Організація служби швидкої медичної допомоги

В систему служби швидкої і невідкладної медичної допомоги (ШНМД) входять: станції швидкої і невідкладної медичної допомоги, санітарна авіація, лікарні (ШНМД) і лікарні, які надають екстрену допомогу, науково-дослідницькі заклади.

Станція швидкої допомоги надає екстрену допомогу на до госпітальному етапі хворим з раптовими захворюваннями і постраждалим з травмами.

Велике значення має святок по «03» з населенням. Станція ШНМД повинна бути забезпечена місцевим телефонним зв’язком (2 вводу на 100 тисяч населення).

Відділення ШНМД районних та місцевих лікарень, крім обслуговування на дому, на підприємстві та в суспільних місцях, повинні надавати медичну допомогу і тим постраждалим і хворим, які звертаються безпосередньо на станцію. В залежності від місцевих умов це робить лікар виїзної бригади у вільний від викликів час або черговий лікар по лікарні.

Станція (відділення) ШНМД не видає листків тимчасової непрацездатності, судово-медичних висновків, не проводить експертизу алкогольного сп’яніння, а також не видає яких ось довідок хворим і їх родичам, за винятком усних довідок особистому звертанні населення або по телефону о місцеперебуванні хворих і постраждалих при нещасних випадках, яким була подана медична допомога робітниками станції (відділення).

Станції швидкої допомоги роблять круглу добу. Виклики приймає по телефону черговий фельдшер оперативного відділу. Бригади швидкої допомоги поділяються на лінійні лікарські (лікар, фельдшер, шофер), лінійні фельдшерські (фельдшер, шофер), спеціалізовані (лікар, 2 фельдшери і шофер). Лінійні лікарські бригади обслуговують екстрені виклики на дому, лінійні фельдшерські – виклики на дому у постраждалих з хронічними захворюваннями, роблять перевозку хворих із поліклініки і із дома в стаціонар. При необхідності фельдшерська бригада викликає «на себе» лікарську або спеціалізовану бригаду. Для перевозки хворих з гострими психічними захворюваннями виділяють одну бригаду або більше.

Інфекційних хворих доставляють в лікарні спеціалізованими машинами з окремим персоналом. Після перевозки кожного хворого роблять дезінфекцію машини.

При виявленні у хворого (вмерлого) захворювання, підозрілого на карантинну інфекцію, виїзна бригада ШНМД подає необхідну медичну допомогу і докладає старшому лікарю клініко-епідеміологічні і паспортні дані хворого. Вся бригада проводить міри екстреної профілактики по попередженню можливого зараження. Бригада знімається з лінії і направляється на карантин в стаціонар, а машина – екстреної дезінфекції.

Трупи раптово вмерлих людей доставляють із дома на вскриття спеціально виділеними машинами з холодильними установками або застосовують машини для перевозки інфекційних хворих.

Для обслуговування дітей з раптовими захворюваннями і травмами, високою лихоманкою, алергічними ускладненнями виділяють педіатричну бригаду, з лікарем-педіатром.

Перевозку породілей і гінекологічних хворих краще проводити бригадою, в якої є фельдшер-акушерка.

Об’єм допомоги, яка проводиться лінійною бригадою, повинен забезпечити відновлення основних життєвих функцій в мінімальному розмірі і попередити розвиток небезпечних ускладнень.

Спеціалізовані бригади надають допомогу найбільш тяжким хворим і постраждалим. У великих місцях виділяють додатково проти інфарктну, неврологічну, протишокову, токсикологічну бригади. На невеликих станціях (відділеннях) ШНМД із числа лікарських бригад виділяють 1-2 бригади інтенсивної терапії, персонал якої найбільше кваліфікований і може проводити діагностику і лікування травматичного шоку, гострих серцевих, неврологічних захворювань та інш.

Спеціалізовані бригади ШМД проводять весь комплекс мір по серцево-легеневої реанімації. Дуже важливо правильне розподілення функцій них обов’язків і читка взаємодія між членами бригади. Розподіл обов’язків робиться таким чином: по прибутті на місце події лікар швидко оцінює у постраждалого стан дихання (наявність але відсутність дихання, ритм, частота та його), кровообігу (наявність пульсу на периферичних артеріях, сонних, стегнових артеріях), свідомість. Якщо констатується агональний стан але стан клінічної смерті, приступають до серцево-легеневої реанімації. Лікар за допомогою фельдшера відновлює прохідність дихальних шляхів, інший фельдшер підключає кардіоскоп і починає запис ЕКГ. Лікар починає штучне дихання маскою або мішком АМБУ, перший фельдшер –