Недоступність струмопровідних частин

Як показують статистичні дослідження [13], більше половини електротравм (біля 56 %) пов’язані з дотиком людини до струмопровідних частин електроустановок. До основних заходів забезпечення недоступності струмопровідних частин відносяться:

А. Огорожі. Зазначимо, що огорожа – це об’єкт, який забезпечує захист людини від прямого дотику з боку можливого доступу. Огорожі створюють неприступність струмопровідних частин електроустановки. Стаціонарні огорожі (корпуси, кожухи) застосовують в електроустановках до 1кВ, а сітчасті – в електроустановках як до, так і вище 1кВ. Захисні огорожі виготовляють металевими, їх необхідно надійно закріплювати, вони повинні мати достатню механічну міцність і довговічність.

Огорожі в електроустановках напругою до і вище 1 кВ повинні забезпечувати ступінь захисту не менше IP2X відповідно ГОСТ 14254, за винятком випадків, коли для нормальної роботи електрообладнання необхідно мати збільшені зазори порівняно зі ступенем захисту IP2X. У вказаних випадках електроустановки повинен обслуговувати спеціально підготовлений персонал.

Вхід за огорожу повинно бути можливим тільки за допомогою спеціального ключа або інструменту чи після зняття напруги зі струмопровідних частин.

При неможливості додержання вищевказаних умов слід встановлювати проміжні огорожі зі ступенем захисту не менше IP2X. Легкодоступні верхні горизонтальні поверхні огороджень повинні мати ступінь захисту принаймні IP4X.

Б. Оболонки. Оболонка – огорожа внутрішніх частин електрообладнання, яка запобігає доступ до струмопровідних частин із будь-якого напряму. Роль оболонки відіграють корпуси апаратів закритих конструкцій, а саме закритих комутаційних апаратів: комплектних пускових пристроїв, пакетних вимикачів, рубильників, перемикачів, установочних автоматичних вимикачів, дистанційних електромагнітних приладів управління споживачами електроенергії тощо.

Аналогічно огорожам, оболонки повинні забезпечувати ступінь захисту не менше IP2X, їх необхідно надійно закріплювати, вони повинні мати достатню механічну міцність і довговічність. Розкриття оболонки повинно бути можливим тільки за допомогою спеціального ключа або інструменту чи після зняття напруги зі струмопровідних частин.

В. Бар’єри. Бар’єр – об’єкт, який запобігає не навмисному прямому дотику, проте не перешкоджає навмисному прямому дотику. Бар’єри, які виготовлені із ізоляційного матеріалу, повинні захищати людину від випадкового дотику до струмопровідних частин в електроустановках напругою до 1кВ або у випадку наближення до них на небезпечну відстань в електроустановках напругою вище 1кВ. Наявність бар’єру не виключає навмисного доторкання і наближення до струмопровідних частин у випадку обходу бар’єру. Закріплювати бар’єри належить так, щоб їх неможливо було усунути не навмисно. Їх потрібно закріплювати так, щоб при зніманні не застосовувати ключі чи інструмент.

Г. Розміщення поза зони досяжності. Зона досяжності – зона, доступна дотику із будь-якої точки поверхні, де зазвичай знаходяться люди, до межі, якої людина може досягнути, протягаючи голу руку без інструменту або будь-яких пристроїв у довільному напрямі. Розташування неізольованих струмопровідних частин на недосяжній висоті або в неприступному місці забезпечує електробезпеку без огорожі (мається на увазі висота, недосяжна для ненавмисного доторкання до неізольованих струмопровідних частин рукою, чи інструментом, чи різного роду пристосуваннями). Наприклад, відстань від проводів однофазної мережі у місці уведення в будинок до поверхні землі – 2750 мм. Висота підвісу проводів напруги до 1кВ в населеній місцевості унормовано як 6 м, від 1 кВ до110 кВ включно – 7 м, 150 кВ – 7,5 м, 220 кВ – 8 м.

Відповідно ПУЕ, для захисту людини від ненавмисного дотику до частин струмопровідних частин електроустановок напругою до 1кВ їх розміщення повинно бути поза зони досяжності (не менше 2,5 м одна від одної частини у горизонтальному напрямі та 2,5 м до другої частини у вертикальному напрямі від поверхні, на якій знаходиться людина). Всередині зони досяжності не повинно бути частин, які мають різні потенціали та доступні для одночасного доторкання.

Заходи захисту від прямого дотику шляхом встановлення бар’єрів і розміщення поза зони досяжності допускається застосовувати тільки в електроустановках або їх частинах, які доступні тільки для кваліфікованого персоналу. Для додаткового захисту від ураження електричним струмом у випадку прямого дотику в електроустановках напругою до 1 кВ ПУЕ рекомендує застосовувати ПЗВ, який повинен реагувати на номінальний диференціальний струм відключення не більше 30 мА. Застосування ПЗВ не може бути єдиним заходом захисту від прямого дотику та не виключає необхідності застосування однієї з інших вищезазначених заходів.