Таїнство священства

Священство є Таїнство, в якому правильно обрана людина (у єпископа, або пресвітера, або диякона) через архиєрейське рукопокладання отримує благодать Святого Духа для священного служіння Церкві Христовій.

Це таїнство здійснюється тільки над особами, яких обирають і посвя­чують у священнослужителі. Ступенів священства три: диякон, пресвітер (священик) і єпископ (архиерей).

Той, хто посвячується на диякона, отримує благодать служити при здійсненні таїнств.

Той, хто посвячується на священика (пресвітера), отримує благодать здійснювати таїнства.

Той, хто посвячується на єпископа (архиерея), отримує благодать не тільки здійснювати таїнства, але й посвячувати інших для здійснення таїнств.

Таїнство священства є установлення божественне. Св. апостол Пав­ло свідчить, що Сам Господь Ісус Христос "настановив одних апостола­ми, інших пророками... інших пастирями та вчителями, на довершення святих, на діло служіння, для створення Тіла Христового" (Еф. 4, 11-12).

Апостоли, здійснюючи це таїнство, з натхнення Духа Святого, через покладання рук висвячували на дияконів, пресвітерів і єпископів.

Про обрання і рукопокладання самими св. апостолами перших дия­конів говориться у книзі Діянь апостольських: "їх поставили перед апос­толів, і ці (апостоли), помолившись, поклали на них руки" (Діян. 6, 6).

Про рукопокладання пресвітерів говориться: "Рукоположивши ж (апостоли Павло і Варнава) їм пресвітерів, вони помолилися з постом та й передали їх Господеві, в Якого (ті) увірували" (Діян. 14, 23).

У посланнях до Тимофія і Тита, яких апостол Павло поставив єпис­копами, говориться: "Нагадую тобі (єпископу Тимофію), зігрівати дар Божий, який у тобі, через покладання рук моїх" (2 Тим. 1, 6). "Для то­го я залишив тебе (єпископа Тита) на Криті, щоб ти довершив не-докінчене і поставив у всіх містах пресвітерів, як я тобі наказував" (Тит. 1,5). Звертаючись до Тимофія, апостол Павло каже: "Рук ні на кого не покладай поспішно і не ставай учасником чужих гріхів. Бережи себе чи­стим" (1 Тим. 5, 22). "Звинувачення на пресвітера приймай не інакше, як при двох чи трьох свідках" (1 Тим. 5, 19).

З цих послань ми бачимо, що апостоли довірили єпископам владу по­свячувати пресвітерів через рукопокладання і чинити суд над пресвіте­рами, дияконами та церковнослужителями.

Про священнослужителів апостол Павло в Посланні до єпископа Ти­мофія пише: "Але єпископ повинен бути непорочним... Диякони також повинні бути чесними..." (/ Тим. З, 2, 8).