Методи оцінки запасів для цілей прийняття управлінських рішень

Нормативно-правове забезпечення обліку виробничих витрат підприємств:: Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”; П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»,П(С)БО 2 «Баланс», П(С)БО «Звіт про фінансові результати» П(С)БО 9 “Запаси”,15 “Дохід”, 16 “Витрати”, 18 “Будівельні контракти”, 30 “Біологічні активи ”; 31 “Фінансові витрати”, 33 “Витрати на розвідку запасів корисних копалин”; вказівки, інструкції, положення; плани рахунків бухгалтерського обліку (національний, галузеві, спрощений, робочі); наказ про облікову політику підприємства; графіки документообігу, графіки виконання обліково-звітних робіт і т.д.

Важливою передумовою обліку виробничих запасів є їх оцінка, яка має вплив на визначення собівартості продукції. Як відмічає В.Г. Козак, «оцінка завжди пов’язується з грошовим вимірником, і оскільки від оцінки фінансово-господарської діяльності, майна підприємства залежить результат його господарювання, завжди було й залишаються актуальними питання вибору способу оцінки майна і зобов’язань підприємства».

Н.М. Малюга акцентує увагу на тому, що оцінка є невід’ємним елементом методу бухгалтерського обліку, адже в обліку знаходять відображення лише ті факти, які одержали грошову оцінку. Л.Г.Ловінська визначає оцінку як передумову обліку (так як вона забезпечує можливість узагальнювати різнорідні об’єкти при їх відображенні в синтетичному обліку і фінансовій звітності і як мету, і результат обліку).

Отже, оцінка запасів підприємства – один з найважливіших інструментів, що забезпечують достовірність інформації бухгалтерського обліку про результати господарської діяльності. П(С)БО 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246, оцінку списання можна здійснювати за одним із таких методів:

1) Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів. Цей метод використовують для оцінки запасів, які відпускаються та послуг, що виконуються для спеціальних замовлень та проектів. У цьому разі облік здійснюється у кількісно-сумовому виразі, а кожна одиниця товару має свій номер (код) і списується за відповідною їй собівартістю. Слід зазначити, що він дає найбільш точну інформацію про фінансовий результат, але у зв'язку з високою трудомісткістю, його застосовують лише для обліку дорогоцінних виробів одиничного виробництва.

2) Нормативних затрат. У цьому випадку оцінка полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Норми затрат і ціни повинні регулярно перевірятися і переглядатися для максимального наближення до фактичних.

3) Ціни реалізації. Вона є характерною для підприємства роздрібною торгівлі і базується на застосуванні середнього процента торгівельної націнки товарів. Його доцільно використовувати тим підприємствам, які мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки;

4) Метод середньозваженої вартості враховує всі ціни, за якими купувалися матеріали протягом звітного періоду. У цьому випадку зростання або зниження цін згладжується, але такий розрахунок можна зробити тільки по закінченню місяця, коли будуть оприбутковані всі партії матеріалів. До кінця місяця середня вартість залишається невідомою. Оцінка за методом середньозваженої собівартості передбачає рівновагу балансової оцінки та цінового рівня витрат.

Отже, правильна оцінка запасів при списанні має велике значення, оскільки впливає не тільки на результати діяльності за даними бухгалтерського обліку, але й на обсяги оподатковуваного прибутку.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: