2015-09-06
258
Фінансовий аналіз виробничих інвестицій в основному заклечається у вимірі (оцінюванні) кінцевих фінансових результатів інвестицій – їх доходності для інвестора. З таким завданням стикаються як на етапі першочергового аналізу фінансової «привабливості» проекту, так і при розробці бізнес-плану. Негативний висновок звичайно дає привід відмовитись від подальшого, більш ґрунтовного і поглибленого, вивчення проекту. Інтерес до тонких методів виміру ефективності звичайно не виникає при очевидній високій доходності проектів, яка перевищує існуючий рівень позикового відсотка. Так, у повоєнні роки в США при 20% доходності інвестованого акціонерного капіталу та 3-4%-му рівні позикового відсотка менеджери нафтових і газових компаній не застосовували складні критерії. І лише в кінці 50-х років, коли настало помітне зниження доходності від буріння нових свердловин, виникла необхідність у розробці і застосуванні більш надійних і складних критеріїв.
Перше, що, імовірно, кидається в очі при розгляді методик виміру ефективності інвестицій, - це їх різноманіття. За кордоном кожна корпорація, керуючись досвідом управління фінансовими ресурсами, що склався, їх наявністю, цілями, які переслідуються в той чи інший момент, а іноді й амбіціями, застосовують власну методику. Разом з тим, в останні 2-3 десятиліття сформувались і загальні підходи до рішення даної задачі. Застосовувані у фінансовому аналізі методики і критерії можна розбити на дві великі групи за тим, враховують вони фактор часу чи ні. Урахування фактору часу спирається на дисконтування відповідних вартісних величин, у зв’язку з чим методи і вимірники першої групи часто називають дисконтними. До другої відносять методи без дисконтування розподілених у часі грошових сум (витрат і віддачі від них). Умовно останні називають бухгалтерськими. У сучасній практиці середні та великі фірми переважно керуються дисконтними методами, а малі фірми звичайно обмежуються суб’єктивними оцінками і бухгалтерськими методами.
В аналізі в основному використовують чотири, засновані на дисконтуванні, показники:
· чистий приведений дохід (net present value, NPV);
· внутрішню норму доходності (internal rate of return, IRR);
· дисконтний термін окупності (discounted payback);
· індекс доходності (profitability index, benefit-cost ratio).
Природно, що різні показники зовсім не обов’язково дадуть однакові результати у відношенні переважності того чи іншого інвестиційного проекту. Справа в тому, що вони мають різний зміст і вимірюють ефект з різних точок зору. Неоднозначність результатів, одержаних при оцінюванні ефективності проектів, є причиною того, що багато фірм для підвищення надійності при відборі варіантів інвестування орієнтуються на два або більше вимірники.
Для кінцевого рішення про вибір проекту, звісно, залучаються і додаткові критерії, в тому числі й неформальні, наприклад, пов’язані з екологією та безпекою роботи персоналу. Основна задача при розробці моделі, за допомогою якої збираються проаналізувати довгостроковий інвестиційний проект, в тому числі виміряти його фінансову ефективність, заклечається у формуванні очікуваного потоку платежів. Першим кроком у цьому напрямі є розробка структури потоку у часі – розбивка його на етапи, що відрізняються своїм змістом і закономірностями у зміні доходів і витрат. При цьому повинні бути взяті до уваги як очікувані зовнішні умови (наприклад, динаміка цін на продукцію), так і виробничі параметри (об’єми виробництва, рівень виробничих витрат тощо).
У загальному вигляді член потоку платежів для кожного часового інтервалу визначається наступним чином (за умови, що сплачується податок на прибуток):
Наведене рівняння характеризує загальний підхід до визначення члена потоку. Воно може бути уточнене і розвинуте з урахуванням конкретних умов і прийнятої на підприємстві методики, методів нарахування і сплати податків і т. ін.. Вираз (4.1) розроблений без урахування джерел фінансування. Якщо в потоці платежів враховується залучення позикових коштів, їх погашення й сплата відсотків, то член потоку визначається наступним чином:
У даному виразі передбачається, що суми сплати відсотків зав кредит звільняються з-під податків.
Який би дисконтний метод оцінки ефективності інвестицій не був обраний, так чи інакше він пов’язаний з приведенням як інвестиційних витрат, так і доходів до одного моменту часу, тобто з розрахунком відповідних сучасних вартостей потоків платежів. Важливим моментом тут є вибір рівня відсоткової ставки для дисконтування. Вибір рівня відсоткової ставки для дисконтування за рідким виключеннями не є однозначним і залежить від низки факторів. Звичайно орієнтуються на існуючий або очікуваний рівні позикового відсотку. Практично для цього використовують конкретні орієнтири – доходність низки цінних паперів, банківських операцій тощо з урахуванням умов діяльності інвестора. Відмітимо, що одна й та сама компанія може застосовувати різні ставки приведення для оцінки інвестиційних проектів, що мають різне спрямування, терміни реалізації і т. ін.. Наприклад, досить оправданим є використання більш низьких ставок при оцінюванні проекту розширення діючого виробництва, аніж при створенні нового підприємства.
