Методи аналізу ефективності використання робочого часу

Вивчення використання робочого часу на підприємствах і в організаціях дозволяє виявити передовий досвід, збитки часу і їх причини, добитися більш раціонального використання праці персоналу.

Ефективність затрат робочого часу можна визначити на основі порівняння фактичних витрат робочого часу з обгрунтованою мірою праці. В практиці організації діяльності персоналу міра праці реалізується у формі норми витрат праці.

Організовуючи працю, слід визначити, яка її кількість потрібна для виконання кожної конкретної роботи і якою має бути її якість. Норми праці є основою для визначення пропорцій розвитку галузей економіки, складання балансу використання трудових ресурсів, визначення виробничих потужностей.

Досліджуючи трудові процеси, важливо визначити фактичні затрати часу, а також структуру затрат часу протягом робочої зміни або її частини.

Визначення фактичних затрат часу потрібне для розроблення нормативів часу, вибору найраціональніших методів праці, аналізу якості норм і нормативів тощо.

Для оцінки ефективності використання робочого часу використовуються дані про структуру затрат робочого часу.

Найпоширенішими на підприємствах методами аналізу трудових процесів є: хронометраж, фотографія робочого часу, фотохронометраж. При цьому фактичні затрати часу вимірюються за допомогою секундомірів, хронометрів, годинників, хронографів.

Усі методи дослідження затрат робочого часу складаються з таких основних етапів:

· підготовка до спостереження;

· проведення спостереження;

· оброблення даних;

· аналіз результатів і підготовка пропозицій щодо удосконалення організації праці.

За допомогою хронометражу визначається тривалість елементів операцій, що повторюються.

Виділяють три способи проведення хронометражу: безперервний (за поточним часом), відбірковий і цикловий. За безперервного способу всі елементи певної операції досліджуються відповідно до послідовності їх виконання. Відбірковий спосіб хронометражу застосовується для вивчення окремих елементів операції незалежно від послідовності їх виконання. Цикловий спосіб – для дослідження тих елементів операції, що мають незначну тривалість (3-5 секунд).

Залежно від об’єкта спостереження розрізняють такі фотографії:

· фотографія використання часу працівника (індивідуальна, групова, самофотографія);

· фотографія часу роботи устаткування;

· фотографія виробничого процесу.

За індивідуальної фотографії спостерігач визначає використання часу одним працівником протягом робочої зміни або іншого періоду часу.

У тих випадках, коли робота виконується кількома робітниками, зокрема за бригадної організації праці, здійснюється групова фотографія робочого часу.

Самофотографію здійснює сам працівник, який фіксує величину втрат робочого часу, а також причини їх виникнення. Це сприяє залученню всіх працівників до активної участі у виявленні й усуненні втрат робочого часу.

Фотографія часу використання устаткування - це спостереження за його роботою та перервами в ній з метою одержання даних для обгрунтування затрат часу на обслуговування (одним робітником або кількома).

Фотографія виробничого процесу – це одночасне вивчення затрат робочого часу виконавців, часу використання устаткування і режимів його роботи. Спостереження може виконуватися двома спостерігачами: один спостерігає за робітниками, другий – за устаткуванням, тобто двостороннє спостереження.

Раціональність затрат робочого часу управлінського персоналу можна визначити на основі порівняння фактичних витрат робочого часу з нормативними і визначення оптимальної структури виконуваних робіт.

Коефіцієнт раціональності Кр затрат робочого часу робітників управлінського персоналу визначається як

Кр=КеКіКс,

де К_е – коефіцієнт екстенсивного використання робочого часу

К_і – коефіцієнт інтенсивності праці;

= ,

знак перед радикалом при У_ф < У_н – плюс і при У_ф > У_н – мінус.

К_с – коефіцієнт раціональності структури затрат робочого часу

,

де Ф – повний фонд робочого часу, годин;

З – збитки робочого часу, годин;

У_н – нормативні затрати робочого часу по даному елементу або групі елементів робіт n. Величина Ун визначається у годинах, знайдене значення порівнюють до 1.

У_ф – відношення фактичних витрат робочого часу до нормативних; їх визначають згідно фотографії робочого дня або моментних спостережень;

НВС – затрати робочого часу на роботи, які не відповідають спеціальності робітника, годин.

Методи аналізу використання робочого часу персоналу апарату управління розподіляються на три групи: особистих спостережень; одержаних даних від співробітників; розрахункові.

Методи особистих спостережень бувають неперервними (фотографія робочого часу і хронометраж) та вибірковими (періодичні і моментні спостереження).

Методами одержання даних від співробітників є анкетування (суцільне, вибіркове, індивідуальне), інтерв'ювання (індивідуальні і групові бесіди) і самофотографія робочого дня.

До розрахункових методів відносяться розрахунки середньоарифметичних, середньозважених і інші характеристики затрат часу згідно даних кількості видів виконаних робіт за певний період часу.

Література.

1. Абрамов В.М., Данюк В.М., Гриненко А.М., Колот А.М., Чернов В.І. Нормування праці: Підручник /За ред. В.М, Данюка і В.М. Абрамова. – К, 1995.

2. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навчальний посібник. – К., 2000.

3. Закон України “Про колективні договори і угоди //Закони України. – К., 1996. – Т.6 – с. 5-11.

4. Закон України №Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” // Закони України. – К., 1999. – Т.15. – С.332-343.

5. Кодекс законів про працю України. – К.: Парламентське вид-во, 1997.

6. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 1998.

7. Петюх В.М. Управління персоналом: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000.

8. Гапалов В.К, Управление рабочим временем. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 1998.

9. Основы управления персоналом: Учебник /Под ред. Б.М. Генкина. – М.: Высшая шк., 1996.