Тягнучі конвейєри

Тягнучі конвейєри мають тяговий нескінченний ланцюг, розташований уздовж потокової лінії знизу або зверху (під або над автомобілем). До тягового ланцюга автомобіль приєднують передньою віссю або буксирним гаком за допомогою спеціальних захватів. З поста на пост автомобіль пересувається на колесах. Наприкінці лінії обслуговування захвати автоматично скидаються. Через додаткові витрати ручної праці на причеплення та перенесення захватів, що звільнилися, на початок лінії тягнучі конвейєри мають обмежене застосування.

Розрахунок тягнучого тросового конвеєра. Для розрахунку задаються розрахунковою схемою (рис. 4.12), призначенням кон-веєра (ТО-1, ТО-2 або ЩО), типом автомобілів, що обслуговуються, кількістю постів на лінії й періодичністю дії.

Спочатку визначають тягове зусилля

F_m = N_п · G _a · φ, Н, (4.13)

де N_п – число постів на лінії; G _a – вага автомобіля, Н;

φ – коефіцієнт опору коченню. Тому що в зонах ТО й ПР підлоги виконуються з бетону, φ = 0,03.

Для того щоб натяжна станція протягала трос без ковзання, його необхідно попередньо натягнути.

Сила натягу троса

, Н, (4.14)

де α – кут охвату тросом барабана приводної станції, рад;

f – коефіцієнт тертя троса по матеріалу барабана.

Для зменшення зношування троса та запобігання його від корозії, трос змащують. Крім того, можливе потрапляння на трос масел і нафтопродуктів при виконанні ТО. Тому коефіцієнт тертя береться, як для тертя сталі по сталі зі змащенням (f = 0,015).

Сумарне зусилля у верхній, найбільш навантаженій гілці

, Н, (4.15)

де k_з = 2...5 – коефіцієнт, що враховує запас міцності троса.

Визначившись із зусиллям на тросі згідно ГОСТ 3067-74, вибирають діаметр троса d_m.

Діаметр барабанів d _б= (20... 30) · d_m.

Рис. 4.12. Розрахункова схема тросового конвейєра:

ПС – приводна станція; НС – натяжна станція

Виходячи із призначення конвейєра та режиму праці (безперервної або періодичної дії), задаються швидкістю переміщення автомобіля. Наприклад, для ліній ЩО доцільно застосовувати конвейєри безперервної дії зі швидкістю переміщення 3…9 м/хв, а для ТО-1 і ТО-2 використовують конвейєри періодичної дії зі швидкістю
7… 25 м/хв.

Частота обертів барабана

, об/хв, (4.16)

де V _к– швидкість конвеєра, м/хв.

Далі, задаючись частотою обертання вала електродвигуна n_дв (750; 1000; 1500; 3000 об/хв) визначають передаточне число редуктора приводної станції

u_р = n _дв / n _б. (4.17)

Виходячи з передаточного числа за каталогом обирають тип редуктора (черв’ячний або циліндричний багатоступінчастий).

Потужність електродвигуна

, кВт, (4.18)

де Δ F _б – втрати тягового зусилля на барабанах;

k = 1,5 коефіцієнт запасу по потужності;

η _р –ККД редуктора.

Витрати тягового зусилля

Δ F _б= F′ · (1 − η), Н (4.19)

де η – ККД барабана (блоку). Для блоків з підшипниками кочення η = 0,990...0,995;

F ′ – сумарне навантаження на підшипники барабанів і бло-
ків, Н.

Для зменшення похибки витрати тягового зусилля необхідно розрахувати для кожного барабана або блоку, а потім підсумувати. Для розглянутої схеми із двома блоками з достатньою точністю F′ = 2 · F ₀ + F_m.

Знаючи потужність, передану через редуктор і його передаточне число. За каталогом обирають електродвигун і конкретний редуктор. При цьому, якщо значення η коливається в широких межах, слід здійснити перевірку. Якщо k ≥ η _p /η _k , то розрахунок є задовільним. У протилежному випадку у формулу визначення потужності підставляють значення η _k і розрахунок повторюють. Нагадаємо, що η _k – ККД редуктора за каталогом, а η _p – попередньо обраний ККД. Іноді не вдається точно узгодити між собою швидкість конвейєра, передаточне число редуктора та частоту обертів електродвигуна. У цьому випадку первинний вал редуктора приводять в обертання від електродвигуна через пасову передачу з передаточним числом

u = n _дв / n_i. (4.20)