2015-09-06
359
Структурна політика держави – це обґрунтування цілей та характеру структурних перетворень, визначення комплексу заходів щодо підтримки і розвитку тих елементів економічної системи, які забезпечують економічне зростання та вирішення актуальних соціальних проблем.
Моделі структурної політики: 1. Стратегія обмеженого зростання. Для неї характерне встановлення цілей “ від досягнутого ” рівня. Стратегія скорочення. Цілі на майбутнє встановлюються на рівні, нижчому в порівнянні з фактичним станом базового періоду.
Види структурної політики: Активна структурна політика
полягає в тому, що держава широко застосовує державні важелі для прискорення прогресивних структурних зрушень. Пасивна структурна політика полягає в тому, що держава створює правову базу для вільного переливання капіталу та праці з одних галузей в інші, але безпосередньо не втручається в інвестиційні процеси в окремих галузях.
Цілі державної структурної політики:
Розвиток конкуренції та обмеження монополізму, Установлення оптимальних макроекономічних пропорцій, Ліквідація диспропорцій технічного рівня виробництва різних галузей, Охорона навколишнього природного середовища,тощо.
Система інституційних чинників розвитку НЕ
Інституційні чинники перетворень НЕ:
-інститути права,- інститут управління,-інститут власності.
Інстиутт права вкл.: -право на найцінніші вартості людини(життя, освіту, свободу, здоровя);-система затверджених законів законодавч.органом для упорядкування відносин між людиною,державою, виробниками.
Рівнями правових актів є:Інститут конституцій держави та інститути під конституційних законів
Інстиутт влади- це інститут влади та їх ф-й в упр НЕ. Держвана влада поділяється на законодавчу, виконавчу, судову. Сюди можна віднести інст. Законодавчої, законогарантійної, і госп влади.
Існтитут власності:власність визнана найголовніше к категорією яка виражає відношення привласн. Засобів в-ва і результатів праці.поділяється на 2 види: -приватної і неприватної власності.
