Мал. 5.12

Кожна з цих проекцій відповідає одному з стандартних від­ведень, прийнятих в електрокардіографії (в цьому випадку це – І, ІІ, ІІІ стандартні відведення, для яких положення точ­ки “а” відповідає положенню електрода на правій руці, “b” – на лівій, “с” – на лівій нозі). Використання інших електро­дів (нейтрального – на правій нозі і грудного, який накла­дається у відповідній точці грудної клітини) дозволяє ви­ко­ристовувати також інші типи стандартних відведень, їх є в кардіології понад два десятки.

Основним недоліком цієї концепції є твердження, що тканини, які оточують серце, – діелектрики, тобто обчислення потенціалу будь-якої точки середовища за вищевказаною формулою є некоректним.

ІІ концепція – серце як сукупність струмових електрич­них генераторів, які знаходяться в електропровідному се­редовищі.

1. Еквівалентна схема струмового генератора (струмового диполя) представлена на мал. 5.13. Тут R_г і R_с – відповідно внутрішній опір генератора і опір зовнішнього середовища. Для струмового генератора R_г >> R_с, отже, I» e /R_г,тобто величина струму не залежить від опору середо­вища.

2. Струмовий дипольний момент D = I·L, де I – сила струму, L – вектор, який з’єднує полюси диполя. Позитивний полюс називають джерелом (витоком), негативний – відтоком. Напрямок вектора D показано на мал. 5.15.

3. Потенціал поля струмового уніполя в однорідному середовищі ρ = const (мал. 5.14). Користуючись законом Ома в диференційній формі, oзначенням густини струму j = I/S, і тим, що у даному випадку S – площа поверхні сфери радіусом r (S = 4 pr ²), знайдемо:

; .

4. Потенціал електричного поля, створеного струмовим диполем. Використовуючи принцип суперпозиції, знайдемо потенціал точки як суму потенціалів двох уніполів (джерела та відтоку):

.

Якщо L << r, тоді останню формулу, яка визначає величину дипольного потенціалу, зручно представити через вели­чину дипольного моменту

.

5. Збуджений міокард розглядається як сукупність стру­мових диполів D_i, кожен з яких призводить до виникнення ди­польного потенціалу j_a в деякій точці a.

6. Потенціал електричного поля серця складається з потен­ціалів, створених окремими елементарними диполями. Прий­маючи обмеження: провідне середовище є однорідним(r = const), відстань r значно більша, ніж L, тобто розміри об­ласті збудження значно менші від розмірів тіла, цей потенціал можна наближено знайти у вигляді

,

де n – загальна кількість диполів, r – відстань від центру стру­мового диполя до точки відведення, r – питомий опір се­редовища. Вираз являє собою еквівалентний диполь сер­ця, він інтеграль­но відображає розповсюдження стру­мів збудження у локальній ділянці міокарда. Тоді потенціал електричного поля серця можна подати у вигляді: , де – кут між вектором і напрямком r.