Вживання знака м'якшення

Найуживанішим графічним знаком для позначення на письмі м'яких приголосних звуків є знак м'якшен­ня (ь). Це єдина літера українського алфавіту, що само­стійно не позначає звука. Знак м'якшення завжди вживаєть­ся після букв, що позначають приголосні звуки.

І. Знак м'якшення пишеться:

1. Після літер д, т, з, с, ц, л, н, які позначають м'які приголосні в кінці слова (молодь, юність, відстань, міць, біль, колись), та в середині слів перед літерами, що позна­чають тверді приголосні звуки (батько, донька, молоть­ба, сядьмо, спільний).

2. Для позначення м'якості приголосних у середині складу перед о: льотчик, п ятьох, сьомий, тьохкати.

3. У прикметникових суфіксах -ськ(ий), -цьк(ий), -зьк(ий): український, товариський, ризький, козацький, київський.

4. Після літери н у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: калинонька, серденько, тихесенький, ріднюсінький, повнісінький.

5. У буквосполученнях льц, ньц, ньч, льч, що походять із льк, ньк: неньці, неньчин (із ненька), доньчин, доньці (із донька), Юльці, Юльчин (із Юлька).

6. Після л перед літерами, що позначають м'які приголосні звуки: учительський, ковальський, сільський, їдальня.

II. Знак м'якшення не пишеться:

1. Після літер, що позначають губні та шиплячі звуки: степ, голуб, сім, розкіш, плач, річ, сімсот, змагаєшся.

2. Після р у кінці слова і складу: календар, бібліотекар, чотирма (але: Горький).

3. Між двома однаковими літерами, що позначають м'які подовжені приголосні: навчання, стаття.

4. Між двома літерами на позначення м'яких приголосних звуків — м'якість першого виникає як результат впливу наступного м'якого приголосного: майбутнє, радість, гордість, кінця.

5. Після літери н перед шиплячими та перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о): менший, кінчик, тонший, селянський, громадянство.

6. У буквосполученнях лц, нц, лч, нч, які походять із лк, нк: матінці, матінчин (із матінка), рибалчин, рибалці (із рибалка).

Примітка. Якщо знак м'якшення вживається в початковій формі слова, то він зберігається й у всіх інших формах, а також у похідних словах незалежно від характеру наступного приголосного: різьба — різьбяр, тьма — тьмяний.