2015-09-06
709Доповідь підготувала: Починок Юстина Ігорівна (4 курс 6 група)
Поняття соцiальна допомога в Уpaїнi виникло не так давно - на початку 1990-х років. Це пояснюється тим, що за радянських часiв де-юре такого поняпя, як бiднiсть не iснувало, відтак, здавалося, що i допомагати не було потреби, існувала система соцiального забезпечення, в межах якої держава сплачувала пeнciї лiтнiм людям та iнвалiдам, обслуговувала в стацiонарних закладах тих, хто потребував сторонньої допомоги. Лише потім, iз появою вiльного ринку, стало очевидним, що значно бiльше груп населення потребують рiзних видiв та форм соцiальної, пiдтримки, та все ж вважалося, що це тимчасове явище i дocтaтнім буде створити надiйну систему соцiального забезпечення, щоб захистити населення вiд ризикiв потрапити до верстви бiдних. На сьогодні ж однiєю з найгострiших проблем нашого суспiльства є бiднiсть, соцiальна допомога - один з суттевих механiзмiв сприяння подоланню бiдностi, яка покликана пiдтримати малозабезпечену сiм’ю, що опинилась у скpyтi, та допомогти їй iнтегруватись у суспiльство.
|
|
|
Стаття 46 Конституції України визначає право особи на соціальний захист за рахунок бюджетних коштів. Цей вид соціального забезпечення отримав назву “державна соціальна допомога”.
Соціальна допомога - один з видів соціального забезпечення. Вперше поняття допомоги було досліджене В.С.Андреєвим. На його думку, допомоги - це всі, крім пенсій, грошові виплати аліментарного характеру з фондів для непрацездатних, які являють собою підтримку громадянам у встановлених законом випадках.
Характерні риси соціальної допомоги: підтримка громадян у встановлених законом випадках та виплата допомоги з фондів для непрацездатних, аліментарний характер допомоги.
Суб’єктами соціальної допомоги слід визнавати тільки нужденних громадян та членів їх сім’ї, а підставою для надання — стан нужденності (бідності), тобто такий рівень доходу, який не досягає прожиткового мінімуму, визначеного законом. Право на соціальну допомогу не повинне обумовлюватися трудовою діяльністю або сплатою страхових внесків. Тому фінансування можливе тільки за рахунок бюджетів різних рівнів. Грошові виплати можуть встановлюватися як в твердих розмірах, так і в розмірах, які доповнюють доходи до прожиткового рівня, а послуги надаються безоплатно або з частковим відшкодуванням їх вартості.
В Україні створено систему соціальної допомоги, яка складається з житлової субсидії, допомоги малозабезпеченим сім’ям, допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомоги сім’ям з дітьми. Допомогами зі соціального забезпечення називаються всі, крім пенсій, державні виплати із відповідних фондів, які надаються громадянам у передбачених законом випадках. Державна соціальна допомога надається за рахунок коштів Державного бюджету особам, які не застраховані у системі загальнообов’язкового соціального страхування. На відміну від пенсій — основного та постійного джерела засобів для існування — допомоги, як правило, тимчасово замінюють заробітну плату або є додатком до основного джерела засобів для існування, або виступають як допомога за відсутності основних джерел засобів для існування.
|
|
|
Виходячи із підстав призначення можна виділити три групи допомог.
Перша група — це допомоги, які виплачуються замість втраченого з поважної причини заробітку. Такі допомоги надаються протягом нетривалого часу в розмірі, який близький до середньомісячного заробітку або співвіднесений із розміром прожиткового мінімуму. Характер призначення допомог цього виду виключає можливість їх отримання одночасно із заробітною платою, хоча і допускає виплату одночасно з пенсією. До цієї групи належать допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами і по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Друга група — це допомоги, які надаються як додаткова допомога до заробітку або до допомог першого виду. Ці допомоги вже не є заміною основного джерела засобів для існування, а покривають додаткові витрати. Залежно від того чи йдеться про покриття разових додаткових витрат, чи систематичних, встановлюються щомісячні та одноразові допомоги. До таких допомог належать: допомога при народженні дитини, допомога малозабезпеченим сім’ям.
Третя група — це допомоги, які надаються тим, у кого відсутні або можуть бути відсутні зарплата, пенсія та інші доходи. Прикладом такої допомоги є допомога інвалідам з дитинства.
Суб’єктивне право на державну соціальну допомогу виникає в разі настання соціальної незабезпеченості осіб, які не підлягають державному соціальному страхуванню або мають дохід, нижчий за прожитковий мінімум, встановлений державою. Вищезазначене свідчить, що законодавство визначає широке коло осіб, які мають право на допомоги, як правило, не пов’язуючи його з правовим становищем тих, кого забезпечують.
Отже, державну соціальну допомогу можна визначити як форму організації здійснення права на соціальний захист бідних громадян без урахування трудової діяльності та сплати страхових внесків. Державна соціальна допомога є адресною, а основні параметри соціальних гарантій визначаються на рівні держави.
Нині переважна більшість виплат фінансується за рахунок субвенцій з Державного бюджету України. Аналіз діяльності держави з надання адресної соціальної допомоги дає підстави стверджувати про проблемність такого виду допомоги. Розмір державної соціальної допомоги має складати різницю між сумою величини прожиткового мінімуму і загальним доходом членів малозабезпеченої сім’ї. Тобто сукупний дохід має дорівнювати прожитковому мінімуму. Але через недофінансування державних програм соціального захисту малозабезпечених верств населення різниця, яка б доводила до прожиткового мінімуму, не виплачується. Розмір виплат фіксується законодавчо і складає незначну суму.
Законодавством встановлено такі види соціальних допомоги:
1.Допомога сім’ям з дітьми: допомога у зв’язку з вагітністю та пологами, допомога при народжені дитини, , допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, допомога одинокій матері, допомога при усиновленні дитини.
2. Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям;
3. Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам;
|
|
|
4. Допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу на догляд за ним;
5. Субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива;
6. Компенсаційні виплати на догляд за інвалідом І групи або престарілим старше 80 років;
7. Компенсаційні виплати фізичним особам, які надають соціальні послуги;
8. Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію та інвалідам;
9. Тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме;
10. Державна соціальна допомога на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошове забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом "гроші ходять за дитиною";
11. Одноразова винагорода жінкам, яким присвоєно почесне звання України "Мати-героїня".
Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам
Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам призначається громадянам України, які постійно проживають на території України, та особам, яким надано статус біженця в Україні.
Державна соціальна допомога призначається особам, які одночасно відповідають таким вимогам:
· досягли віку (чоловіки – 63 років, жінки – 58 років) та не мають права на пенсію відповідно до законодавства або визнані інвалідами в установленому порядку;
· не одержують пенсію або соціальні виплати, що призначені для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", допомогу, призначену відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам";
|
|
|
· є малозабезпеченими особами.
Для призначення державної соціальної допомоги подаються такі документи:
· паспорт особи, якій призначається державна соціальна допомога;
· іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, подається копія посвідчення біженця;
· копія Тимчасового посвідчення на постійне проживання;
· довідка Пенсійного фонду про неможливість призначення пенсії;
· довідка про місце постійного проживання (реєстрації) (або копія паспорта, або довідка уповноважених органів з місця проживання, або копія тимчасового посвідчення);
· довідка про склад сім'ї;
· копія трудової книжки;
· декларація про доходи та майновий стан сім'ї (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї) за останні шість місяців або два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги;
· довідка про наявність та розмір земельних ділянок із зазначенням даних про її призначення;
· копія рішення про встановлення опіки чи піклування (у разі визнання особи непрацездатною);
· довідка про присвоєння ідентифікаційного коду ДРФО;
Для визначення розміру державної соціальної допомоги застосовується прожитковий мінімум, для осіб які втратили працездатність (або рівень забезпечення прожиткового мінімуму – у випадках встановлених законом), встановлений на дату звернення за допомогою законом на відповідний рік.
Розмір державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам призначається в таких співвідношеннях:
· інвалідам І групи – 100%;
· інвалідам ІІ групи – 80%;
· інвалідам ІІІ групи – 60%;
· особам, які досягли віку (чоловіки – 63 років, жінки – 58 років)- 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами.
Право на допомогу мають вагітні жiнки (у тому числi неповнолiтнi), якi не застрахованi в системi загальнообов’язкового державного соцiального страхування, а саме: жінки, звільнені з роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, за умови, що вагітна жінка була звільнена з роботи не раніше, ніж за шість місяців до набуття права на одержання допомоги; жінки, зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні; аспірантки, докторантки, клінічні ординатори, студентки вищих навчальних закладів та професійно-технічних навчальних закладів; непрацюючі жінки. жінки, зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, які не сплачують страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Призначення допомоги здiйснюється на пiдставi: заяви (заповнюється на підставі паспора);довiдки лiкувального закладу встановленного зразка;ідентифікаційного коду.
У особових випадках: трудової книжки; довiдки лiквiдацiйної комiсiї для жiнок, звiльнених з роботи у зв’язку з лiквiдацiєю пiдприємства, установи, органiзацiї;довiдки державної служби зайнятостi для жiнок, зареєстрованих у державнiй службi зайнятостi як безробiтнi;довiдки з мiсця навчання про те, що у період тимчасової непрацездатності нарахування і виплата стипендії провадиться не буде. (Допомога призначається з дня припинення виплати стипендії по день закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами);довідки Пенсійного Фонду України про те, що жінка – суб’єкт підприємницької діяльності перебуває (не перебуває) на обліку в органах Пенсійного фонду та не бере участь на добровільних засадах у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні з тимчасової втрати працездатності.
Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами призначається, якщо звернення за нею надійшло не пізніше ніж через шість місяців з дня закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, та виплачується жінкам за весь період відпустки.
Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 25% від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць.
Допомога при народженні дитини.
Допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, який постійно проживає разом з дитиною.Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через дванадцять місяців з дня народження дитини на підставі заяви одного із батьків, з якими постійно проживає дитина, що складається у довільній формі із зазнченням даних для реєстрації місця проживання дитини.До заяви додаються паспорта, або інші документи, що посвідчують особу, ідентифікаційниі коди батьків, та свідоцтво про народження дитини.Особи які звернулися за призначенням допомоги при народженні другої дитини або наступних дітей (народжених до 30 червня 2014р включно) надають копії свідоцтв про народження кожної дитини яка враховується при визначенні розміру допомоги.
Опікуни подають крім зазначених документів, копію рішення про встановлення опіки.
УПтаСЗН, за місцем проживання одного з батьків дитини (опікуна), з яким постійно проживає дитина: самостійно отримує від органів державної влади органів місцевого самоврядування, установ, з державних реєстрів та в порядку обміну інформацією всі необхідні відомості для призначення такої допомоги; направляє центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб, дані для реєстрації місця проживання дитини, що зазначила особа, яка звертається за допомогою.
Допомога при народженні дитини в разі її смерті виплачується на підставі копії свідоцтва про народження дитини або копії свідоцтва про смерть та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини для виплати допомоги у зв’язку з народження дитини.
У разі народження двох дітей і більше допомога надається на кожну дитину.
Виплата допомоги припиняється у разі: - позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; - відмови отримувача допомоги від виховання дитини; - нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; - перебування отримувача у місцях позбавлення волі за рішенням суду; - відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; - тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; - припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень; - усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування; - смерті дитини або отримувача допомоги.
На дитину, яка народилася до 30 червня 2014 року включно, допомога при народженні надається у сумі: кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину;кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, - на другу дитину;кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, - на третю і кожну наступну дитину.
Допомога при народженні дитини нараховується виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини.
Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину – 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину – 72 місяців рівними частинами.
Допомога при народженні дитини, яка народилася після 30 червня 2014 року, надається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у розмірі 10320грн., решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами (860грн. Щомісяця).
Для осіб у яких закінчилася виплата допомоги при народженні першої дитини, яка виплачується 24 місяці, на наступних 12 місяців призначається допомога до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 130грн.
Виплата допомоги припиняється на підставі пропозицій органу опіки та піклування чи державного соціального інспектора.
У разі змін обставин, що привели до припинення допомоги, виплата поновлюється, коли особа, що здійснює догляд за дитиною, звернулась з письмовою заявою протягом шести місяців з дня припинення.
Контроль за цільовим використанням допомоги та створенням належних умов для повноцінного утримання та виховання дітей здійснюється службою державних соціальних інспекторів.
Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування
Право на допомогу мають особи, визначенi в установленному законом порядку опiкунами чи пiклувальниками дiтей, якi внаслiдок смертi батькiв, позбавлення їх батькiвських прав, хвороби батькiв або з iнших причин залишилися без батькiвського пiклування та відповідно до законодавства набули статусу дитини – сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.
Розмір допомоги визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та розміром призначених на дитину пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги, (крім державної соціальної допомоги, що виплачується на дітей-інвалідів, відповідно до законодавства).
Розмір призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги враховується як середньомісячний розмір зазначених виплат, одержаних на дитину за попередні шість календарних місяців перед місяцем звернення.
Призначення допомоги здiйснюється на пiдставi:паспорта (опiкуна чи пiклувальника);рiшення про встановлення опiки чи пiклування; копiї свiдоцтва про народження дитини;довiдки з мiсця проживання дитини та опiкуна чи пiклувальника;довiдок про місячні розміри одержуваних опікуном на дитину алiментів, пенсiї, стипендії, державної допомоги за попереднi шiсть календарних мiсяцiв; рішення суду про позбавлення батьківських прав; довідки з місця навчання дитини.
Підстави припинення виплати допомоги: звільнення від виконання обов’язків опікуна чи піклувальника; працевлаштування або взяття шлюбу дитиною до досягнення нею 18 річного віку; усиновлення дитини; досягнення дитиною 18-річного віку; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності, якщо вона записана матір’ю або батьком дитини.
Допомога на дітей одиноким матерям
Право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.
Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.
Якщо одинока мати, одинокий усиновлювач, мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, зареєстрували шлюб, за ними зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися чи були усиновлені до шлюбу, якщо такі діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).
Допомога на дітей одиноким матерям не призначається у разі перебування дитини на утриманні в інтернатному закладі за рахунок держави.
Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги.
Допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку включно.
Якщо діти навчаються у загальноосвітньому закладі, у вищих навчальних закладах І-ІV рівня акредитації та професійно–технічних навчальних закладах за денною формою навчання, виплата допомоги на дітей одиноким матерям продовжується на підставі довідки навчального закладу – до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.
Для призначення допомоги на дітей одинокими матерями надаються такі документи: документ, що посвідчує особу (паспорт); довідка про склад сім’ї з вказівкою, що дитина проживає при матері. У разі, коли дитина навчається за межами населеного пункту, в якому проживає мати, додається довідка з місця проживання матері (батька) та довідка з місця проживання (навчання) дитини; копія свідоцтва про народження дитини; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження дитини із зазначенням відомостей про батька дитини для призначення допомоги, виданий відділом реєстрації актів цивільного стану.
У разі смерті одного з батьків: довідка про те, що на дітей не одержують пенсію в разі втрати годувальника; копія свідоцтва про смерть батька (матері);
Для дітей віком від 18 до 23 років, які навчаються: довідка з місця навчання дитини про те, що дитина навчається за денною формою навчання і не перебуває на повному державному утриманні; свідоцтво про народження дитини та її паспорт.
Допомога на дітей одиноким матерям надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Середньомісячний сукупний дохід сім'ї визначається на підставі довідок про доходи, декларації про доходи та майновий стан та акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї.
Допомога з урахуванням доходів сім’ї призначається з місяця звернення з подальшим перерахунком через кожні шість місяців. У разі пропуску строку подачи заяви для перерахунку на наступний термін, допомога виплачується у мінімальному розмірі (тобто 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку).
Допомога при усиновлені дитини
Допомога призначається усиновлювачу, який є громадянином України, постійно проживає на її території та усиновив дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування.
Допомога призначається за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, свідоцтва про народження дитини, виданого після внесення змін до актового запису та копії рішення суду про усиновлення дитини.
Допомога при усиновлені дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше 12 календарних місяців з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини.
Допомога призначається на кожну дитину у розмірі та в порядку, що встановлені для виплати допомоги при народжені першої дитини, на дату набрання законної сили рішенням про усиновлення. Контроль за цільовим використанням коштів здійснюється головними державними соціальними інспекторами органів праці та соціального захисту населення разом із службами у справах дітей.
Державна допомога малозабезпеченим сімям
Відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім’ї, або одинокі особи, чи кілька осіб, які проживають разом і об’єднанні законними правами та обов’язками щодо утримання та які з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний доход нижчий від встановленого законодавством прожиткового мінімуму для сім’ї.
Розмір допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім’ї та її середньомісячним сукупним доходом, але не може бути більшим, ніж 75 відсотків від рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім’ї. До стабілізації економічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.
До складу сім’ї, що звертається за призначенням соціальної допомоги, включаються: чоловік, дружина, рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб віком до вісімнадцяти років, а також діти, що навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах І-ІV рівня акредитації до досягнення 23 років і які не мають власних сімей незалежно від місця проживання, неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами І групи, або інвалідами з дитинства І -ІІ гр. І проживають разом з батьками; жінка та чоловік, які проживають однією сім’єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей.
До складу сім’ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.
Для кожної дитини, крім дитини-інваліда, яка входить до складу малозабезпеченої сім’ї, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10%, а для кожної дитини, мати якої отримує допомогу одинокої матері, для кожної дитини, в якої один або обоє батьків є інвалідами І чи ІІ групи, та для кожної дитини-інваліда, яка входить до складу малозабезпеченої сім'ї - на 20%.
У сукупному доході сім’ї при визначенні її права на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям враховується грошовий еквівалент пільг за спожиті житлово-комунальні послуги.
Державна соціальна допомога малозабезпеченій сім’ї призначається на шість місяців з місяця звернення.
Державна соціальна допомога не призначається якщо:
· працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-lV рівнів акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, як в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами І групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку та фізичних осіб, які надають соціальні послуги);
· з'ясовано, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування, а також хто-небудь із її складу протягом 12 місяців перед зверненням за наданням державної соціальної допомоги здійснив покупку або оплатив послуги на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім'ї;
· у власності чи володінні малозабезпеченої сім’ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена ciм’ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім’ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму);
· у власності чи володінні малозабезпеченої сім’ї (крім; сімей, що складаються лише з дітей та осіб, які досягли 65-річного віку або є інвалідами І та ІІ групи, та сімей, в яких є діти-інваліди), є земельна ділянка площею понад 0,6 га, крім випадків, коли така земельна ділянка з незалежних від сім'ї причин не приносить дохід.
За наявності цих обставин, державна соціальна допомога може бути призначена opганом праці та соціального захисту населення на підставі рішення комісії виконавчого комітету міської ради, за умови що:
· у складі сім'ї є інвалід;
· у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчанн~ у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років);
· неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов'язана з тривалою хворобою одного або кількох членів сім'ї,з обов’язковим обстеженням матеріально-побутових умов проживання сім’ї.
Органи соціального захисту населення для мети цього Закону мають право користуватися всіма офіційними джерелами інформації, в тому числі і інформацією органів державної податкової адміністрації.
Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам
Право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства та діти-інваліди віком до 18 років.
Інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу і пенсію, призначається державна соціальна допомога або пенсія за їх вибором. Державна соціальна допомога або пенсія інвалідам з дитинства, яких визнано недієздатними, а також на дітей-інвалідів призначається за вибором їх батьків, усиновителів, опікуна-піклувальника.
При цьому, якщо інвалід з дитинства або дитина-інвалід має право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника і державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, ці виплати призначаються одночасно.
До державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства І групи та дітям-інвалідам віком до 18 років призначається надбавка на догляд за ними.
Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються, не проходять службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом.
Надбавка також призначається одному з батьків, усиновителю, опікуну які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати у разі, якщо дитина—інвалід потребує домашнього догляду і вони фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом
Одиноким матерям надбавка на догляд за дитиною-інвалідом до 18 років призначається незалежно від факту роботи.
Одиноким інвалідам з дитинства ІІ і ІІІ груп, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують постійного стороннього догляду, встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили
Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та надбавка на догляд призначаються з дня звернення за їх призначенням і на весь час інвалідності, встановленої органами лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу.
На дітей-інвалідів державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, але не більш як по місяць досягнення дитиною–інвалідом 18-річного віку включно.
Суми державної соціальної допомоги призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням.
Виплата державної соціальної допомоги та надбавки на догляд припиняється у разі перебування інваліда з дитинства або дитини - інваліда віком до 18 років на повному державному утриманні.
Щомісячна грошова допомога особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним
Щомісячна грошова допомога надається особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним.
Допомога на догляд надається у розмірі 10% прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатної особи, на кожного інваліда, за яким здійснюється нагляд.
Допомога на догляд призначається з місяця звернення на 6 місяців і виплачується щомісяця.
У разі, коли особа, яка здійснює догляд за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, є непрацюючим пенсіонером, їй призначається допомога на догляд на 12 місяців.
Для призначення грошової допомоги на догляд надаються такі документи:
· документ, що посвідчує особу;
· довідка про склад сім’ї із зазначенням прізвищ, імен та по-батькові, родинних зв’язків членів сім’ї;
· довідка про доходи кожного члена сім’ї за 6 місяців, що передують місяцю звернення;
· висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу.
Рішення про призначення (не призначення) допомоги на догляд приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, а також встановлення факту догляду.
Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги
Компенсація призначається: непрацюючій фізичній особі, яка постійно надає соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, яких обслуговують соціальні служби).
Компенсація призначається, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у таких розмірах:
15% – фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам І групи;
10% – фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам ІІ групи та дітям-інвалідам;
7% – фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам ІІІ групи та хворим.
Якщо фізична особа, яка надає соціальні послуги, – пенсійного віку, компенсація призначається у зазначених розмірах, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Для призначення компенсації подаються такі документи:
1) непрацюючою фізичною особою, яка надає соціальні послуги: паспорт або інший документ, що посвідчує особу; висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що стан її здоров'я дозволяє постійно надавати соціальні послуги; копія трудової книжки; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера; довідки органу державної податкової служби про те, що особа не провадить підприємницької діяльності і про відсутність даних про доходи цієї особи.
2) особою, яка потребує надання соціальних послуг, або її законним представником (у разі визнання цієї особи недієздатною): паспорт або інший документ, що посвідчує особу; копія довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (надається інвалідом); висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування;
3) законним представником дитини, яка потребує надання соціальних послуг: копія свідоцтва про народження дитини; висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність дитини до самообслуговування;
Компенсаційна виплата непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи, а також за престарілим, який досяг 80-річного віку і за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду
Право на компенсаційну виплату має: особа працездатного віку, яка не працює, не вчиться, не перебуває на обліку у міському центрі зайнятості і постійно доглядає за інвалідом І групи чи престарілим, який досяг 80-річного віку і за висновком лікарської консультативної комісії потребує стороннього догляду за ним. Компенсаційна виплата призначається з дня звернення за її призначенням. Зазначена компенсація призначається на підставі: паспорта заявника та особи, яка потребує догляду; довідки з місця проживання заявника та особи, яка потребує догляду; трудових книжок; копії справки МСЕК або довідки ЛКК про те, що престарілий, який досяг 80-річного віку, потребує стороннього догляду; ідентифікаційний код заявника та особи, що потребує догляду.
Тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме.
Тимчасова державна допомога призначається у разі, коли:
· місце проживання одного з батьків дитини невідоме (заходами розшуку місце проживання або місце перебування одного з батьків не встановлене, у зв’язку з чим стягнення з нього коштів на утримання та виховання дитини неможливе)
· один з батьків дитини ухиляється від сплати аліментів (рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується)
· один з батьків дитини не має можливості її утримувати (один з батьків, у якого дитина знаходиться на утриманні, перебуває: під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, психіатричному закладі, проходить судово-медичну експертизу і не може забезпечити дитині повноцінне утримання та виховання.
Тимчасова державна допомога призначається на кожну дитину до досягнення нею 18-річного віку.
Тимчасова державна допомога не призначається на дітей, які перебувають під опікою та піклуванням та які перебувають на повному державному утриманні.
Тимчасова державна допомога призначається в розмірі 30% прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менший від мінімального розміру аліментів на одну дитину, то сума тимчасової державної допомоги визначається як різниця між розміром призначених судом аліментів та сумою, що становить 30% прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку.
Для призначення тимчасової державної допомоги подаються такі документи: паспорт заявника; копія свідоцтва про народження дитини; довідка про реєстрацію місця проживання дитини та заявника.
Залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються: копія виконавчого листа (або рішення суду) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби про неможливість стягнення аліментів з одного з батьків дитини внаслідок ухилення від їх сплати (тобто рішення суду щодо стягнення аліментів не виконується); довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, психіатричній лікарні (якщо один з батьків дитини не має можливості її утримувати). повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання одного з батьків не встановлено; довідка про розмір аліментів у разі отримання аліментів у твердій грошовій сумі, що визначається рішенням суду; довідка з місця навчання дитини.
Виплата тимчасової допомоги припиняється у разі: встановлення місця проживання (перебування) особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду; виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину; досягнення дитиною 18-річного віку; виконання в повному обсязі зобов’язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон; влаштування дитини до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання; скасування або визнання усиновлення недійсним; усиновлення дитини (чоловіком матері або дружиною батька); відмови від стягнення аліментів; виконання рішення суду особою, зобов’язаною сплачувати аліменти; скасування в установленому законодавством порядку рішення суду щодо стягнення аліментів; смерті дитини, якій була призначена тимчасова допомога; смерті одного з батьків, зобов’язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім чи оголошення померлим; позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав; відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав; встановлення над дитиною опіки та піклування.
Зазначена допомога призначається на шість місяців, починаючи з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами.
