Обґрунтуйте необхідність використання в управлінні персоналом змістовних та процесуальних теорій мотивації

Мотивація - це те що змушує суб'єкт діяти. В управлінні мотива́ція — це процес стимулювання працівників до здійснення ефективної діяльності, спрямованої на досягнення цілей підприємства. Мотивація необхідна для ефективного виконання прийнятих рішень і запланованих завдань. Мотивація – це те, що знаходиться в людини “всередині ”. Якщо людина мотивована, її задоволення від роботи обов’язково призведе до гарного результату.

Існують дві групи мотиваційних теорій: змістовні і процесуальні. Метою змістовних теорій мотивації, які визначають структуру потреб людини і виявляють серед них ті, що мають пріоритетне значення, є чітке уявлення потреби працівника. Процесуальні теорії мотивації є більш сучасними і вони ґрунтуються на поведінці людини і враховують її сприйняття та набутий досвід. Сама мотивація розглядається з точки зору того, що ж змушує людину спрямовувати зусилля на досягнення бажаних результатів.

Розвиток мотиваційних теорій має еволюційний характер, вони взаємодоповнюються.

Серед змістовних теорій мотивації найвизначнішими є наступні чотири: Маслоу, Альдерфера, МакКлеланда та Герцберга.

Існує три основні процесуальні теорії мотивації: теорія очікування Віктора Врума, теорія справедливості Стейсі Адамса та об'єднана модель мотивації Портера-Лоулера.

51. Розкрийте суть, принципи та організацію оплати праці персоналу

Основними формами грошових доходів, пов’язаних із трудовою діяльністю, є заробітна плата, підприємницький дохід, а також різні доплати та пільги.

Одним із важливих елементів організації виробництва є оплата праці, яка виражає головний і безпосередній інтерес найманих працівників, роботодавців і держави. Пошук взаємовигідного механізму реалізації та збереження інтересів вказаного тристороннього партнерства є однією із основних умов розвитку економіки і є предметом функції управління працею та оплатою, узгодження номінальної заробітної плати з реальною.

Оплата праці повинна забезпечити:

– оптимальне життєве функціонування й розвиток людських ресурсів.

При цьому вона спрямована на стимулювання трудової діяльності працівників всіх посадових рівнів і кваліфікацій;

– інтенсивний тип розвитку економіки;

– оптимальне поєднання інтересів трудових колективів із загальнонародними.

Організація оплати праці ґрунтується на наукових принципах, які враховують політику держави в забезпеченні мінімального рівня заробітної плати, рівень розвитку національної економіки та домінуючі форми власності й господарювання.

Організація заробітної плати в підприємствах повинна ґрунтуватись на

таких принципах:

– враховувати розмір мінімальної зарплати, що встановлюється державою;

– розмір заробітної плати кожного працівника має визначатись з врахуванням його особистого трудового внеску в загальний результат колективної праці;

– дотримання закону про випереджаючі темпи підвищення продуктивності праці порівняно з темпами росту її оплати;

- забезпечення раціонального співвідношення в оплаті складної і простої, розумової і фізичної праці;

- матеріальна зацікавленість працівників у зростанні продуктивності праці;

– справедливості;

– аналіз середньої оплати праці в аналогічному підприємстві і планування її перевищення;

– вибір раціональної системи оплати (відрядної, погодинної, їх різновидностей) для окремих працівників;

– забезпечення соціального захисту працівників підприємства на основі державних і внутрішньоорганізаційних гарантій;

– аналіз динаміки оплати праці в цілому і за складовими (оклади, тарифні ставки, винагороди, премії);

– забезпечення оптимальної питомої ваги заробітної плати як у структурі основного внутрішнього продукту, так і в собівартості продукції.