Статистика електротравматизму

Світове виробництво електроенергії на теперішній час перевищує 0,05% енергії, яку отримує наша планета від Сонця, а до кінця ХХІ століття може зрости до 0,4-0,5% і більше. Це відповідає спрощеній формулі стійкого розвитку (3-2-1): споживання первинної енергії щорічно зростає приблизно на 2%, валовий світовий продукт (ВСП) щорічно зростає приблизно на 3%, у той же час кінцева енергоємність ВСП знижується у середньому приблизно на 1% за рік [29].

Електрифікація всіх сфер людської діяльності ставить на перший план питання про захист персоналу, які обслуговують електроустановки, а також інших осіб, які можуть підпадати під небезпеку ураження струмом. Небезпека електротравматизму має свої особливості:

- електричний струм неможливо виявити ні за зовнішнім виглядом, ні за звуком, ні за запахом;

- швидкість ураження струмом практично миттєва, тому людина, як правило, не спроможна самостійно звільнити себе від проводів або деталей, які знаходяться під напругою;

- усвідомлення небезпеки відбувається занадто пізно, коли вже не можна самостійно і свідомо вжити дій захисту, оскільки при проходженні небезпечного струму м’язи скорочуються з такою силою, що людина не може самостійно відірватися від струмопровідних частин, а параліч дихальної системи призводить до того, що людина не може покликати на допомогу;

- електричний струм, проходячи через тіло людини, може спричиняти термічну, хімічну, світлову, механічну та біологічну дії.

За статистичними даними, кількість травм, викликаних електричним струмом, становить 11–17 % від загального числа нещасних випадків із смертельними наслідками.

Електротравми в загальному виробничому травматизмі складають 1–1,5 %, а в енергетиці – 3 – 5 %. Проте серед нещасних випадків зі смертельним наслідком електротравми становлять 20 – 40 % на виробництві, а в енергетиці до 60%, займаючи одне з перших місць.

Із загального числа смертельних випадків до 80 % припадає на експлуатацію електроустановках напругою до 1 кВ, а решта – на електроустановки напругою понад 1 кВ. Останнє пояснюється тим, що електроустановки, які працюють під напругою до 1 кВ мають значно ширше розповсюдження, ніж електроустановки напругою понад 1 кВ. Окрім цього, з обладнанням, яке працює під напругою до 1 кВ контактує величезна кількість людей, які зазвичай не зважають на величезну небезпеку електричного струму.

Найбільш електротравм відбувається у сільському господарстві (біля 31 %), далі йдуть: будівництво (біля 16 %), комунальне господарство (біля 9 %), електричні станції, підстанції (біля 8 %), вугільна промисловість (біля 4 %), залізничний транспорт (біля 4 %), хімічна та нафтохімічна промисловість (біля 3 %), зв'язок (біля 3 %), деревообробна та паперова промисловість (біля 3 %), текстильна промисловість (біля 2 %), металургія (біля 2 %).

Електротравми розподілені за обладнанням: електрообладнання підстанцій і мереж (біля 42 %), електропривод (біля 22 %), освітлення (біля 9 %), зварювання (біля 8 %), транспорт (біля 7 %), підйомно-транспортне обладнання (біля 5 %), електроінструмент (біля 3 %).

За видами робіт розподіл електротравм такий: ремонт електричної мережі (біля 41 %), доторкання до голого проводу мережі (біля 28 %), підключення електроустановок (біля 14 %), інші причини (біля 17 %).

За професіями розподіл електротравм такий: електропрофесії (біля 48 %), інші професії (біля 52 %). Таке співвідношення говорить про те, що ймовірність ураження струмом кваліфікованих працівників (електриків, електромонтерів, електрозварювальників, робітників, які обслуговують електрообладнання тощо) значно вища, ніж працівників неелектричних професій.

За умовою доторкання: одночасно до двох фаз мережі (біля 10 %), до однієї фази (біля 60 %), до корпусу аварійного електрообладнання (біля 25 %), попадання під напругу кроку (біля 5 %). Більш детальне висвітлення питань виробничого електротравматизму в Україні є в дослідженні [23].

Зазначимо, що широка електрифікація сфери побуту призвела до того, що електротравматизм зі літальним наслідком поза виробництвом та сферою обслуговування займає вагоме місце в загальному травматизмі. Причина цього криється в людському чиннику [33] (див. табл. 2.2).