Тема 2. Політична думка Стародавнього Світу та Середньовіччя

План:

1. Зародження політичної думки в країнах Стародавнього Сходу: Єгипет, Вавилон, Китай, Індія.

2. Політичні доктрини античності. Платон і Аристотель.

3. Розвиток політичної думки в Середньовіччі.

Теми рефератів:

· Міфологічні уявлення про політику.

· Римське право і політика.

· Платон про сутність ідеальної держави (рабовласницького комунізму).

Питання для дискусії:

· У чому полягає відмінність політико-правових доктрин мислителів Стародавньої Греції від політико-світоглядних уявлень Стародавнього Сходу?

· Чим відрізняються погляди Платона та Аристотеля на функції держави?

· Який вплив мають політичні вчення Стародавнього Сходу і Стародавньої Греції на сучасний розвиток політичних теорій?

Завдання для самостійної роботи:

1. Назвіть основні причини появи перших міфологічних тлумачень влади і держави.

2. Складіть схему: вчення Аристотеля про „правильні” і „неправильні” форми держави і дайте характеристику кожної з них.

3. Використовуючи знання з філософії, спробуйте визначити, яка з філософських концепцій могла б служити методологією теорії політики?

Методичні рекомендації:

Готуючись до першого питання семінару студенту слід усвідомити, що процес виникнення світової політичної думки тісно пов’язаний з розвитком стародавніх держав як первісної форми організації влади. При розгляді сутності вчення Конфуція необхідно підкреслити, що він розуміє державу як велику патріархальну сім’ю, де імператор – суворий, але справедливий батько, а його піддані – слухняні діти.

Вивчаючи зміст політичного вчення Платона зверніть увагу на його тезу про те, що основною ідеєю будь-якої держави є ідея справедливості, створення ідеального політичного ладу на чолі з вибраними мудрецями. При аналізі політичної концепції Аристотеля студенту слід усвідомити сутність його положення про природне походження держави, про людину як істоту політичну. Розглядаючи питання про римське право і політику, студент має звернути увагу на зміст політичної доктрини Полібія, який вбачав успіх Риму у поєднанні трьох державних форм правління (царської, аристократичної, демократичної) та Цицерона, який виступав противником повновладдя окремих осіб у республіці, зокрема проти монополізації влади.

Література:

1. Аристотель. Политика. Соч. в 4-х т. Т. 4. Кн. 4-6. – М., 1983.

2. Бергер А.К. Политическая мысль древнегреческой демократии. – М., 1966.

3. Доватур А.И. Политика и полития Аристотеля. – М., 1965.

4. Мадісон В.В. та ін. Історія розвитку політичної думки. Курс лекцій: Навч. посібник. – К., 1996. – С. 5-18.

5. Нерсесянц В.С. Политические учения древней Греции. – М., 1979.

6. Основи політології: Навч. посібник / Кер. авт. кол. Ф.М. Кирилюк. – К., 1995. – С. 25-40.

7. Політологія у запитаннях і відповідях: Навч. посіб. / За заг. ред. К.М. Лемківського. – К., 2003. – С. 15-17.

8. Політологія. Підручник / За заг. ред. проф. Кремень В.Г., проф. Горлача М.І. – Харків, 2001. – С. 27-37.

9. Семененко И.И. Афоризмы Конфуция. – М., 1987.

10. Утченко С.Л. Политические учения Древнего Рима: ІІІ-І вв. до н.э. – М., 1977.

11. Швидак О.М. Політологія. Практикум: Навч. посібник. – К., 2001. – С. 24-35.

12. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К., 2002. – С. 33-44.