Розтягання й розриви зв'язок

Розтягання характеризується появою різких болів, швидким розвитком набряку в області травми й значним порушенням функцій суглобів.

Перша допомога при розтяганні зв'язок така ж, як і при забоях, тобто насамперед накладають пов'язку, що фіксує суглоб. При розриві сухожиль, зв'язок перша допомога полягає в створенні хворому повного спокою, накладенні тугої пов'язки на область ушкодженого суглоба.

Ушкодження суглоба, при якому відбувається зсув дотичних у його порожнині суглобних кінців кісток з виходом однієї з них через розрив з порожнини суглоба в навколишні тканини, називається вивихом.

Симптомами вивиху є біль у кінцівці, різка деформація (западіння) області, відсутність активних і неможливість пасивних рухів у суглобі, фіксація кінцівок у неприродному положенні, що не піддається виправленню, зміна довжини кінцівки, частіше її вкорочення.

Перша допомога: холод на область ушкодженого суглоба, застосування знеболюючих, іммобілізація кінцівки в тім положенні, що вона прийняла після травми.

Вправляння вивиху - лікарська процедура. Не слід намагатися вправити вивих, тому що іноді важко встановити, вивих це або перелом, тим більше що вивихи часто супроводжуються тріщинами й переломами кісток.

Перша медична допомога при переломах кісток.

Переломом називається порушення цілості кістки. Переломи діляться на закриті (без ушкодження шкіри) і відкриті, при яких є ушкодження шкіри в зоні перелому.

Переломи бувають різноманітної форми: поперечні, косі, спіральні, поздовжні.

Для перелому характерні: різкий біль, що підсилюється при будь-якому русі й навантаженні на кінцівку, зміну положення й форми кінцівки, порушенні її функції (неможливість користуватися кінцівкою), поява набряклості й синця в зоні перелому, укорочення кінцівки, патологічна (ненормальна) рухливість кістки.

Основними заходами першої допомоги при переломах кісток є:

1) створення нерухомості кісток в області перелому;

2) проведення мер, спрямованих на боротьбу із шоком або на його попередження;

3) організація найшвидшої доставки потерпілого в лікувальну установу.

Швидке створення нерухомості кісток в області перелому – іммобілізація зменшує біль і є головним моментом у попередженні шоку. Іммобілізація кінцівки досягається накладенням транспортних шин або шин з підручного твердого матеріалу. Накладення шини потрібно проводити безпосередньо на місці події й тільки після цього транспортувати хворого.

При відкритому переломі перед іммобілізацією кінцівки необхідно накласти асептичну пов'язку. При кровотечі з рани повинні бути застосовані способи тимчасової зупинки кровотечі (давящая пов'язка, накладення джгута й ін.).

Іммобілізацію нижньої кінцівки удобней здійснювати за допомогою транспортної шини Дитерихса, верхнелестничной шини Крамера або пневматичної шини. Якщо транспортних шин ні, іммобілізацію варто проводити за допомогою імпровізованих шин з будь-яких підручних матеріалів. При відсутності підсобного матеріалу іммобілізацію варто провести шляхом прибинтовывания ушкодженої кінцівки до здорової частини тіла: верхньої кінцівки - до тулуба за допомогою бинта або косинки, нижньої - до здорової ноги.

При проведенні транспортної іммобілізації треба дотримувати наступних правил:

1) шини повинні бути надійно закріплені й гарне фіксувати область перелому;

2) шину не можна накладати безпосередньо на оголену кінцівку, останню попередньо треба обкласти ватою або якою-небудь тканиною;

3) створюючи нерухомість у зоні перелому, необхідно зробити фіксацію двох суглобів вище й нижче місця перелому (наприклад, при переломі гомілки фіксують гомілковостопний і колінний суглоб) у положенні, зручному для хворого й для транспортування;

4) при переломах стегна варто фіксувати всі суглоби нижньої кінцівки(колінний, гомілковостопний тазостегновий).

Профілактика шоку й інших загальних явищ багато в чому забезпечується правильно зробленою фіксацією ушкоджених кісток.