Бібліографічний пошук

Для складання бібліографії з теми наукової роботи студент використовує наявні в бібліотеках систематичні каталоги, в яких назви творів розташовані за галузями знань; алфавітні каталоги, в яких картки на книжки розташовані в алфавітному порядку прізвищ авторів; предметні каталоги, що містять назви творів з конкретних проблем і спеціальностей; а також різноманітні бібліографічні довідникові видання (покажчики по окремих темах і розділах), виноски і посилання в підручниках, монографіях, енциклопедичних словниках, періодичній літературі та ін. Для підбору періодичної літератури слід звернутися до покажчиків статей, опублікованих протягом календарного року і розміщених у кінці останнього номера журналу за кожен рік видання.

Складений студентом список літератури, необхідної для вивчення при виконанні дипломної роботи погоджується з керівником.

Керуючись складеним списком літературних джерел, студент приступає до їх вивчення. У бібліографічні картки вносяться короткі анотації, в яких відзначаються основні питання, викладені у книзі або статті, та висновки. Після попереднього ознайомлення з літературою і складанням студентом особистої невеликої бібліографічної картотеки з теми, слід приступати до більш глибокого їх опрацювання на основі повторного чи­тання.

За допомогою керівника студент визначає послідовність ґрунтовного вивчення літератури. При повторному читанні виділяються та усвідомлюються головні думки й основні положення, висунуті автором книги або статті, проводиться їх аналіз.

Читаючи наукові праці, студент навчається правильно їх занотовувати, що згодом дасть можливість використовувати цей матеріал і в подальшій творчій роботі. Передусім потрібно оформляти прочитані роботи на спеціальних картках. Найчастіше з цією метою використовують каталожні або самостійно виготовлені картки (краще з твердого паперу) однакового розміру (12,5х7,25 см). На одному боці записується прізвище та ініціали автора, назва роботи, а також час і місце її видання та обсяг у сторінках (на картці, як і потім у списку літератури, зазначається, від котрої сторінки надрукована стаття або скільки сторінок має книга).

На зворотному боці картки стисло записується все, що зацікавило студента у прочитаній праці. При цьому завжди потрібно залишати невеличке поле, на якому потім можна робити додаткові помітки.

Якщо в книзі або статті є багато цікавого матеріалу і весь він не може вміститись на картці, тоді на ній слід записати лише назви питань, які поставлені в цій праці, і посилатися на спеціальний зошит, в якому робляться більш докладні записи. Наприклад: "Див. №1. С.15" або "С.15-19". Це значить, що про дану роботу докладно написано в зошиті №1 на с.15. Коли один зошит буде списаний, береться другий і т. ін. Таким чином, у студента збереться багато карток та кілька зошитів із записами всього важливого з прочитаних робіт, що й стане йому в пригоді при написанні будь-якої іншої роботи.

Це, звичайно, не означає, що не буде потреби перечитувати (і не один раз) раніше прочитані і коротко законспектовані праці. Навпаки, після того, як студент прочитав якусь працю, припустимо, на 3-ому році навчання, а потім звернеться до неї на 5-ому році, то, читаючи її знову, він знайде в ній значно більше матеріалу, ніж при першому читанні. Тоді цю працю доведеться ще раз законспектувати в спеціальному зошиті, а на другій сторінці картки знову зробити відповідне посилання, або внести додаткові записи в попередні зошити на зворотних сторінках.

Нарешті, після того, як буде записана прочитана праця на картці (або на картці і в зошиті), на свіжу пам'ять варто занотувати все те, що безпосередньо стосується теми дипломної роботи. Це слід робити на окремих аркушах паперу, залишаючи поля. Причому запис треба вести так, щоб його можна було потім (після відповідної літературної правки при оформленні роботи) включити до розділу, в якому дається огляд літератури.

Розділ 3.

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ТЕКСТУ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ

3.1. Загальні вимоги

Загальні положення

1. Назва роботи повинна бути, по можливості, короткою, відповідати обраній спеціальності та суті вирішеної наукової проблеми (задачі), вказувати на мету дослідження і його завершеність.

2. При написанні роботи обов'язкові посилатися на авторів і літературу, з якої запозичено матеріали або окремі результати. Використання у роботі запозиченого матеріалу без посилання на автора та літературу враховуються при допущенні роботи до захисту та визначенні її оцінки.

3. У роботі необхідно стисло, логічно і аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.

4. Роботу на захист подають у вигляді спеціально підготовленого рукопису, переплетеною.

Структура роботи

Дипломна робота повинна містити основні структурні елементи у наступній послідовності:

титульний аркуш

технічне завдання

реферат

зміст

вступ

розділи основної частини

висновки

список літератури

додатки

Титульний аркуш: має єдиний загальновузівський стандарт і містить дані, які наводяться в такій послідовності:

а) назва міністерства та навчального закладу;

б) затвердження завідуючим кафедрою;

в) назва дипломної роботи згідно з наказом вищого учбового закладу;

г) номер групи, прізвище, ім’я та по батькові студента, його власний підпис та дата, коли робота була здана;

д)вчене звання наукового керівника та його власний підпис;

є)вчене звання нормоконтролера, його власний підпис;

ж)рік виконання дипломної роботи.

Приклад оформлення титульного аркушу наведено у додатку В.

Нормоконтролер отримує роботу для перевірки тільки у тому випадку, коли на титульному листі та на технічному завданні стоять усі підписи: дипломника, наукового керівника і завідуючого кафедрою наявні відзив наукового керівника та рецензія рецензента. Лише потім робота підписується нормоконтролером та здається до сейфу завідуючого кафедрою

Завдання на дипломну роботу оформлюється на двох сторінках одного листа формату А4, у відповідності із затвердженою міністерством освіти формою, розміщується після титульного листа, фіксується підписами завідуючого кафедрою, наукового керівника та студента-дипломника. Приклад оформлення завдання на дипломну роботу наведено у додатку Г.

Реферат призначений для ознайомлення з роботою. Він має бути стислим, інформативним і містити відомості, які дозволяють прийняти рішення про доцільність читання всієї дипломної роботи. Реферат має бути розміщений безпосередньо за завданням на дипломну роботу, починаючи з нової сторінки. Реферат повинен містити:

1) відомості про обсяг дипломної роботи. Наприклад: Дипломна робота складається з... сторінок,… ілюстрацій, ….додатків, …. позицій у списку літератури, тощо.

2) термінологію, що найбільш часто зустрічається в роботі: від 5 до 15 слів (словосполучень), надрукованих великими літерами в називному відмінку в рядок, через коми.

3) текст реферату, який повинен відбивати подану у дипломній роботі інформацію у такій послідовності: мета роботи, об’єкт дослідження, предмет дослідження, методи дослідження, новизна дослідження, головні висновки, до яких прийшов автор (3-4 висновки в короткій формі)

Реферат належить виконувати таким чином, щоб він уміщувався на одній сторінці формату А4.

Зміст розташовують безпосередньо після реферату, починаючи з нової сторінки. До змісту включають: вступ; послідовно перелічені назви всіх розділів та підрозділів; висновки; список літератури; додатки і напроти них — номери сторінок, які містять початок вище вказаних складових роботи.

Вступ. У вступі, який розпочинають з окремої сторінки, коротко викладають:

—оцінку сучасного стану проблеми;

—актуальність даної роботи;

—об’єкт та предмет дослідження;

—гіпотезу,

—мету роботи,

—завдання роботи.

Вступ включає 3-5 аркушів друкованого тексту.

Основна частина роботи — це викладання відомостей про предмет та об’єкт дослідження, котрі є необхідними й достатніми для розкриття сутності даної роботи (опис теорії та методів роботи) та її результати. Викладаючи суть, особливу увагу приділяють новизні в роботі.

Основну частину дипломної роботи викладають, поділяючи матеріал на розділи. Розділи повинні поділятися на підрозділи. Кількість підрозділів різних розділів роботи повинні бути порівняно однаковою. Кожен підрозділ повинен завершуватися підсумком.

Висновки, які завершують кожний розділ, але в більш ґрунтовній інтерпретації, є основою заключної частини роботи.

Якщо у роботі необхідно навести подробиці дослідження, їх вміщують в додатках.

Висновки вміщують, починаючи з нової сторінки. У висновках наводять оцінку одержаних результатів роботи (негативних також) або її окремого стану з урахуванням світових тенденцій вирішення поставленої задачі, можливі галузі використання результатів роботи: наукову, соціальну значущість роботи.

Важлива вимога до висновків — їх стислість (3-4 аркуші) та ґрунтовність.