Хімічний захист

Хімічний захист - це комплекс заходів ЦЗ щодо захисту населення та територій у разі хімічного забруднення в умовах мирного та воєнного часу.

Мета хімічного захисту:

не допустити або максимальне ослабіти дію хімічного забруднення населення та зменшити їх ураження;

створити умови відповідно до стійкості роботи об'єктів господарської діяльності в даних умовах;

виключити або значно зменшити забруднення продовольства, вододжерел;

здійснити успішне ведення рятувальних робіт на забрудненої місцевості та безпосередньо в осередках ураження.

Заходи хімічного захисту включають:

виявлення та оцінку хімічної обстановки;

організацію та здійснення хімічного контролю;

забезпечення населення та аварійно-рятувальних формувань засобами індивідуального захисту;

проведення дегазації одягу, майна і транспорту, санітарної обробки населення.

Небезпека ураження населення, робочих, службовців НХР, ОР вимагає прийняття певних мір по підвищенню ефективності захисту населення, підтриманню у готовності сил і засобів ЦЗ, що залучаються до ліквідації наслідків аварій та катастроф, навчанню населення умілим діям у ЗМХЗ.

Для організації ефективних заходів захисту населення в осередках хімічного забруднення (зараження) необхідно знати хімічну обстановку, способи першої допомоги та уміти використовувати засоби індивідуального захисту.

Хімічна обстановка - це сукупність наслідків хімічного забруднення (зараження) території НХР, ОР, які впливають на життєдіяльність населення та територій. Найбільш небезпечними, з точки зору хімічного забруднення, вважаються ХНО.

ХНО - промисловий об'єкт або його структурні підрозділи, на якому знаходяться в обігу (виробляються, переробляються, перевозяться, завантажуються або розвантажуються, виконуються у виробництві, розміщуються або складуються, знищуються тощо) одне або декілька НХР. До ХНО не належать залізниці.

Для організації хімічного захисту населення та територій визначаються хімічно небезпечні адміністративно-територіальні одиниці (ХНАТО).

ХНАТО - територіальна одиниця, до якої зараховуються області, райони, а також будь-які населені пункти областей, які потрапляють у ЗМХЗ.

4.7.1. Характеристика НХР, які використовуються у промисловому виробництві України.

Небезпечна хімічна речовина - хімічна речовина, безпосередня чи опосередкована дія якої може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей і /або завдати шкоди довкіллю.

Більшість хімічних речовин характеризуються токсичністю, тобто отруйним впливом на живий організм через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкірне покриття.

Чисельною характеристикою зараження повітря та вододжерел є концентрація НХР -кількість отруйної речовини, яка міститься в одиниці об'єму повітря чи води (г/м³; мг/л).

Розрізняють гранично допустиму концентрацію (ГДК) та порогову концентрацію.

ГДК - це максимально допустима концентрація, яка при постійній дії на людину не може спричинити, навіть через тривалий час, яких-небудь патологічних змін, чи захворювань у персоналу, що працює у робочій зоні ХНО.

Порогова концентрація - найменша кількість речовини, яка може визвати відчутний, фізіологічний ефект. При цьому ураженні потерпілі відчувають лише первинні ознаки отруєння і не втрачають працездатності.

Концентрація НХР, яка перевищує порогову, є уражаючою, тобто може призвести до ураження і смерті.

При місцевому застосуванні токсичний ефект з'являється у місцях контакту НХР з тканинами організму (ураження покровів шкіри, подразнення органів дихання, розлад зору). При загальній дії токсичний ефект з'являється після попадання НХР у кров через шкіру, органи дихання чи шлунково-кишковий тракт. Тому при оцінці токсичності ураховуються її характер, ступінь і спосіб подання в організм.

Характеристиці деяких НХР приведені у додатку 4.7.1.