Вимоги до об’єктивності дослідника

Характерною рисою педагогічних процесів є неоднозначність їхнього перебігу. Результати навчання, освіти, виховання, розвитку залежать одночасно від впливу багатьох факторів. Достатньо, щоб змінився вплив однієї-двох причин, як перебіг і наслідки процесу будуть істотно відмінними.

Неоднозначний, невизначений характер педагогічних процесів накладає серйозні обмеження на застосування відомих у науці методів дослідження, змушує педагогів вдаватися для отримання правдивих висновків до різноманітних шляхів.

Вимірювання може вважатися об’єктивним, якщо з нього пощастило вилучити особистий вплив (суб’єктивність) дослідника (дослідників). Об’єктивність – головна її характеристика дослідника.

Об’єктивність вимірювань має кілька необхідних ознак:

1. Забезпечення однакових умов, тобто об’єктивність проведення вимірювань вимагає, щоб усі проекти та піддослідні підлягали однаковим дослідженням (вимірюванням) і щоб умови їх проведення були в усіх випадках однаковими (аналогічними). Для цього засоби вимірювання уніфікуються: розробляються однакові програми, завдання, встановлюються спільні критерії, дослідження проводяться в один і той самий час і т, ін. Зрозуміло, домогтися цілковито адекватних умов не завжди вдається, але прагнути до цього треба, бо лише за рівності умов: забезпечується надійність висновків.

2. Вимірювання об’єктів за допомогою одних і тих самих вимірників і на основі однакових критеріїв.

3. Забезпечення однакової обробки накопичених даних. Важко розраховувати на об’єктивність, якщо один дослідник застосує для діагностування навчальної успішності, наприклад, 5-бальну шкалу оцінок, а інший – 12-бальну. Так само необ’єктивними будуть і діагностичні зрізи, в яких дослідники спираються на різні критерії, наприклад на неузгоджені поняття "відмінної" оцінки чи "доброї" вихованості. Для опрацювання накопиченої інформації можна застосувати різноманітні способи обробки, але вони мають бути вибрані й погоджені до початку діагностичного процесу.

4. Однозначність висновків або об’єктивність інтерпретації результатів вимірювання. Єдиний спосіб подолати розбіжності та забезпечити об’єктивність інтерпретації – стати на спільну, однакову для всіх теоретико-методологічну основу.

5. Надійність вимірювання – це точність, з якою може бути визначена та чи інша конкретна ознака. Поняття точності у педагогічній діагностиці досить аморфне, бо ніхто не знає, з якою найвищою точністю взагалі можна вимірювати (реєструвати) ознаки педагогічних явиш. Тому і говорять здебільшого не про точність, а про надійність. Щоб показати відмінність між надійними і менш надійними вимірюваннями.

Ступінь надійності вимірювання, або оцінки визначається за розбіжністю між ідеальними та реальними результатами і характеризується коефіцієнтом надійності. Останній показує, наскільки збігаються результати вимірювань (оцінок), виконаних в однакових умовах одними й тими самими людьми або різними людьми і в різних умовах, але за допомогою одних і тих самих вимірників.

6. Валідність – якісна характеристика вимірювання. Вона встановлює чи справді ми вимірюємо те, що нам треба, чи щось інше, подібне. Адже, як відомо, глибинна сутність педагогічних явищ часто прихована, замаскована. Щоб встановити, чи справді ми визначили головне, необхідний критерій валідності. В залежності від нього розрізняють чотири види валідності: а) валідність змісту; б) валідність результатів; в) валідність прогнозу; г) валідність конструкту.

Звідси випливає, що валідність можна тлумачити як вірогідність, з якою справджуються наші сподівання щодо змісту досліджуваного об’єкта, явища або процесу, отриманих результатів і прогнозів намайбутнє.

Коли йдеться, наприклад, про змістову валідність тестового завдання, то вона показує, з якою готовністю тест, що пропонується учням, охоплює змістову царину. У літературі можна зустріти різні критерії: змістової валідності, але вони ніколи не нижчі за 80 %. Валідність результатів показує, наскільки результати, отримані за допомогою одногу інструментарію, відповідають даним, отриманим іншими способами. По суті, цей показник дає можливість оцінити придатність нових діагностичних засобів. Якщо діагностичні дослідження мають безперервний характер, то необхідно знати, як співвідносяться між собою попередні й наступні результати. На це вказує валідність прогнозу, нарешті, валідність конструкту – це ймовірність збігу теоретичних рахунків (теоретичного конструкту) з практично отриманими результатами (емпіричним конструктом). Якщо ця валідність незначна, то це свідчи що наш теоретичний фундамент виявився не досить міцним і вихідні положення вимагають перегляду.

Анкета вважається надійною, якщо у повторному дослідженні через певний проміжок часу при дотриманні всіх умов першого анкетування вона дає схожі результати.

Анкета вважається обґрунтованою, або валідною, якщо вона вимірює те, що вона повинна вимірювати, і дослідник за допомогою анкети одержує саме ті дані, на одержання яких розраховував. Проблема обґрунтованості анкети зводиться до того, щоб респондент розумів зміст і смисл запитання саме так, як це має на увазі дослідник. І щоб він давав ту, відповідь, яка випливає зі змісту заданого запитання.