Характеристика відцентрового насоса

НАСОСА ВІДЦЕНТРОВОГО ХАРАКТЕРИСТИКА — графічні залежності напору, що його розвиває насос, споживаної потужності, кавітаційного запасу й коефіцієнта корисної дії від подачі насоса. Розрізняють паспортну (заводську) і ймовірну (в конкретній свердловині) Н.в.х. Остання може істотно відрізнятися від паспортної Н.в.х. внаслідок неякісного виготовлення конкретного насоса, відмінності в'язкості видобувної нафти від в'язкості води і наявності в продукції свердловини вільного газу.

Характеристики насоса мають декілька характерних точок або зон. Початкова точка характеристики відповідає роботі на-соса при закритій засувці на напірному патрубку (Q = 0). У цьому випадку насос розвиває напір Н0 та споживає потужність (N0 ≠ 0). Потужність, яку споживають (бл. 30% номінальної) витрачається на механічні втрати на нагрів води у насосі. Робо-та насоса при закритій засувці можлива лише на холодній воді протягом нетривалого часу (декілька хвилин).

Оптимальна точка характеристики с відповідає максимальному значенню к.к.д. Оскільки крива Q (η) має у зоні оптима-льної точки пологий характер, то на практиці використовують робочу частину характеристики насоса (зона між точками a та b). Робоча частина характеристики залежить від допустимого зниження к.к.д., яке приймають не більше 2 — 3% від його максимального значення. Максимальна точка характеристики — кінцева точка кривої Q(Н) відповідає тому значенню подачі, після якого насос може увійти у кавітаційний режим.

Основною кривою, яка характеризує роботу насоса, є крива залежності напору від подачі Q (Н). У залежності від конс-трукції насоса форма кривої Q (Н) може бути різною. Для різних насосів існують криві, які безперервно знижуються, та кри-ві з ділянкою, що збільшується (що мають максимум). Перші називають стабільними, а другі — нестабільними (лабільними) характеристиками. У свою чергу, криві обох типів можуть бути пологими, нормальними та крутоспадними.

Cхема подачі питної води за допомогою насосів передбачає наявність накопичувальної ємності, встановленої на висоті (рис. 1). Водонапірні резервуари або вежі створюють в мережі необхідний тиск і запас води для регулювання роботи насосів.

Рис. 1. Установка накопичувальної ємності

1 - свердловина;

2 - насос;

3 - витяжна труба;

4 - розбризкувач;

5 - накопичувальний бак;

б - фільтр

Водонапірні баки (рис. 2) встановлюють для водопостачання групи будинків, так як для водопостачання одного будинку таке рішення економічно недоцільно.

Водонапірна башта складається з резервуара (бака) для води, стовбура вежі, укриття і трубопроводів, які подають і відводять воду. Стовбур вежі споруджують з монолітного та збірного залізобетону, цегли, металу, деревини.

В даний час дуже поширені вежі індустріального виробництва (башти Рожновського), які повністю складаються з металу. Встановлюють їх на бетонний або залізобетонний фундамент. Баки роблять металевими (зазвичай круглими в плані). Ємність бака залежить від характеру і режиму водоспоживання та роботи насосної установки. Ємність бака повинна бути достатньою, щоб в години малого розбору зібрати надлишок води, яка подається насосами, а в години найбільшого розбору, коли він перевищує подачу води насосами, поповнити нестачу води.

Укриття вежі призначене для захисту від атмосферного впливу. Зазвичай укриття роблять полегшеної конструкції в каркасному виконанні. Укриття повинно захистити воду в баку від замерзання в зимовий період. Гідроколоно являє собою металевий порожнистий циліндр з листової сталі, скріпленої косинками жорсткості. Циліндр заповнюється водою, причому верхня частина є регулювальної ємністю звичайного напірного резервуара, а нижня - підтримуючим стовбуром, який виконує функції запасного резервуара.

Рис. 2. Водонапірні бак

1 - приймальний бак;

2 - воронка;

3 - піддон;

4 - труба для відводу бруду;

5 - спускна труба;

6 - переливна труба;

7 - поплавковий клапан;

8 - кришка;

9 - вентиль;

10 - водонапірні бак;

11 - подає труба;

12 - видаткова труба

Водонапірні баки встановлюються на спеціальні несучі конструкції, що дозволяють витримувати розрахункові навантаження. Незважаючи на свою простоту, таке технічне рішення дещо застаріла, оскільки накопичення води в ємностях передбачає періодичну їх чистку та знезараження.

Крім того, наявність на горищі будинку накопичувальної ємності збільшує навантаження на конструктивні елементи. Будівництво для індивідуального будинку водонапірної башти економічно недоцільно.

Сучасні технології передбачають дещо інший варіант, коли система водопостачання індивідуальних будинків (рис. 3) комплектується наступним обладнанням:

- Насос (погружний або самовсмоктуючий);

- Автоматика управління;

- Бак-акумулятор;

- Запобіжна автоматика;

- Системи очищення води.

Зважених насоси, як правило, йдуть в комплекті з баками-акумуляторами та автоматикою управління. Бак-акумулятор являє собою сталевий посудину, усередині якого знаходиться мембрана, що розділяє судину на дві частини. Працює він таким чином: після монтажу системи і підключення до електромережі насос включається і починає закачувати воду у водяну камеру.