Життя в Швейцарії та Італії

Відвідування Байроном мхітаристів на острові св. Лазаря у Венеції, картина Івана Айвазовського

Перед від'їздом за кордон він продав свій маєток Ньюстед, і це дало можливість не перейматися Байрону постійним безгрошів'ям. Тепер він міг віддатися самоти, якого так жадав. За кордоном він оселився у віллі Діадаш, неподалік від Женеви. Літо Байрон провів на віллі, зробивши дві невеликі екскурсії по Швейцарії: одну з Гобгаузом, іншу з поетом Шеллі. У третій пісні "Чайльд-Гарольда" (травень - червень 1816) він описує свою поїздку на поля Ватерлоо. Думка написати "Манфреда" відвідала його, коли, на зворотному шляху до Женеви, він побачив Юнгфрау. У листопаді 1816 Байрон переїхав до Венецію, де, за твердженням своїх недоброзичливців, вів саму розпусну життя, яке, проте ж, не завадила йому створити велику кількість поетичних творів. У червні 1817 поет написав четверту пісню "Чайльд-Гарольда", в жовтні 1817 - "Беппо", в липні 1818 - "Оду до Венеції", у вересні 1818 - першу пісню "Дон-Жуана", у жовтні 1818 - " Мазепу ", в декабре 1818 - вторую песнь "Дон-Жуана", и в ноябре 1819 года - 3-4 песни "Дон-Жуана". В апреле 1819 года он встретился с графиней Гвиччиоли, и они влюбились друг в друга. Графиня вынуждена была уехать с мужем в Равенну, куда вслед за ней поехал и Байрон. Через два года отец и брат графини - графы Гамба, замешанные в политическом скандале, должны были покинуть Равенну вместе с разведенной уже в то время графиней Гвиччиоли. Байрон последовал за ними в Пизу, где и жил по-прежнему под одной крышей с графиней. В это время Байрон горевал от утраты своего друга Шелли, утонувшего в заливе Спецции. У вересні1822 года тосканское правительство приказало графам Гамба выехать из Пизы, и Байрон последовал за ними в Геную.

Байрон жил с графиней вплоть до своего отъезда в Грецию и в это время очень много писал. В этот счастливый период жизни Байрона появились следующие его произведения: "Первая песня Морганте Маджиора" (1820); "Пророчество Данте" (1820) и перев. " Франчески да Римини" (1820), "Марино Фальеро" (1820), пятая песнь "Дон-Жуана" (1820), "Сарданапал" (1821), "Письма к Баульсу" (1821), "Двое Фоскари" (1821), "Каин" (1821), "Видение страшного суда" (1821), "Небо и земля" (1821), "Вернер" (1821), шестая, седьмая и восьмая песни "Дон-Жуана" (в феврале 1822); девятая, десятая и одиннадцатая песни "Дон-Жуана" (в августе 1822 года); "Бронзовый век" (1823), "Остров" (1823), двенадцатая и тринадцатая песни "Дон-Жуана" (1823).

У квітні 1816 года Байрон посетил остров св. Лазаря (Венеция) для ознакомления с армянской культурой и изучения армянского языка. В комнате, где жил Байрон, сейчас находится посвящённая ему экспозиция.



Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: