Одночасне проведення реаніматорами штучного масажу серця та штучного дихання

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ КОЛЕДЖ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

ТЕМА 4.2.

Укладач: А.І.Вергун – викладач циклової комісії соціально-економічних дисциплін Кам’янець-Подільського коледжу культури і мистецтв

ПЛАН

1. Реанімація. Штучне дихання. Закритий масаж серця.

Одночасне проведення реаніматорами штучного масажу серця та штучного дихання.

1. Реанімація. Штучне дихання. Закритий масаж серця

Методика проведення штучного дихання і закритого масажу се­рця. Штучне дихання і закритий масаж серця є основними прийомами реанімації — комплексу заходів, спрямованих на оживлення потерпілого, який знаходиться у стані біологічної смерті. На сьогодні основним за­вданням реанімації є застосування тих методів оживлення, які науково обгрунтовані й доказово призводять до оживлення більшої кількості лю­дей. У світі дві громадські організації систематично аналізують випадки оживлення, їх ефективність і пропонують громадянам на етапі першої допомоги та медикам на усіх наступних етапах надання медичної допо­моги рекомендації стосовно найбільш ефективних прийомів оживлення: Американська асоціація кардіологів і Європейська рада реанімації. Їх останні рекомендації 2005 року є основою для проведення оживлення в багатьох країнах. Нещодавно до них приєдналася й Україна, тому в пода­льшому технологія оживлення буде описана стосовно рекомендацій в основному Європейської ради реанімації.

Перед початком знайомства із технологією серцево-легеневої реані­мації пригадаймо послідовність ваших дій у випадку, коли ви стали свід­ком нещасного випадку і вирішили надати першу допомогу.

1. Огляньте місце пригоди і з’ясуйте:

• чи безпечним воно є для вас;

• що трапилося (це дозволить передбачити, якими були травмувальні чинники, якими є вірогідні ураження в потерпілих і їх тяжкість);

• кіль­кість потерпілих;

• чи в змозі оточуючі вам допомогти.

2. Якщо місце є безпечним, обережно потрясіть за рамена потерпіло­го і голосно запитайте «З вами все гаразд? Вам потрібна допомога?». Як­що потерпілий не реагує на ваші запитання, попросіть іншого свідка ви­кликати за номером «103» бригаду швидкої медичної допомоги (якщо свідків немає, зробіть це самотужки).

Якщо ви наодинці з потерпілим (і це дитина), оцініть його стан за методикою АВС і виконайте протягом 2 хв п’ять циклів серцево- легеневої реанімації, а після цього зателефонуйте за номером «103». Така послідовність ваших дій зумовлена високою чутливістю дітей до гіпоксії та швидким настанням незворотних змін у їхньому мозку.

3. Забезпечте прохідність дихальних шляхів:

• розмістіть потерпіло­го спиною на твердій поверхні;

• зробіть прохідними дихальні шляхи і визначте, чи дихає потерпілий нормально: звільніть йому дихальні шля­хи, закиньте назад голову й підніміть нижню щелепу. Це потрібно зроби­ти в такій спосіб: покладіть свою руку на чоло потерпілому й обережно закиньте його голову назад; подушечки пальців покладіть на нижню ще­лепу потерпілого, а потім підніміть її для того, щоб зробити прохідними дихальні шляхи (іл. 2.1).

Цей метод ліквідує перешкоди на шляху повітря до легень. Дійте в такий спосіб незалежно від того, при свідомості потерпілий чи ні. Отож зором, слухом і дотиком (протягом 5—10 с) визначайте, чи правильно по­терпілий дихає (іл. 2.2), а саме:

• оцініть поглядом рухи грудної клітки;

• вслухайтеся в дихальні шуми біля рота потерпілого; постарайтеся відчути рух повітря на своїй щоці. Якщо маєте сумнів щодо правильності дихання, дійте так, ніби воно є неправильним.

4. Якщо потерпший не дихає, розпочніть натискання грудної клітки у такий спосіб:

• станьте на коліна біля потерпілого;

• покладіть зап’ястя однієї руки на середину грудної клітки потерпілого (іл. 2.3);

• покладіть зап’ястя другої руки на тильний бік кисті першої руки;

• сплетіть пальці обох рук і переконайтеся, що ви не натискатимете на ребра потерпілого (іл. 2.4);

• не натискайте ані на надчеревну ділянку, ані на нижню части­ну грудини;

• нахиліться над потерпілим, розпрямлені плечі розташуйте перпендикулярно до грудини і натискайте на глибину 4—5 см 30 разів поспіль;

• після кожного натискання полегшуйте натиск на грудну клітку, не відриваючи долоні від грудини; повторюйте натискання з частотою приблизно 100 на 1 хв (трохи менше ніж 2 натискання за 1 с);

• період натискання і полегшення натиску (повернення грудної клітки до вихідної форми) має бути однаковим.

5. Після виконання 30 натискань забезпечте прохідність дихальних шляхів, відгинаючи голову і піднімаючи нижню щелепу потерпілого:

• затисніть ніс потерпілого вказівним та великим пальцем руки, яка лежить на його чолі;

• залишіть рот трохи відкритим, одночасно підтриму­ючи у піднятому положенні нижню щелепу;

• нормально вдихніть, щіль­но охопіть рот потерпілого своїм ротом;

• вдувайте повітря в рот потерпі­лого протягом 1 с, спостерігаючи одночасно, чи піднімається грудна кліт­ка, як при нормальному диханні;

• утримуючи голову відігнутою, а ниж­ню щелепу піднятою, відстороніть свій рот від рота потерпілого і спосте­рігайте, чи опускається грудна клітка під час його видиху;

• ще раз набе­ріть повітря і вдмухніть його до рота потерпілого, прагнучи зробити два ефективні штучні вдихи. Потім повторно і без зволікання покладіть руки в правильній позиції на грудині й виконайте наступні 30 натискань грудної клітки;

• продовжуйте натискання грудної клітки і штучне дихання у відношенні 30:2; перервіть свої дії для перевірки стану потерпілого тіль­ки тоді, коли:

а) він почне правильно дихати;

б) вам принесуть автомати­чний дефібрилятор (тоді слідуйте його голосовій інструкції);

в) приїде бригада швидкої медичної допомоги. В іншому випадку реанімації не припиняйте.

Якщо штучне дихання не викликає піднімання грудної клітки, як при нормальному диханні, перед черговою спробою виконайте такі дії:

• перевірте ротову порожнину потерпілого й усуньте помітні чужорідні тіла;

• перевірте, чи голова потерпілого правильно відігнута, а щелепа правильно піднята;

• виконайте не більше ніж 2 спроби вентиляції (ефективні чи неефективні) перед тим, як розпочнете знову натискати на грудну клітку.

Є кілька методик виконання штучної вентиляції легень: рот – маска;, рот – ні;, рот до рота.

Рот - маска (іл. 2.5). Маска стає бар’єром між ротом потерпілого і ротом рятувальника. Маска попереджує інфіку­вання, а також психологічний бар’єр, який виникає в рятувальника при виконанні штучної вентиляції легень. Утримуйте пальцями, розташова­ними на чолі, закинуту голову, пальцями іншої руки підніміть

підборіддя, пальцями обох рук утримуйте герметично до шкіри потерпілого маску, виконайте два рятувальних вдихи.