Майбутнє Іp- Телефонії

У своєму розвитку Іp- Телефонія пройшла три етапи. На першому це була, скоріше, Іnternet- Іграшка, придатна тільки для шиплячого зв'язку, що з'єднує двох ентузіастів. Два комп'ютери, оснащені мікрофонами, динаміками, звуковими картами й не дуже складним програмним забезпеченням, дозволяли вести двосторонній діалог через Іnternet у реальному часі. Однак до зручностей звичайної телефонної послуги такого способу спілкування явно недотягав: абонентам потрібно було знати Іp-Адресу комп'ютера співрозмовника, домовлятися про час розмови, вибирати момент для більш якісної передачі мови, коли трафік Іnternet не зустрічався з більшими перевантаженнями й затримками. Крім того, при відсутності стандартів на обох комп'ютерах було потрібно встановити таке програмне забезпечення, щоб спосіб кодування голосу й упакування його в пакети був тим самим. Взаємодія між комп'ютером і телефоном, підключеним до звичайної телефонної мережі, не передбачалося. Зате витрати обмежувалися невеликою платою провайдеру Іnternet.

Другий етап ознаменувався появою стандартів Іp-Телефонії, насамперед - стандартів групи H.323. Розроблювачі цих протоколів виходили з того, що дві мережі - телефонна й ІP - будуть співіснувати пліч-о-пліч досить тривалий час, а виходить, важливо регламентувати їхню взаємодію з обліком існуючих у традиційних телефонних мережах процедур установлення з'єднання, а також домовитися про спосіб передачі виклику й самого голосу по мережі ІP. У стандартах H.323 визначається дві групи протоколів - протоколи транспортної площини (transport plane), називаною також користувацькою площиною (user plane), і протоколи площини керування викликами (call control plane). На цьому етапі розвитку Іp-Телефонії мережа ІP (Іnternet або приватна) широко використовувалася в якості транзитної між двома місцевими телефонними мережами. Дана схема реалізації загальнодоступних послуг Іp- Телефонії стала досить популярна в усьому світі. Для її реалізації операторові зв'язку не треба створювати власну дорогу транспортну інфраструктуру й мати безпосередній доступ до абонентів. Однак стратегічні перспективи такого підходу - змушують бажати кращого через невисокий ступінь масштабованості й вузького спектра послуг.

Масштабованість обмежується декількома факторами. По-перше, провайдеру доводиться встановлювати численні однорангові зв'язки зі своїми друзями- суперниками по бізнесу. По-друге, протоколи обох площин необхідно реалізовувати у всіх елементах мережі Іp-Телефонії: і в шлюзах, і в терміналах, що приводить до зайвої складності й дорожнечі всіх цих обладнань. І, нарешті, користувачам надаються тільки базові послуги з обробки викликів, оскільки взаємодія із протоколами міжстанційної сигналізації SS7 і з послугами інтелектуальної мережі ІN відсутня.

Крім того, діалог із сервером інтерактивної голосової відповіді при аутентификацииії абонента й завданні номера викликуваного абонента досить стомлюючий - набагато зручніше просто набрати цей номер з невеликою приставкою начебто 8-20 і одержати доступ до послуг міжнародної Іp-Телефонії. Але для цього провайдеру потрібний прямий доступ до абонента або домовленість із місцевими операторами про переадресацію таких викликів на шлюз ІPTP за допомогою засобів інтелектуальної мережі (а вони поки підтримуються далеко не всіма місцевими операторами).

Таким чином, для виходу Іp-Телефонії на більш високий рівень національного або міжнародного оператора потрібні інші стандарти й устаткування, щоб мережі, побудовані на базі протоколу ІP, могли рівноправно сусідити із традиційними телефонними мережами.

Багато з необхідних стандартів уже з'явилися й втілені в новому поколінні устаткування, що служать основою для третього етапу розвитку Іp- Телефонії. Така мережа може підтримувати власних абонентів і служити транзитною мережею для традиційних телефонних мереж з наданням повного спектра послуг, включаючи послуги інтелектуальної мережі ІN. У вузлах Іp- Телефонії нового покоління відбувся чіткий поділ функцій на три групи - транспортну, керування викликами й прикладних сервісів. На цьому етапі підтримується весь спектр додаткових послуг, які можуть надавати для абонентів розвинені телефонні комутатори міського типу, у тому числі й за допомогою інтелектуальної мережі: переадресацію викликів відповідно до різних умов, телеголосування, безкоштовний дзвінок, дзвінок по спеціальному тарифу, скорочений набір і т.п..

Дуже важливо, що взаємодія між рівнями здійснюється через стандартні інтерфейси, а це створює серйозні передумови для побудови телефонних вузлів Іp-Телефонії на основі продуктів різних виробників із застосуванням загальноприйнятих способів обробки викликів.

Очевидно, що в Іp- Телефонії є майбутнє, але в якій послідовності й коли буде здійснюватися широкомасштабний перехід до неї поки невідомо, та й загальна криза телекомунікаційної галузі цьому явно не сприяє. Проте будемо сподіватися, що потенціал Іp-Телефонії, що набрав за багатьма ознаками достатню критичну масу, буде незабаром реалізований, і рядові користувачі й численні провайдери зможуть скористатися всіма її перевагами.