Формотворні елементи

Вертикальні виточки і рельєфи розташовують поблизу вертикалей, що проходять через точки Г1 і Г4 на ділянках пілочки і спинки, в тих випадках, коли необхідно створити вироби чітких форм з явно вираженим переходом від передньої і задньої поверхонь виробу до бічних поверхонь.

Ці шви зміщують на ділянку пройми, якщо проектується виріб згладженої форми.

Прямий силует виробу створюють без розширення низу пілочки і спинки і без завуження цих деталей по лінії талії. Вироби прилеглого силуету мають явно виражене завуження деталей по лінії талії і розширення цих деталей внизу. У виробах напівприлеглого силуету заужение і розширення деталей спокійніше і помірніше, чим у виробах прилеглого силуету. У виробах трапецієвидного силуету конструкція основних деталей нагадує напівприлеглий силует, але з більшим розширенням деталей по низу і більш великою ділянкою прилягання.

У виробі прилеглого або напівприлеглого силуету ширина виробу по лінії талії менше ширини виробу по лінії грудей. Різниця в ширині виробу на вказаних ділянках називають сумарним розчином вытачек по лінії талії. Ця величина визначається як різниця напівобхватів грудей третьої і талії:

∑В=(С_ГІІІ + Пг)-(Ст + Пт).

При відведенні середньої лінії спинки розрахунок суми розчину виточек проводять, використовуючи ділянку Т1 Т3:

∑В=Т1Т3-(Ст + Пт).

Сума розчинів виточек ∑В розподіляється по лінії талії між виточкой спинки, виточкой пілочки і бічною виточкой. Бічна виточка визначає положення бічних ліній на лінії талії. Розчин бічної виточки коливається в межах

(0,25...0,4) ∑В

Для визначення положення бічних ліній на рівні стегон обчислюють різницю між шириною виробу на рівні стегон і шириною виробу на рівні грудей. Цю різницю називають розширенням виробу по лінії стегон:

В = (С6 + Пб) - (Сг + Пг).

Побудова ліній виточек на талії

Лінії вытачек на рівні талії можуть мати найрізноманітніші розташування, величини розчинів, довжину, форму. Їх число може бути будь-яким і залежить від форми і силуету виробу.

Для щільно прилеглих виробів виточки розміщують так, щоб їх розчини співпадали з найбільшими вогнутостями фігури, а вершини були направлені на найбільші її опуклості. При цьому на спинці вытачку розміщують під лопаткою. Осьова лінія виточки паралельна середній лінії спинки і проходить через точку Т4, яка розміщується на лінії талії:

Т1Т4-(0,4...0,5)ГГ1

На пілочці розміщують дві виточки: передню з віссю, співпадаючою з вертикаллю Г7Т6 фі додаткову бічну, осьова лінія якої лежить на продовженні вертикалі а Г4.

В середньому розчин кожної виточки рівний (0,2...0,25)∑В Розчин кожної виточки ділять навпіл і отриману величину відкладають по лінії талії управо і ліворуч від точки перетину осьової лінії виточки з лінією талії.

Довжина виточек диктується формою виробу: чим виточка коротша, тим різкіше виражена приталеність. Мінімальна довжина виточек 20,0 см. Вершини виточек не доходять до ліній глибини пройми і стегон на 2,0 см.

Для оформлення сторін виточек крапки, що фіксують розчин виточки, сполучають з верхньою і нижньою вершинами. Лінії з'єднання можуть бути прямими, опуклими або увігнутими, — залежно від форми виробу. Сторони виточек з великим розчином роблять прямими. Увігнутими кривими оформляють сторони виточек у виробах з підкресленим приляганням по лінії талії. У виробах напівприлеглого силуету при невеликих розчинах виточек їх сторони є плавними опуклими кривими лініями.

Спідниця. Поясним називається одяг який, має нижню опорну поверхню яка зверху обмежена лінією талії, я знизу т. виступу живота, стегон та сідниць.

До поясних виробів відносять бруки та спідницю.

1 - Виточки; 2 – бічна лінія; 3 – л. середини переднього полотнища; 4 – л. середини заднього полотнища.

Вихідні дані:властивості матеріалів, прибавки на вільне облягання,розмірні ознаки. Розмірні ознаки такі як:Ст, Сб, Вс, Дв

Стдниця. Основним жшочим поясним виробом е стдниця. У жшочому вбранш сшдниця може бути самостшним видом одягу або складовою сукш, костюма, ансамблю. Р1зномаштшсть фасошв сшдниць досягаеться переважно за рахунок розробки силуетно! форми з використанням р1зномаштних лшш та окре-мих елеменпв.

Будь-який фасон жшочо! спщнищ може бути одержаний за рахунок використання двох конструктивних основ - прямо'! та конусно!. Класична форма спщнищ - пряма. Основою прямо! сшднищ е стдниця, яка складаеться 1з заднього та переднього полотнищ, мае два б!чних шва та виточки по лшп тали. К1ль-к!сть виточок по лшп тали, М1сця 1хнього розташування зал-ежать вщ форми стегон.

Пряма сшдниця класично! форми може бути 1 одношовною (без б!чних шв!в). При цьому вона в!зуально сприймаеться як ледь завужена донизу. Такий вар!ант спщнищ може бути внизу оформлений шлицею, розр!зом для зручност! пщ час ходьби.

На основ! прямо!' спщнищ розробляють конструкцп спщ-ниць з р!зними вар!антами та видами складок - симетрично розташованими вщ середини переднього та заднього полотнищ, б!чними, р1вном1рно розташованими по всш спщниц! тощо.

Прям! спщнищ силуетно! форми шиють з досить ццльним приляганням на стегнах та оформлениям вертикальних зр!з1в по складшй крив1й з годепод!бним розширенням донизу.

Для конусных спщниць характерне значне розширення по л1-ни низу 1, як правило, вщсутшсть виточок по л1ни тали, при цьо­му розширення повинно бути р1вном1рним, а не годеподдбним.