Політичні партії та організації Східної Галичини

Н.р.

ТЕМА: ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ в 1921-1938 РР.

1. Загальна характеристика становища західноукраїнських земель.

2. Українські землі в складі Польщі.

3. Українські землі в складі Румунії.

4. Українські землі в складі Чехословаччини.

Рекомендована література:

1. О.Субтельний. Україна. Історія. – К., 1994, с.535-550, 554-568.

2. Історія України. Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей (Лях) – Д., 1998, с.288-302

Відеофільми:

- № 100, 101 «Бранці Центральної Європи"»;

- № 102 «Під олівцями кривавих диктаторів».

1. Загальна характеристика стану західноукраїнських земель

Політична сфера

- Відсутність органів самоврядування;

- заборона українським представникам обіймати адміністративні посади в державі, керівні посади в армії;

- обмеження політичних прав українців.

Економічна сфера

- Колоніальний характер економіки, штучне гальмування економічного розвитку;

- панівне становище іноземного капіталу;

- переважання аграрного сектора: екстенсивний характер сільського господарства;

Екстенсивний розвиток — розвиток економіки, який характеризується збільшенням кількості продукції, що випускається, за рахунок збільшення витрат людської праці, сировини та матеріалів.

- аграрні реформи 1919 р. (селяни землі на отримали);

- міграція та еміграція населення як результат безземелля та безробіття;

- розвиток кооперативного руху.

Національне життя

- асиміляція українського населення;

- обмеження у сфері освіти та культури;

- національне гноблення українського населення.

Українські землі у складі Польщі

- Перебування у складі Польщі Східної Галичини, Західної Волині, Західного Полісся, Холмщини, Підляшшя, Посяння, Лемківщини.

- Поділ польських земель на корінні польські землі («А») та окраїнні — переважно українські й білоруські землі («Б»); перші отримували дешеві кредити і державну підтримку, другі — використовувалися як ринок збуту, джерело дешевої сировини та робочої сили й надавалися польським осадникам— колоністам.

- Політика полонізації (зокрема зміна назви Східної Галичини на Малопольщу, закриття українських шкіл, квота на вступ українців до Львівського університету та інших вищих навчальних закладі в). Із 389 православних храмів, що існували на Волині до Першої світової війни, зберігся лише 51.

- Політика «пацифікації» —офіційна назва масових репресій польської влади щодо українського населення Галичини.

Пацифікація — придушення революційного, національно-визвольного рухів засобами каральних акцій.

Політичні партії та організації Східної Галичини

Назва	Дата створення	Лідери	Ідейні засади та діяльність
(КПЗУ) Комуністична партія Західної України (до 1923 р. —Комуністична партія Східної Галичини)	1919 р.	А.Бараль (Савка) М.Заячківський (Косар), Й.Крілик (Васильків)	визволення Західної України шляхом соціалістичної революції, возз'єднання з Радянською Україною; перебувала на нелегальному становищі, з 1921 р. увійшла до складу Комуністичної партії Польщі на правах автономної організації
Українська військова організація (УВО)	липень 1920 р.	Є. Коновалець	створення української самостійної соборної держави шляхом загальнонаціонального повстання українського народу (методи боротьби: бойкот, саботаж, експропріації майна, індивідуальний терор тощо)
Українське національно-демократичне об'єднання. (УНДО)	липень 1925 р.	Д.Левицький (голова), С.Баран,В.Мудрий, М. Рудницька	створення незалежної соборної України мирним шляхом на демократичних засадах; захист інтересів українського населення в парламенті, культурно-просвітницька діяльність
Українська соціал-радикальна партія (УСРП)	1926 р. (об'єднання УРП та УПСР)	Л. Бачинський, С. Макух, М. Стахів	здобуття незалежності України легальними методами, соціалістичні перетворення (влада трудовому народу, земля — селянам без викупу, скасування приватної власності тощо)
Організація українських націоналістів (ОУН)	січень-лютий 1929 р (об'єднання УВО з іншими націоналістичними організаціями)	Є. Коновалець, С. Бандера	створення української самостійної соборної держави з приватною власністю та національною церквою шляхом всенародного збройного повстання; використання різних методів боротьби, у тому числі терору; співпраця з тими народами і країнами, «що вороже відносяться до займанців України»

Інтегральний націоналізм Д. Донцова. Інтегральний націоналізм — ідеологія ОУН, що заперечувала ліберальні цінності й проповідувала рішучі дії заради національних інтересів.

Основні ідеї інтегрального (чинного) націоналізму

— Визволення України та створення української самостійної держави.

— Воля до життя, до влади, рішучість у боротьбі за здійснення проголошеної мети.

— «Творче насильство ініціативної меншості» — лідерів, фанатів справи, які організують народ і поведуть його за собою.

— Аморальність — національна ідея вища за загальнолюдські цінності, вона понад усе.

—Відсутність вказівок щодо майбутнього політичного та соціально-економічного устрою української держави.