Республіка – це така форма державного правління, за якої всі вищі органи влади або обираються, або формується загальнонаціональною представницькою установою(парламентом)

Істотними ознаками парламентської республіки є:

1) дуалізм виконавчої влади (співіснування двох владних інститутів: президентського, який не несе відповідальності перед парламентом, за винятком порушення конституції, та Кабінету Міністрів, який таку відповідальність має);

2) наявність засобів взаємного впливу, за допомогою яких парламент через процедуру висловлення вотуму недовіри може змусити уряд піти у відставку, а уряд своєю чергою може використати право на достроковий розпуск нижньої палати парламенту;

3) президент у парламентських республіках обирається безпосередньо парламентом (Греція, Ізраїль) або колегіями, значну частину яких становлять члени парламенту і члени представницької влади областей, штатів, земель (Індія, Італія, ФРН);

4) участь президента у формуванні уряду має номінальний характер, хочу деяких парламентських республіках конституція надає йому право призначити голову уряду (останній мусить керуватися довірою парламентської більшості);

5) президент може видавати акти, які набувають сили закону тільки після здійснення контрасигнатури (скріплення підписами міністрів). Парламентська республіка існує в Італії, Німеччині, Греції, Швейцарії.

Фактичним центром здійснення державної влади виступає уряд, глава якого є стає першою особою в країні.

У президентській республіці 1) президента обирають всезагальним прямим голосуванням або колегією виборців. 2) дотримання формальних вимог жорсткого поділу влади й запровадження збалансованої системи стримувань і противаг;

3)Президент призначає міністрів або за згодою представницького органу, або на власний розсуд (Венесуела, Мексика). Уряд тут не має самостійного статусу, а є адміністративним органом президентської влади.

4) поєднання посади президента та глави уряду;

5) відсутність політичної відповідальності уряду перед парламентом;

6)президент наділений правом вето на прийняття законів, яке парламент може подолати абсолютною або кваліфікованою більшістю.

7) президентській республіці, на відміну від парламентської, президент не володіє законодавчою ініціативою, не може розпустити парламент, а міністри не поєднують законодавчих функцій.

Класична форма такого правління історично склалася у США, існує також у Мексиці, Уругваї, Венесуелі, Пакистані. Виконавча влада має невеликі можливості впливу на законодавчу владу, тоді як остання наділена певними засобами контролю за діяльністю першої. Однак обидві гілки влади залишаються незалежними.

Змішана форма правління — президентсько-парламентська республіка — існує у Франції, Португалії, Фінляндії, Ісландії. Для неї характерні такі риси:

президент обирається всезагальним голосуванням і володіє владними прерогативами — призначає і приймає відставку прем'єр-міністра, на пропозицію останнього призначає і звільняє міністрів, займається питаннями оборони, національної безпеки, а також міжнародної політики, головує на засіданнях Кабінету Міністрів, може винести конкретний законопроект на референдум і домогтися прийняття закону, минаючи парламент (Франція).

Поряд із президентом діють прем'єр-міністр і уряд, відповідальний перед парламентом та підконтрольний президентові.

Президент може розпустити законодавчий орган після консультації з прем'єр-міністром і головами палат.

Співвідношення між владними прерогативами президента і прем'єр-міністра залежить значною мірою від того, кого підтримує парламентська більшість.