Форми навчання лікаря-інтерна на базах стажування

Практична підготовка лікарів-інтернів досягається шляхом систематичної і активної їх участі в діагностичній і лікувальній роботі:

Ø кураціїхворих у відділеннях: у відділеннях для дітей молодшого віку та інфекційних відділеннях – 4-5 хворих, у відділеннях старшого віку – 6-8 хворих, у відділеннях новонароджених – 3-4 хворих, у поліклініці – 50 % навантаження дільничного педіатра. У хворих дітей лікар-інтерн виконує повний обсяг діагностичних досліджень та лікувальних заходів на правах лікуючого лікаря. Він зобов'язаний приймати участь у додаткових дослідженнях (рентгенологічних, ендоскопічних, лабораторних, тощо) і лікувальних маніпуляціях, які проводяться пацієнту;

Ø клінічних та тематичних розборах хворих;

Ø чергуванні в клініці (два 12-годинних чергування на місяць);

Ø обходах головного лікаря, начмеда, керівників лікарів-інтернів, завідуючих відділеннями та відповідальних лікарів;

Ø клінічних, патологоанатомічних конференціях;

Ø науково-практичних конференціях;

Крім того, лікар-інтерн повинен приймати участь:

Ø у засіданнях товариств педіатрів;

Ø проведенні санітарно-просвітньої роботи як у відділеннях де працює, так і серед населення;

Ø проведенні реферативних оглядів наукової та науково-практичної літератури.

Лікарі-інтерни повинні виконувати науково-дослідну роботу, яка забезпечує набуття навиків самостійної роботи з науковою літературою, формує здатність до аналізу й узагальнення матеріалу, розвитку клінічного мислення, вільного викладу своїх думок, критичне осмислення даних літератури.

В процесі стажування інтерн навчається оформленню основної медичної документації, набуває досвід в одержанні інформації загального характеру, виконує маніпуляції, спеціальні діагностичні методики. Лікар - інтерн веде особисту документацію, працює над написанням рефератів, разом з керівником звітує про практичні навички, які засвоїв.

Керівник повинен приділяти особливу увагу підбору хворих, зокрема, з урахуванням ознайомлення інтерна з їх патологією, тематика якої підлягає вивченню в даний період проходження інтернатури, його можливості самостійно виконувати необхідні діагностичні та лікувальні маніпуляції. Інтерну не слід обмежуватися роботою тільки з закріпленими за ним хворими. Він повинен знати всіх пацієнтів у відділенні, бути ознайомленим з динамікою захворювання та лікування тяжких хворих, з проведенням диференційної діагностики, незалежно від того, хто є їх лікуючим лікарем. Для підвищення активності лікаря інтерна необхідно йому доручати виконання різноманітних маніпуляцій, надавати допомогу в організації додаткових досліджень, стежити за виконанням відповідальних призначень. Особливо необхідно підкреслити, що обмеження діяльності лікаря-інтерна до рамок прикріплених за ним хворих – груба помилка навчання в інтернатурі.

Лікарі-інтерни знайомляться з усіма методиками практичних навичок обстеження і маніпуляцій згідно переліку. В даному переліку передбачено три рівня засвоєння матеріалу: 1-й рівень (+) – ознайомлення з даним питанням, 2-й (++) – уміння застосувати набуті знання і навички при курації хворих, виконувати найбільш типові варіанти чи їх окремі етапи, 3-й (+++) – уміння самостійно застосовувати набуті знання та навички в огляді дитини, обстеженні, діагностиці і лікуванні хворих дітей.