Розв’язання ІІ світової війни принесло Україні значні територіальні зміни.
Західноукраїнські землі (1939 р.), Пн. Буковина і Пд. Бессарабія (1940 р.) були
приєднані до України і СРСР в цілому. На початок 1940 року Україна видобувала
50,5% союзного видобутку вугілля, виробляла 65% чавуну, 50% сталі, 67,65 –
залізної руди, 25% – електроенергії. У с/г – понад 20% загального виробництва
зерна, 73% цукру, 20% м’яса.
З початком Великої Вітчизняної війни господарство України переорієнтоване
на потреби оборони. Почалася масова евакуація на Схід заводів та спеціалістів,
худоби, зерна. В Донбасі було затоплено всі шахти, знищено 54 доменних печі,
знищені мости – застосовувалась тактика “спаленої землі”. Нещадна експлуатація
підприємств, грунтів, голодомор – такою була господарська політика фашистів.
Відступаючи, вони також застосовували політику “спаленої землі”.
Як наслідок, Україна в ході ІІ світової війни зазнала найбільше руйнувань.
Ніж будь-яка інша європейська країна. Тільки безпосередні збитки, завдані
господарству становили 285 млрд. крб. (ціни 1940 р.). Загальна сума збитків, яких
зазнало населення і господарство України. 1,2 трлн. крб. – 40% національного
багатства. На руїни перетворено 720 великих і малих міст та 28 тис. сіл; 16,5 тис.
підприємств; 18 тис. лікувальних установ; 33 тис. колгоспів та радгоспів.
Найстрашнішими були людські втрати, які становили від 7 до 15 млн. чол.; 2,4 млн.
було вивезено на примусові роботи.
Відбудова зруйнованого господарства відбувалася у надзвичайно складних
умовах. За вивезене майно Україна не отримала ніякої компенсації, а за нове
платила з власного бюджету. Відбудова промисловості здійснювалась
односторонньо – відбудовувались галузі важкої індустрії, відставали харчова та
легка промисловості. Катастрофу у с/г довершила посуха в південних областях.
Почався голод (1946-47 р.р.), де загинуло 800 тис. осіб. Великий успіх у відбудові
залежав від ентузіазму людей. Вже у 1945 році Україна дала 18% виробництва
союзного чавуну і 11% сталі, запрацювали шахти Донбасу, відбудовані Дніпрогес,
“Запоріжсталь”, введений в дію газопровід Дашава-Київ. Все це було досягнуто
шляхом жорстких командно-адміністративних методів управління та шляхом
ігнорування інтересів простих людей.
Характерним було те, що відбудова здійснювалась шляхом екстенсивних
методів, тобто в більшості ручною працею, нехтуванням нових досягнень науки і
техніки. Радянське керівництво відмовилось від участі в плані Маршалла через
ідеологічні амбіції.
В грудні 1947 року розпочалася грошова реформа, яка здійснювалась
конфіскаційними методами: старі гроші обмінювались на нові у співвідношенні
10:1; вклади до 3000 – 1:1; від 3 до 10 тис. – 3:2. У березні 1950 року було підвищено
курс карбованця по відношенню до іноземних валют.
У с/г до кінця 40-х років помітилося деяке піднесення, але знову за
допомогою командно-адміністративних методів: почали обмежуватись присадибні
ділянки, збільшились грошові і натуральні податки, що привело до винищення
худоби, вирубування садів. Продукція с/г становила лише 84% довоєнного рівня –
с/г було збитковим.
Зразу ж після війни розпочалася індустріалізація та колективізація у
західних областях України. Індустріалізація здійснювалась бездумно, без
врахування наявності джерел сировини. Колективізація: у 1950 році було
колективізовано 96% селянських господарств і усуспільнено 99% орної землі.