2015-09-06
797
До II відміни належать: а) іменники чоловічого роду з нульовим закінченням (день, обрій, дім) та із закінченням -о (батько, Петро); б) іменники середнього роду із закінченнями -о, -є (озеро, небо, море, поле) та -а (орфогр. -я ) (щастя, життя, міжгір'я), крім тих, які при відмінюванні набувають суфіксів -ат-, -ят-, -єн- (еляти, курчати, імені).
При відмінюванні іменників II відміни слід звернути увагу на деякі складні для вживання відмінкові форми.
У родовому відмінку іменники чоловічого роду залежно від їх лексичного значення мають закінчення -а (-я) та -ц (-ю).
| Закінчення -а (-я) | Закінчення -у (-ю) |
| мають іменники, які означають: назви істот, осіб: учителя, товариша, вола, Діда Мороз а; назви предметів: ножа, глобуса, зошита; назви тварин і дерев: ведмедя, вовка, клена; назви мір довжини, площі, ваги, об'єму, часових проміжків: метра, гектара, кілограма, кілометра, тижня, місяця (але року, віку); іменники з термінологічним значенням: квадрата, атома, ромба, відмінка, числівника, підмета; власні назви населених пунктів: Києва, Харкова, Лондона, Обухова; гідроніми з наголошеним закінченням: Дніпра, Дінця, Дністра (але Нілу, Єнісею); назви місяців, днів тижня: жовтня, понеділка, вівторка, четверга; зменшені форми: садка, ліска, ярка. | мають іменники, які означають: назви збірних понять: колективу, люду, ансамблю; назви маси, речовини: чаю, бензину (але хліба, вівса); назви установ, закладів, організацій: інституту, клубу, театру, комісаріату; назви будівель та їх частин: вокзалу, палацу, поверху, коридору (з наголосом на закінченні -а (-я): млина, гаража, куреня, а також у назвах архітектурних деталей: карниза); назви явищ природи: дощу, вітру, туману, граду; назви держав і територій: Кавказу, Донбасу, Китаю, Казахстану; назви абстрактних понять, станів, процесів, суспільних і наукових течій: руху, мітингу, польоту, бігу; назви відчуттів: болю, жалю, страху; назви просторових понять: лугу, майдану (але горба, хутора); назви ігор, танців: футболу, хокею, вальсу (але гопака, козачка); терміни іншомовного походження: синтезу, імпульсу, сюжету. |
Деякі іменники мають паралельні закінчення -а (-я) чи -у (-ю) залежно від: а) значення: каменя (одиничне) — каменю (збірне); листопада (місяця) — листопаду (пори опадання листя); блока (частини споруди) — блоку (об'єднання держав); б) наголосу: моста — мосту; стола — столу; полка — полку.
|
|
|
У давальному відмінку однини іменники чоловічого та середнього роду, що означають живих істот, мають закінчення -ові, -еві (-єві) та -у (-ю): Петрові, начальникові, журавлеві, немовляткові і Павлу, шахтарю, добродію, немовлятку. Якщо поряд вживаються два іменники чоловічого роду у давальному відмінку, перший із них слід вживати із закінченнями -ові, -еві (-єві), а наступний — з -у (-ю): директорові Кравчуку Андрію Петровичу, деканові Голубенку (закінчення -ові, -еві (-єві) переважають у назвах істот, -у (-ю) — у назвах неістот).
|
|
|
У знахідному відмінку однини іменники, що називають конкретні предмети, мають паралельні форми: купив плащ і плаща; знайшов олівець і олівця.
В орудному відмінку поряд із закінченнями -ом, -ем (-єм) (майданом, болем) вживаються закінчення -ям: знанням, обличчям та -им, яке мають прізвища на -ов, -ев(-єв), -ів (-їв), -ин, -ін(-їн): Виноградовим, Гаршиним (але: Дар-віном, Чапліном).
