Війна іспанського народу за незалежність (1808-1813) та 1 революція в Іспанії

Оголосивши континентальну блокаду, Наполеон вирішив покласти край англійській торгівлі на Піренейському п-ові й перетворити Іспанію та Португалію на залежні від Франції держави. Після призначення на іспанський престол брата Наполеона Жозефа Бонапарта 2 травня 1808 р. у Мадриді вибухнуло повстання. Повстання було придушено, але в той час по цілій країна поширились повстання і утворювалися великі партизанські загони. 20 червня 1808 р. іспанська армія розбила біля Дюпона французів. У цій боротьбі іспанці отримали допомогу від Англії. У містах і провінціях Іспанії утворювалися повстанські хунти (комітети), до складу яких входило патріотично настроєне дворянство. Під тиском народних мас хунти скасовували цехи та гільдії, конфісковували майно прихильників Франції, створювали загони повстанських військ. Основні зусилля народу були спрямовані на визволення країни від чужоземних загарбників, а не на ліквідацію феодальних порядків. У листопаді 1808 р. армія Наполеона вторглась в Іспанію. 5 грудня 1808 р. Жозеф Бонапарт знову повернувся у Мадрид. Незабаром французькі війська захопили сі великі іспанські міста. Французька армія спустошила іспанські землі. На міста та провінції було накладено великі контрибуції. Майже вся країна була охоплена «малою війною», яку вели партизанські загони.

62 дні тривала облога м. Сарагоса з 21 грудня 1808 р. по 20 лютого 1809 р., але перемога була за французами. Під час війни висунулось багато талановитих ватажків партизанських загонів. Одним із них був Міна, який здобув чин генерала.

Поєднання нац.-визв. Війни з буржуазною революцією в Іспанії яскраво виявилось в діяльності кортесів, що засідали з вересня 1810 р. в Кадісі. Панівною течією в кортесах були прихильники конституційної монархії – ліберали. Кортеси проголосили скасування гільдій, цехів і окремих феодальних повинностей селян. Найважливішим актом кортесів було ухвалення конституції 1812 р., яка встановлювала принцип верховенства нації, однопалатні кортеси, надавала виробничих прав чоловічому населенню країни, передбачала відповідальність міністрів перед кортесами, місцеве самоврядування, загальна військова повинність. Духівництво добилось оголошення католицтва єдиною релігією країни.

Перша буржуазна революція і визвольна війна іспанського народу сприяли послабленню, а потім і розгрому наполеонівської імперії, справили великий вплив на дальший розвиток революційного руху в країні.