Правила виконання схем алгоритмів та програм

Ці правила діють відповідно до ГОСТ 19.701–90 «Единая система программной документации. Схемы алгоритмов, программ, данных и систем. Условные обозначения и правила выполнения». Складниками схем алгоритмів та програм є символи, які мають певне значення, короткий пояснювальний текст та з’єднуючі лінії. У додатку К наведено перелік та умовні позначення символів, призначених для графічної ідентифікації функцій, які вони відображують, незалежно від тексту всередині цих символів. Символи в тексті треба розташовувати рівномірно. Необхідно дотримуватись оптимальної довжини з’єднань та мінімальної кількості довгих ліній. Більшість символів розташовано так, щоб дати можливість умістити текст всередину символа. Форми символів мають бути керівництвом до фактичного їх використання. Недопустимо змінювати кути та інші параметри, що впливають на відпо- відну форму символів. Символи можна креслити з будь-якою орієнтацією, але, по змозі, дотримуватись горизонтальної. Мінімальну кількість тексту, необхідного для розуміння функції даного символа, розміщують всередині символа, але якщо обсяг тексту перебільшує його розміри, то необхідно або використати символ–коментар, або текст розмістити на окремому аркуші (у цьому випадку необхідно навести пере-хресне посилання на символ).

Якщо в схемах використовують ідентифікатор символів, то його необхідно розміщувати ліворуч від символа. Опис символа розміщують над ним праворуч.

Потоки даних або потоки керування у схемах показують лініями. Напрямки потоку зліва направо та зверху вниз вважають стандартними. В окремих випадках, коли необхідно внести більшу ясність у схему (наприклад, у разі з’єднань), на лініях малюють стрілки. Якщо напрямок потоку відрізняє його від стандартного, то стрілки мають показувати цей напрямок. На схемах слід уникати перехрещення ліній — їм необхідно підходити до символа або з лівого боку, або зверху, а виходити або з правого боку, або знизу. Лінії завжди мають бути направлені до центра символа. У разі необхідності лінії на схемах слід розривати, щоб уникнути зайвих перехрещень або дуже довгих ліній, а також якщо схема розміщена на декількох сторінках. З’єднувач на початку розриву ліній називають зовнішнім, а на кінці розриву — внутрішнім. Посилання на сторінки можна наводити разом із символом для з’єднувачів.

Декілька виходів із символа можна показувати кількома лініями від даного символа до інших символів або однією лінією, яку потім розгалуджують на відповідну кількість ліній.

Зазначені правила розповсюджуються на схеми, які використовують для відображення різних видів задач обробки даних та засобів їх рішень.