Поняття виробничо-господарської діяльності, її правове регулювання

У сiльському господарствi України виробничо-господарська дiяльнiсть здiйснюється колективно-кооперативними

i державними сiльськогосподарськими пiдприємствами, акцiонерними сiльськогосподарськими товариствами, селянськими (фермерськими) господарствами. Сiльське господарство України характеризується наявнiстю великого виробництва на промисловiй основi, чiтко вираженого зонального його розмiщення, розвинутою внутрiшньорайонною та галузевою спецiалiзацiєю. Зокрема, Полiська зона спецiалiзується на виробництвi картоплi, льону, продукцiї мясного скотарства. У степових районах України найбiльше розвинуте виробництво цукрових бурякiв, зерна, продукцiї скотарства i свинарства, в степовiй зонi виробляється основний обсяг плодiв i винограду, продукцiї вiвчарства, значна кiлькiсть зерна, продукцiї свинарства i скотарства, у примiськiй зонi - великий обсяг овочiв, молока для промислових центрiв,

Спецiалiзацiя в сiльському господарствi - це форма (процес) суспiльного подiлу працi, що дiстає вияв у територiальному розмiщеннi та розчленуваннi галузi на окремi види виробництва сiльськогосподарської продукцiї й сировини. Спецiалiзацiя на основi впровадження досягнень науково-технiчного прогресу, рацiонального використання агроклiматичних умов, матерiально-технiчних i трудових ресурсiв, iнтенсифiкацiї виробництва сприяє його концентрацiї та є важливим чинником пiдвищення ефективностi сiльського господарства.

2. В аграрному секторi економiки розрiзняють зональну (внутрiшньозональну), галузеву (внутрiшньо- й мiжгалузеву), мiжгосподарську, господарську (внутрiшньогосподарську), Правове регулювання виробничо-господарськоТ дiяльностi СГП 343 технологiчну, функцiональну та iншi форми спецiалiзацiї виробництва.

Спецiалiзацiю (виробничу спрямованiсть) сiльськогосподарського пiдприємства визначають за основною (провiдною) галуззю, на яку випадає найбiльша (вiд 25 вiдсоткiв i вище) питома вага в товарнiй продукцiї, а рiвень останньої - за системою показникiв (коефiцiєнтiв).

Розрiзняють зерновi, овочевi, овочево-молочнi, птахiвницькi, вiдгодiвельнi та iншi спецiалiзованi господарства, а також їх типи, що утворилися внаслiдок рiзного поєднання основних i додаткових галузей.

Спецiалiзацiя виробництва - один iз вагомих чинникiв iнтенсифiкацiї сiльського господарства. Її основними напрямами є: вдосконалення територiального розмiщення виробництв на основi регiональної (мiкрозональної) концентрацiї; розвиток вертикальних звязкiв сiльського господарства з галузями переробної промисловостi, створення продуктових комплексiв, виконання цiльових монопродуктових програм;

формування iндустрiально-виробничої системи з виробництва окремих видiв продовольства i сировини на основi впровадження iндустрiальних методiв та автоматизацiї сiльського господарства i промислових циклiв виробництва: поглиблення спецiалiзацiї колективних i державних сiльськогосподарських пiдприємств через полiпшення окремих видiв виробництва продуктiв харчування рослинного i тваринного походження, збiльшення їх обсягiв, здешевлення собiвартостi, пiдвищення екологiчної якостi та безпечностi.

Одним iз проявiв спецiалiзацiї є створення спецiалiзованого господарства, що являє собою велике сiльськогосподарське пiдприємство, яке спецiалiзується на виробництвi однорiдної продукцiї. Це сприяє найбiльш ефективному використанню землi, трудових ресурсiв, основних та обiгових фондiв, що у свою чергу забезпечує пiднесення продуктивностi суспiльної працi, прискорення темпiв зростання виробництва

продуктiв харчування i сировини.

Розрiзняють три типи спецiалiзованих господарств. До першого належать глибокоспецiалiзованi господарства з однiєю основною галуззю, вiд якої одержують 60-70 вiдсоткiв денних надходжень, та з трьома-чотирма додатковими галузями. Такими, наприклад, є господарства з вiдгодiвлi свиней, великої рогатої худоби, птахiвницькi, виноградарськi, рисiвницькi, хмiльницькi тощо. Другий тип - це спецiалiзованi

господарства з двома основними галузями (зазвичай рослинницькою i тваринницькою), кожна з яких забезпечує не менше ЗО вiдсоткiв денних надходжень, та з трьома-пятьма додатковими галузями. Це, примiром, тваринницько-бурякiвничi, овочево-молочнi, садiвницько-молочнi, молочно-картоплярськi та iншi господарства. До третього типу належать господарства комбiнованої спецiалiзацiї з трьома основними галузями, кожна:> яких забезпечує не менш як 20 вiдсоткiв денних надходженi>, та з трьома-чотирма додатковими. Такими є тиаринпицько-зерново-бурякiвничi, овоче-молочнокартоплярськi, тваринницько-льонарсько-картоплярськi господарства.

3. Правове регулювання спецiалiзацiї сiльськогосподарського виробництва здiйснюється за допомогою правових норм як загальних, так i спецiальних законiв та пiдзаконних актiв. Так, вiдповiдно до ст. 20 загального Закону "Про пiдприємства в Українi", ст. 1 спецiального Закону "Про прiоритетнiсть соцiального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарствi" та ст. 13 спецiального Закону "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство" сiльськогосподарськi пiдприємства самi визначають напрями

i структуру сiльськогосподарського виробництва, а отже i його спецiалiзацiю та обсяги. Вони можуть здiйснювати свою дiяльнiсть як самостiйно, так i через кооперування з промисловими пiдприємствами та iншими субєктами пiдприємництва.

На рiвнi спецiальних актiв, скажiмо. Законiв "Про насiння", "Про охорону прав на сорти рослин", "Про племiнне тваринництво", визначаються спецiальнi субєкти, правомочнiсть останнiх та основнi вимоги до них. Так, згiдно зi ст. З Закону "Про племiнне тваринництво" субєктами цiєї галузi визнаються пiдприємства, селекцiйно-гiбриднi центри, iподроми, лабораторiї iмуногенетичного контролю, контрольно-випробувальнi станцiї, центри трансплантацiї ембрiонiв, iншi пiдприємства, установи та органiзацiї незалежно вiд форм власностi, а також селянськi (фермерськi) господарства, якi мають свiдоцтва на право займатися племiнною справою.

На рiвнi пiдзаконних актiв спецiалiзацiя сiльськогосподарських пiдприємств визначається урядовими та локальними актами. Зокрема, постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд Правове регулювання виробничо-господарської дiяльностi СГП 345 i 16 червня 1993 р. "Про заходи щодо полiпшення насiнництва сiльськогосподарських культур" пiдтримано iнiцiативу сiльськогосподарських пiдприємств i органiзацiй, якi займаються виробництвом, переробкою i реалiзацiєю насiння, про створення державно-кооперативного виробничого обєднання "Насiння України" та встановлено, що генеральний директор останнього та його заступники за умовами медичного i трансПортно-побутового обслуговування прирiвнюються вiдповiдно до голови державного комiтету та його заступникiв.

i Виробничо-господарська дiяльнiсть сiльськогосподарських пiдприємств спрямована на розвиток основних галузей (рослинництво i тваринництво) i додаткових (садiвництво, бджiльництво, ставкове рибництво, тепличне i парникове господарство, вирощування овочiв, хмелярство тощо). Поряд i ними розвиваються допомiжнi галузi - переробка продовольства i сировини власного виробництва, мiсцевi промис| ли, торгiвля через власну або орендовану торговельну мережу тощо.

Виробничо-господарська дiяльнiсть сiльськогосподарських товаровиробникiв визначається спецiальними правовими актами. Згiдно з ст. 13 Закону "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство" останнє самостiйно визначає напрями сiльськогосподарського виробництва, його структуру i обсяг, самостiйно розпоряджається виробленою продукцiєю та доходами, здiйснює будь-яку дiяльнiсть, що не суперечить

законодавству України. Законом "Про сiльськогосподарську кооперацiю" визначенi господарськi правомочностi кооперативу (ст. 28). Кооператив (обєднання) вiдповiдно до свого статуту самостiйно визначає основнi напрями господарської дiяльностi, здiйснює

її планування i реалiзацiю. Вiн самостiйно реалiзує свою продукцiю, майно, надає послуги за цiнами i тарифами, якi встановлюються ним самостiйно або на договiрнiй основi. Виробничо-господарська правосубєктнiсть акцiонерного сiльськогосподарського товариства визначена нормами Закону "Про господарськi товариства".

4. Здiйснення виробничо-господарської дiяльностi сiльськогосподарських пiдприємств провадиться на засадах самоокупностi, самофiнансування i прибутковостi. Прибутковiсть кожного з них досягається шляхом пiдприємництва. Зазначена правосубєктнiсть основана на Законi "Про пiдприємництво", прийнятому Верховною Радою України 7 лютого 1991 р. За своїм змiстом цей закон поширюється на дiяльнiсть усiх типiв сiльськогосподарських товаровиробникiв. Згiдно з ст. 1 пiдприємництво становить собою самостiйну iнiцiативу,

повязану з систематичною на власний ризик дiяльнiстю по виробництву продукцiї, виконанню робiт, наданню послуг та заняттю торгiвлею з мстою одержання прибутку.

Виробничо-господарська дiяльнiсть, додержання у повсякденнiй роботi засад пiдприємництва зумовленi такими першорядними субєктивними i обєктивними факторами. Серед них першорядне значення має фактор необхiдного матерiально-технiчного забезпечення господарства, рацiональне використання всiх сiльськогосподарських угiдь, використання прогресивних технологiй, залучення до керiвництва виробництвом високопрофесiональних спецiалiстiв сiльського господарства та активно-творчих керiвникiв галузей, обкла-,

дання сiльськогосподарського пiдприємства помiрними податками (зокрема введення єдиного земельного податку), застосування зважених цiн на пальне i мастильнi матерiали, запаснi частини до сiльськогосподарської технiки, заснованi на засадах ринково-економiчних вiдносин умови i порядок реалiзацiї виробленої сiльськогосподарської продукцiї та iн. Недодержання цих вимог за сучасних умов призвело до занепаду, збитковостi i банкрутства значної частини як колективних, так i державних сiльськогосподарських пiдприємств i товариств. |

Рiвень виробничо-господарської дiяльностi сiльськогосподарських пiдприємств перебуває в прямiй залежностi вiд впровадження у виробництво досягнень сiльськогосподарської, економiчної науки, високоврожайних сортiв сiльськегосподарських культур, нових i полiпшених порiд тварин, сучасної сiльськогосподарської технiки (включаючи досягнення зарубiжних країн).

Нарiвнi з розвитком рослинництва i тваринництва сiльськогосподарськi пiдприємства мають право здiйснювати промислову переробку своєї продукцiї - як самостiйно, так i наГустые и здоровые волосы за 2-3 недели! основi мiжгосподарської кооперацiї як агропромислової iнтеграцiї. Для бiльш повного й рiвномiрного використання трудових ресурсiв i мiсцевих джерел сировини, пiдвищення своєї прибутковостi вони можуть створювати i розвивати пiдсобнi виробництва, а також рiзнi промисли; вступати в догоПравове регулювання виробничо-господарсько! дiяльностi СiТi 347вiрнi вiдносини з будь-якими субєктами пiдприємництва (фiзичними i юридичними особами, у тому числi з iноземними) з метою створення фiлiй, цехiв iз виготовлення рiзних товарiв. Така дiяльнiсть є допомiжною, оскiльки основною, статутною дiяльнiстю є виробництво продуктiв харчування рослинного i тваринного походження.

5. Сферою виробничо-господарської дiяльностi сiльськогосподарських пiдприємств є як внутрiшньогосподарськi, так i мiжгосподарськi вiдносини. Зазначена правомочнiсть цих пiдприємств випливає зi змiсту ст. 13 Закону "Про колективне сiльськогосподарське

пiдприємство", згiдно з якою таке пiдприємство має право кооперуватися з промисловими пiдприємствами та установами при переробцi сiльськогосподарської продукцiї, виготовленнi промислових та iнших товарiв, розширеннi сфери соцiально-культурного, комунально-побутового обслуговування сiльського населення, пiдготовцi й перепiдготовцi кадрiв. Як юридичнi особи колективнi сiльськогосподарськi пiдприємства, спiлки селян, сiльськогосподарськi виробничi кооперативи, акцiонернi товариства, товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю можуть брати участь у мiжгосподарськiй дiяльностi через створення спiльних пiдприємств або на договiрних засадах. Вони є учасниками рiзноманiтних органiзацiйно-майнових вiдносин, що формуються в процесi їхньої основної, статутної дiяльностi. Сюди входить i наступна їхня дiяльнiсть, повязана з реалiзацiєю вироблених ними продуктiв харчування рослинного i тваринного походження (в тому числi в переробленому виглядi), яка за своїм змiстом належить до майнових вiдносин, що мають товарно-грошовий характер.

Впровадження зазначених засад у практику господарської дiяльностi сiльськогосподарських пiдприємств забезпечує останнiм оперативно-господарську самостiйнiсть i пiдприємницьку свободу дiй. Виробничо-господарська дiяльнiсть колективних i державних сiльськогосподарських пiдприємств та iнших субєктiв аграрного пiдприємництва здiйснюється на планових засадах.

6. Ефективнiсть виробничо-господарської дiяльностi сiльськогосподарських пiдприємств перебуває у прямiй залежностi вiд реалiзацiї комерцiйного планування тобто вiд виконання його бiзнес-плану. У процесi здiйснення своїх органiзацiйно-управлiнських посадових функцiй керiвники i спецiалiсти пiдприємства зобовязанi використовувати всi доступнi їм органiзацiйно-управлiнськi, економiчнi та трудовi

заходи за умови їхньої реалiзацiї вiдповiдних правових засобiв. З цiєю метою пiдприємство як пiдприємець визначає загальнi свої цiлi на 2-5-10 рокiв, опрацьовує шляхи їх здiйснення, а також забезпечує постiйний контроль за виконанням зазначених у бiзнес-планi показникiв. У бiзнес-планi окреслюються тi конкретнi завдання, якi ставляться перед пiдприємством, визначається доцiльнiсть та обсяги залучення

капiталовкладень (iнвестицiй). Цi завдання повиннi бути конкретними з визначенням певних строкiв виконання, мати розроблену маркетингову стратегiю пiдприємства. За умов впровадження ринкових економiчних вiдносин набуває особливої значущостi пошук покупцiв своєї продукцiї, виявлення запитiв та потреб споживача, органiзацiйноправове забезпечення збуту виробленої продукцiї, рентабельнiсть виробництва i прибутковостi. При розробцi комерцiйного плану пiдприємство-пiдприємець зобовязанi мати повну уяву стосовно наступного звернення до банкiвських кредиторiв. Комерцiйнi або бiзнес-плани характеризуються такими складовими: 1) короткий висновок - резюме; 2) пiдприємство, його продукцiя чи окремий продукт; 3) цiлi i стратегiя; 4) дослiдження ринку; 5) оцiнка конкурентiв; 6) план маркетингу; 7) план виробництва; 8) органiзацiя i управлiння; 9) юридичний план; 10) фiнансовий план; 11) програма iнвестування;

12) вплив на навколишнє середовище; 13) програма зменшення ризику i страхування. У бiзнес-планi зазначаються обсяги виробництва у кожнiй iз галузей, прибуток, строки повернення iнвестицiй за умови їх залучення для розвитку господарства.

Правове регулювання вчробничо-господарсько! дiяльностi СГП 341i