Виникнення та розвиток статистики

Вступ

Географічне положення та історія країни

Іта́лія (італ. Italia), Італі́йська Респу́бліка (італ. Repubblica Italiana) — держава на півдні Європи, вСередземномор'ї. Займає Апеннінський півострів, Паданську рівнину, південні схили Альп, островиСицилія, Сардинія тощо. На суходолі Італія межує з Францією на північному заході, зі Швейцарією й Австрією на півночі та Словенією на північному сході.

На території Італії розташовані також такі державні утворення: Сан-Марино, Ватикан, Суверенний Мальтійський орден.

Рим, столиця Італії, був протягом століть політичним та релігійним центром Західної цивілізації як столицяРимської імперії та місце Святого престолу. Після занепаду західної Римської імперії, Італія потерпала від численних нападів інших народів, від германських племен, таких як лангобарди та остготи, до візантійців та пізніше норманів. Століттями пізніше Італія стала місцем зародження Середньовічних морських республікта Ренесансу^[2], надзвичайно продуктивного інтелектуального руху, який згодом став всезагальним і формував наступний хід європейської думки.

Більшу частину постримської історії Італія була поділена на численні королівства та міста-держави (такі якСардинське королівство, Королівство обох Сицилій та Міланське герцогство), але об'єдналась в 1861 році, протягом бурхливого періоду своєї історії відомого як Рісорджименто (італ. il risorgimento — відродження). В кінці XIX-го століття, протягом Першої світової і до Другої світової війни Італія володіла колоніальною імперією, яка поширила свою владу на Лівію, Еритрею, Сомалі, Ефіопію, Албанію, Додеканес та наконцесію в Тяньцзіні^[3].

Італія — член ООН, НАТО, ЄС.

Виникнення та розвиток статистики

Будь-яка наука відокремлюється у самостійну в той момент, коли вона

формується у певну систему знань. Збирання числових даних про населення,

площу орної землі, поголів'я худоби, кількість воїнів тощо проводилось

ще у стародавній Греції, Римі, Єгипті. Однак цей процес був надто

примітивним, аби вести мову про зародження статистичної науки.

В другій половині ХУІІ сторіччя почали з'являтись праці, які мали на

меті підкорити збирання та обробку числових даних певним теоретичним

основам. Сформувалась галузь знань, яка доповнювала певну політичну

основу і мала назву “державоведення”. Один із засновників цієї науки

професор Геттингенського університету Г.Ахенваль запропонував

використовувати термін “статистика”.

Початок формування наукових засад статистики слід пов'язувати з

виникненням теорії ймовірностей. Особливе значення мали праці Б.Паскаля

та Я. Бернуллі, що стосувались закону великих чисел, який у свою чергу,

є важливим принципом статистичної теорії. В другій половині ХУІІ

сторіччя були опубліковані праці так званої школи “політичної

арифметики”. Так, праці англійського економіста В. Петті можна вважати

першими взірцями аналізу економічної ситуації за допомогою наявної

статистичної інформації. У ХУІІІ ст. були сформульовані принципи

статистико-математичної обробки даних про народонаселення, а саме

розроблялись таблиці смертності. В той же час розпочалось дослідження

розвитку економіки, наприклад, перші спроби розрахунку індексу цін та

ін.

У ХІХ ст. багато країн Європи (Франція, Прусія, Бельгія,Англія) утворили

спеціальні установи, які займались збиранням та опрацюванням

статистичних даних. Почали регулярно проводитись переписи населення та

інші статистичні дослідження. В 1885 р. був створений постійний

міжнародний статистичний орган – Міжнародний статистичний інститут.

Діяльність у галузі практичної статистики зумовила необхідність розробки

її методологічний та наукових засад. В працях П. Лапласа, К. Гаусса, А.

Лежандра, П. Чебишева та ін. розроблені теоретичні питання теорії

ймовірностей стосовно статистичних досліджень, також почались пошуки

філософських основ статистики. Так, у працях А.Кетле з допомогою

статистичних методів робилась спроба дослідити закони розвитку людства

(суспільства). В цих працях, передусім “Соціальна фізика”, зроблено

спробу сформувати основні методологічні положення статистики.