Співи як вид музичної діяльності

Співи, вокальне мистецтво – це емоційно образне розкриття змісту музики за допомогою співацького голосу. Спів буває сольний (одноголосний), ансамблевий (дует, тріо), хоровий; з інструментальним супроводом та без нього a capella, із словами та без слів (вокалізи). Співи розрізняють за жанрами – оперний, камерно-концертний, народний, естрадний, церковний. Розрізняють три основних стилі співів – кантиленний (співучий), колоратурний (вміння співати у швидкому темпі і виконувати мелізми (украшения)) та декламаційний (який наближається до інтонацій мови). Професійний співацький глос – це результат спеціального тренування голосового апарату.

Співацька постава – це термін, який визначає положення, яке повинен прийняти співак перед початком співів: невимушене, але підтягнуте положення корпусу з розправленими спиною та плечами, пряме вільне положення голови, стійка опора на обидві ноги, вільні руки.

Дотримання цих вимог створює сприятливе естетичне враження та надає вільності міміці та жесту. Правильна співацька постава активізує дихальну мускулатуру, знімає напруження, зажатість звуку та тим самим полегшує співацький процес.

Вокально-хорові навички – це комплекс автоматизованих дій різних частин голосового апарату. Передусім треба звертати увагу на співацьку поставу. До вокальних навичок належать дихання, дикція та звукоутворення; до хорових – стрій та ансамбль.

Дихання – це один з основних факторів голосоутворення. Співацьке дихання відрізняється від звичайного вольовим управлінням, особливо процесом видихання. Співацьке дихання складається з трьох фаз:

1.Вдих – береться через ніс, або через ніс та рот одночасно, спокійно та безшумно;

2. Затримка дихання – це миттєвість, коли мобілізуються голосові зв’язки, відчуття щільності взятого дихання.

3. Видихання – повинно бути спокійним, рівномірним, економним, з відчуттям стану вдихання, на опорі звуку.

Існують три типи дихання: ключичне, грудне та нижньореберне (діафрагмальне). Правильне дихання змішане – грудно-діафрагмальне. Тривалість видиху у дітей молодшої групи 1-1,5 секунди, у дітей старшої групи – 3-5 секунд, тому діти молодшої групи беруть дихання між словами, а старшої – між короткими музичними фразами.

Звукоутворення – це процес виникнення звуку, який пов'язаний з чотирма його характеристиками: висота, сила, тривалість та тембр. В момент звукоутворення повітря проривається крізь голосову щілину, голосові зв’язки починають вібрувати і потік повітря підлягає цьому коливанню.

Момент утворення звуку після взяття дихання називається атакою звуку. Існують три типи атаки: м’яка, тверда, придихательна. М’яка атака – це спокійне змикання зв'язок, ледь помітний, легкий початок звуку. Характеризується одночасним змиканням голосових зв'язок із посиланням дихання. Тверда атака – це активне, раптове утворення звуку при щільному змиканні голосових зв'язок. Характеризується змиканням голосових зв’язок до початку співу.

В залежності від положення ротової порожнини існує два типи звуку – відкритий та прикритий. Відкритий звук звучить плоско, різко, з втратою тембральної окраски. Прикритий звук м’який, округлений, форма рота – вертикально-овальна. Привчаючи дітей співати прикритим звуком, педагог організовує їх резонатори. Види резонаторів: верхній (головний – до нього входять порожнини носа, рота, глотка та лобні долі) та нижній (грудний – трахея, бронхи).

Прийоми звуковедення – це спосіб виконання в співах: легато, нон легато, стаккато. Основою звуковедення є легато, тобто безперервний та зв’язний спів, який забезпечує протяжність та наспівність звуку. Для виховання правильного природного звукоутворення дошкільникам корисно співати примовки та поспівки у низхідному русі звуком середньої гучності.

Дикція – це ясність, розбірливість вимови тексту. Прийнято розділяти побутове, сценічне та вокальне мовлення. Вокальна дикція відрізняється від розмовної тим, що голосні звуки співають протяжно, вони становлять основу вокального інтонування, тому всі склади будуть відкритими – закінчуватись голосним звуком. Правильна дикція залежить від активності артикуляційного апарату. Артикуляційний апарат складається з активних органів (язик, губи, м’яке ньобо) та пасивних (тверде ньобо, зуби, верхня щелепа). Для розвитку вокальної дикції дошкільникам доцільно промовляти текст в ритмі пісні або пошепки, співати скоромовки у різних темпах та тональностях.

Стрій (чистота інтонування) – це правильне відтворення звуковисотного малюнку мелодії. Основою чистоти інтонування є здатність розрізняти ладовисотні співвідношення звуків, відчувати стійкі та нестійкі звуки мелодії. Чистота інтонування залежить від взаємодії вокальних та слухових навичок, від дикції, діапазону та звукоутворення.

Ансамбль – це злагодженість, узгодженість всіх елементів, насамперед вили та висоти звучання. Види ансамблю: метроритмічний, динамічний, дикційний, темповий, тембровий,