Конкуренція і монополія. Антимонопольне законодавство

Недосконала конкуренція поділяється на олігополію та монополію. Монополія – це коли на ринку існує один виробник, який і регулює ринок. Основними організаційними формами монополізму є: картелі; синдикати; трести; концерни.

Антимонопо́льне законода́вство — сукупність законодавчих, урядових та інших нормативно-правових актів, які обмежують монополізацію виробництва, утворення монопольних структур і об'єднань (крім спеціально визначених державою). Воно сприяє свободі підприємництва, вільному і рівному для всіх праву вибору напряму виробничої чи торговельної діяльності, встановлення цін, одержання та розподілу прибутку. Антимонопольне законодавство спрямоване не проти великих монополій взагалі, а проти монопольного розміщення їх на ринку певного товару, проти монополій, що створюються для поглинання слабших конкурентів.

Поняття та основні риси інфраструктури ринку.

Інфраструктура ринку-сист-а державних, приватних інститутів, що обслуговують інтереси суб’єктів ринкових відносин і забезпечують їх ефективну взаємодію. Ф-ії: здійснює правове та економічне консультування підприємців, захищає їх інтереси у державних та приватних структурах; забезпечує фінансову підтримку, кредитування також лізинг, аудит, страхування нових госп-х утворень; сприяє мат.-технічному забезпеченню та реалізації продукції підприємств; регулює рух робочої сили; створює умови для ділових контактів підприємців; здійснює маркетингове, інформаційне, рекламне обслуговуваня.

Реалізуються чере елементи ринкової інфраструктури: біржі, ярмарки, аукціони, банки, страх.компанії, фондова і валютна біржі, біржа праці, оподаткування, лізингування, рекламні та реєлторські компанії та ін..