| готовністю до дій у надзвичайних ситуаціях особового складу органів управління, формувань і населення. 4. Заходи цивільного захисту поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконанням здійснюється за територіально-виробничим принципом (зонами відповідальності). 5. Служба цивільного захисту – державна служба особливого характеру, пов’язана із забезпеченням пожежної безпеки, запобіганням і реагуванням на інші надзвичайні ситуації техногенного, природного та військового характеру, ліквідацією їх наслідків, захистом населення і територій від їх негативного впливу. Виконання завдань, направлених на цивільний захист в державі покладається на Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту, до складу якої входять спеціальні воєнізовані формування, на які покладається захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного і військового характеру, участь у заходах територіальної оборони, а також міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операціях.За межами України Служба діє за рішенням Кабінету Міністрів України на підставі міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. 6. Сили та засоби Служби – особовий склад і працівники, органи і підрозділи. Служби, аварійно-рятувальна, пожежна та спеціальна техніка, пожежно-технічне та аварійно-рятувальне обладнання, засоби пожежогасіння та індивідуального захисту, інше майно, яке знаходиться на оснащенні підрозділів, призначене для ліквідації надзвичайних ситуацій, їх наслідків та гасіння пожеж. 7. Загальне керівництво Цивільним захистом України покладається на Кабінет Міністрів України. 8. Безпосереднє керівництво Цивільним захистом України покладається на Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі – МНС | |