товару Q. Гранична корисність (MU) — це зміна загальної корисності внаслідок споживання однієї додаткової одиниці блага,тобто додаткове задоволення від споживання кожної останньої (додаткової) одиниці товару.
є Два підходи до вимірювання корисності:
-кардиналіський (кількісний) або просто теорія граничної корисності (одиниці вимірювання – ютелі)
-ординалістський (порядковий, якісний) або теорія споживчого вибору.
Кардиналістська (кількісна) теорія поведінки споживача заснована на кількісному вимірюванні корисності в абсолютних величинах.
Ординалістська (порядкова) корисність - суб'єктивна корисність, або задоволення, отримуване споживачем від споживаного ним блага, яка виміряна за порядковою шкалою.