1. Захворювання гіпофіза
- Патологія судин (інфаркт гіпофіза, аневризма внутрішньої сонної артерії, ангіопатія)
- Інфекції
- Гранульоматози (гістіоцитоз Х, туберкульоз, саркоїдоз)
- Автоімунний лімфоцитарний гіпофізіт
- Опромінення голови
- Гемохроматоз
- Пухлини (селярні, сураселярні, пінеаломи)
§ Краніофарінгіома (найбільш часто)
§ Гермінома
§ Гліома/астроцитома
§ Аденома гіпофіза (рідко, переважно у підлітків)
- Гіпоплазія чи аплазія гіпофіза
- Генетичні (аненцефалія, відсутність закладки гіпофізу, ін.) або ідіопатичні причини порушення структури, або синтезу, або секреції гормонів.
2. Захворювання гіпоталамуса
- Новоутворення
- Гранульоматози
- Уроджені аномалії гіпоталамуса
- Генетичний або ідіопатичний дефіцит рилізінг гормонів
- Черепно-мозкова травма
- Опромінення голови
Діагностичні критерії:
1. Клінічні:
Анамнез
а) При пангіпопітуітаризмі: симптоматика, що обумовлена дефіцитом всіх тропних гормонів гіпофізу зі зниженням функції відповідних ендокринних залоз;
|
|
- Астенія
- Адінамія
- Апатія
- Затримка росту і статевого розвитку
- Зниження маси тіла
- Стоншення та сухість шкіри
- Атрофія м'язів
- Депігментація сосків
- Втрата аксилярного оволосіння
- Зниження секреції сальних і потових залоз
- Гіпотермія
- Брадикардія
- Гіпотонія
- Порушення статевої функції
б) При селективному чи парціальному пангіпопітуітаризмі: симптоматика, що обумовлена дефіцитом, відповідно, одного чи декількох тропних гормонів гіпофізу зі зниженням функції відповідних ендокринних залоз.
У разі краніофарінгіоми:
- Гіпертензіонно-гідроцефальний синдром (головний біль, нудота, блювання, ін.)
- Хіазмальний синдром (візуальні розлади)
- Нецукровий діабет
- Парціальний або тотальний гіпопітуїтаризм
- Затримка росту
- Психо-емоційні порушення.
Новонароджені:
- При народженні довжина і маса тіла нормальні
- Ознаки мікрогеніталізму, який у хлопчиків проявляється мікропенією
- Жовтизна шкіри
- Прояви гіпоглікемії (неспокій, блідість, тощо)
- Гіпоплазія зорового нерва, блідість його диску або ністагм можуть бути проявом гіпопітуітаризму
Діти молодшого і старшого віку
- Затримка росту, темпів росту, затримка дозрівання скелету, у т.ч. розвитку зубів
- Прибавка маси тіла пропорційна росту. Характерне помірне тулубне ожиріння
- Черепно-лицева дизморфія (нормальна окружність голови, маленьке обличчя, випуклий лоб)
- Затримка настання або відсутність пубертату, мікрогеніталія
- Візуальні та неврологічні порушення м.б. проявами гіпопітуітаризму: гіпоплазія зорового нерва, що не була виявлена після народження, може проявитись пізніше зниженням гостроти зору. Ознаками супраселярної пухлини є дефекти полів зору, набряк соска та/або атрофія зорового нерва.
|
|
- Аносмія, особливо у пацієнтів із затримкою або відсутністю пубертату м.б. ознакою синдрому Каллмана
2. Параклінічні:
а) Основні:
- МРТ чи КТ головного мозку (ГМ) з дослідженням ділянки турецького сідла, при необхідності з контрастуванням. При відсутності можливості – рентгенографія черепа в 2-х проекціях.
Ознаки мікроаденоми гіпофізу на МРТ:
1. Верхній контур гіпофізу випуклий;
2. Структура аденогіпофізу дифузно неоднорідна;
3. Структура аденогіпофізу неоднорідна в центрі;
4. Структура аденогіпофізу неоднорідна в латеральних відділах;
5. Асиметрія гіпофізу (на фронтальному і аксіальному зрізах);
6. Лійка гіпофізу відхилена.
Найбільше важливі ознаки: п.п. 3-6
За умови пухлинного генезу гіпопітуітаризму на рентгенограмі черепа знаходять:
- Потоншення кісток його склепіння;
- Посилення судинного малюнку;
- Пальцеві вдавлення;
- Поглиблення ямок пахіонових грануляцій;
- Розширення каналів вен диплое;
- Потоншення і руйнування стінки турецького сідла;
- Розширення входу в турецьке сідло;
- Розходження швів кісток черепу;
- УЗД органів малого тазу у дівчаток, яєчок у хлопчиків: гіпоплазія статевих залоз
- Рентгенографія кистей з променево-зап`ястковими суглобами: відставання кісткового віку на 2 і більше роки
- УЗД щитоподібної залози (при необхідності): гіпоплазія.
- Гормональні показники, що знижені:
- АКТГ (при можливості визначення), кортизол у крові ранком або вільний кортизол у добовій сечі;
- ТТГ (може бути нормальним), вТ4;
- ЛГ, ФСГ, тестостерон (у хлопчиків), естрадіол (у дівчаток) – у пубертатному віці
- Пролактин (ПРЛ);
- СТГ – базальний рівень, нічний пік, проби.
- Стимуляційні проби:
Гормон | Проба | Інтерпретація |
СТГ | Гіпоглікемічна проба з інсуліном (0,1ОД/кг) | СТГ <10 нг/мл, але >7 нг/мл - частковий дефіцит; СТГ< 7 нг/мл - повний дефіцит |
Тестостерон | Проба з хоріонічним гонадотропіном (1500 ОД/м2 в/м - 3 дні | Підвищення тестостерону сироватки крові більше, ніж у 2 рази – при вторинному гіпогонадизмі, відсутність підвищення – при первинному гіпогонадизмі |
- Глюкозо-толерантний тест (1,75 г сухої глюкози/кг маси тіла, але не більше, ніж 75 г.)
- „плоска” цукрова крива;
- Консультація суміжних спеціалістів:
- окуліста (поля зору, очне дно). У випадку пухлинного генезу: застій та атрофія зорових нервів і крововиливи в навколо дискових відділах сітківки; звуження полів зору
- невролога (поглиблене неврологічне обстеження)
- генетика
б) Додаткові:
- Стимуляційні проби.
Гормон | Проба | Інтерпретація |
СТГ | Гіпоглікемічна проба з інсуліном (0,1ОД/кг) | СТГ <10 нг/мл, але >7 нг/мл - частковий дефіцит; СТГ< 7 нг/мл - повний дефіцит |
Проба з клофеліном (0,15 мг/м2) | ||
ТТГ | Проба з тироліберином (7 мкг/кг) | Приріст ТТГ через 30 хв. відсутній |
ЛГ, ФСГ | Проба з гонадоліберином (гонадореліном) 2,5 мкг/кг (не більше 100 мкг) | Через 15-45 хвилин після введення препарату ЛГ підвищується менше, ніж в 2 рази, ФСГ підвищується менше, ніж в 1,5 – 2 рази (визначення останнього менш надійне, оскільки й в нормі може не підвищуватись). Проба м.б. неінформативною у препубертатному віці. |
Проба з кломіфеном | У дівчат на 5 добу підвищення ЛГ і ФСГ менше ніж в 2 рази. У хлопчиків на 7 добу підвищення ЛГ менше ніж в 2 рази; підвищення ФСГ менше ніж в 1,5 раз. | |
АКТГ, кортизол | Довга проба з АКТГ | Підвищення вільного кортизолу в сечі після введення АКТГ. |
- Консультація суміжних спеціалістів:
- гінеколога при потребі
- нейрохірурга при потребі
Лікування
1. Оперативне - при виявленні пухлини гіпофізу. В подальшому:
a. Спостереження нейрохірурга 1 раз в 6 місяців, ендокринолога 1 раз в 3 місяці;
|
|
b. МРТ ГМ в динаміці: перші 2 роки після операції – 1 раз в 6 місяців, потім 1 раз на рік;
c. Замісна терапія препаратами гормонів периферичних ендокринних залоз.
2. Замісна терапія:
a. Вторинний гіпокортицизм – препарати глюкокортикоїдів (ГК) per os: преднізолон 2-4 мг/м2/добу або гідрокортизон -12-20 мг/м2/добу.
- Розподіл добової дози ГК: 7.00 – 50 %; 12.00 – 25 %; 17.00 – 25 %.
- В умовах стресу, у т.ч. при супутніх захворюваннях – збільшення дози ГК в 1,5-2 рази з подальшим поверненням до попередньої дози.
- Контроль ефективності лікування: нормальний вміст вільного кортизолу в добовій сечі або у крові (ранкове визначення) – 1 раз в 6 місяців.
b. Соматотропна недостатність: див. протокол „Гіпофізарний нанізм”
- Контроль ефективності лікування: антропометричні показники (ріст, маса тіла) – 1 раз в 3 місяці; рентгенографія кистей з променево-зап`ястковими суглобами 1 раз в 6 – 12 місяців, рівень соматомедіна С (при можливості дослідження) 1 раз в 6 – 12 місяців
- Критерії ефективності: наближення антропометричних показників до вікових норм.
c. Вторинний гіпотиреоз: препарати L-тироксину протягом всього життя в дозі 0,1 мг/м2/добу (чутливість різних хворих до L-тироксину суттєво відрізняється).
- Контроль ефективності лікування: нормальний рівень вільного Т4 в крові - 1раз на 6 місяців.
d. Вторинний гіпогонадизм
Дівчатка - лікування починають при досягненні кісткового віку 12-13 років:
- Препарати натуральних естрогенів (естрадіола валеріат) в дозі:
1-й рік лікування – 0,05 – 0,1 мкг/кг/добу;
2-й рік лікування – 0,1 – 0,2 мкг/кг/добу;
наступні роки – 0,2 – 0,3 мкг/кг/добу.
- Контроль ефективності лікування: УЗД ОМТ (оцінка розмірів матки, яєчників) - 1раз в 6-12 місяців; рівень естрадіолу в крові – 1 раз в 6 місяців.
- Критерії ефективності: нормалізація розмірів внутрішніх статевих органів відповідно кістковому віку; нормалізація рівня естрадіолу.
Хлопчики - лікування починають зразу після встановлення діагнозу:
- хоріонічний гонадотропін (ХГ) - 500 – 750 МО 2р. на тиждень № 10 в/м - 4 курси на рік.
|
|
При відсутності ефекту доза ХГ збільшується до 1000 МО на ін`єкцію.
При швидкому значному збільшенні розмірів яєчок і збільшенні рівня тестостерону крові вище вікової норми (з урахуванням “кісткового” віку) доза ХГ зменшується на 250 МО.
При досягненні “кісткового” віку 12-13 років доза ХГ підвищується до 1000-1500 МО 2 р. на тиждень, постійно.
- Контроль ефективності лікування: стан яєчок (УЗД та пальпаторна оцінка розмірів, консистенції) – 1 раз на 6-12 міс., нормальний рівень тестостерону крові - 1 раз в 6 місяців
- Критерії ефективності лікування: нормалізація розмірів яєчок відповідно кістковому віку, у дітей старше 12 років об`єм яєчок - більше 4 см3; еластичність їх консистенції; нормалізації рівня тестостерону крові.
- При відсутності ефекту від ХГ і при досягненні соціально-прийнятних показників росту - пролонговані ін`єкційні препарати тестостерону в дозі:
1-й рік - 50 мг/місяць;
2-й рік - 100 мг/місяць;
3-й рік - 200 мг/місяць.
e. Допоміжна метаболічна терапія:
- вітаміни А, Є, С, препарати Са, Zn, карнітина хлорид.
Хворий повинен бути забезпеченим ідентифікаційною карткою або браслетом, які свідчили б про дане захворювання.