Корпус із блоком живлення

Блок живлення звичайно приєднаний до корпусу. Розмір і форма корпуса та блок

живлення формують так званий формфактор. Нижче наведені найпопулярніші

формфактори корпусів:

1. Full Tower.

2. Midle-Tower.

3. Mini-Tower.

4. Desktop.

5. Плоский корпус Low Profile (який також називають Slimline).

6. Barebone.

Корпус Slimline призначений для установки спеціальних системних плат типу Slimline й LPX. На платі LPX практично всі компоненти вбудовані, а звичайні роз’єми для підключення адаптерів додаткових пристроїв відсутні. Вони розташовані на спеціальній платі, яка вставляється в спеціальний слот системної плати. Плати адаптерів вставляються в цю плату, що робить їхнє підключення досить складним. Перед вибором корпуса необхідно з'ясувати наступне: яке апаратне забезпечення буде встановлюватися в комп'ютер (для визначення формфактора корпуса й правильного вибору джерела живлення), де він буде встановлюватися - на столі або на підлозі (для визначення довжини кабелів монітора, клавіатури й миші).

Варто зазначити, що є деякі винятки, існування яких варто враховувати.

1. У системних платах і блоках живлення компанії Dell, виготовлених після вересня 1998 року, використовується з'єднувач стандартного блоку живлення ATX зі зміненим розташуванням виводів і іншими рівнями напруги. Підключення системної плати Dell до стандартного блоку живлення АТХ, або стандартної системної плати до блоку живлення Dell може привести до ушкодження як джерела живлення так і системної плати. При модернізації системи Dell необхідно придбати Dell-сумісний блок живлення, що буде використовуватися із системною платою Dell, або замінити обидва компоненти Dell стандартними компонентами ATX.

2. Процесор Intel Pentium 4 використовується з більш важким розсіювачем тепла (радіатором) й потужним вентилятором охолодження. Для того щоб уникнути ушкодження системної плати, компанією Intel був розроблений модифікований корпус АТХ зі спеціальним каркасом, на який припадає основна вага радіатора й вентилятора охолодження. З іншого боку, деякі системні плати для Pentium 4 мають в комплекті спеціальну опорну пластину, призначену для підтримки радіатора в стандартних корпусах АТХ.

Для підведення необхідної напруги живлення до процесора Pentium 4 також необхідний додатковий силовий роз’єм певного типу. Існують блоки живлення, призначені безпосередньо для Pentium 4, або ж можна скористатися додатковим адаптером для підведення живлення до процесора.

Вибір корпуса Desktop чи Tower заснований тільки на особистих перевагах. По суті, корпус Tower може розглядатися як Desktop, поставлений на бік. Деякі корпуси можуть використовуватися і як Desktop, і як Tower. Багато хто віддає перевагу повнорозмірним корпусам Tower, тому що вони можуть вміщувати більше додаткових

пристроїв, наприклад, кілька жорстких дисків, накопичувач Zip, стрічковий накопичувач та ін.

Зауваження:

Системи Mini-Tower й Micro-Tower є виключенням із числа містких корпусів типу Тower. Комп'ютери цього типу використовують системну плату формфактора micro-ATX і містять лише два або три відсіки для установки накопичувачів. Модернізувати ці системи так само складно, як і системи Slimline, або Barebone.

Допоміжні елементи

Для комплектації системи знадобляться допоміжні елементи - невеликі деталі, які допоможуть завершити збирання, наприклад джампери (перемички).

В залежності від процесора й частоти, на якій він повинен працювати, на системній платі повинні бути певним чином встановлені перемички (якщо вони є). На ній також можуть бути перемички для керування напругою, яка живить процесор. Всі установки цих перемичок потрібно ретельно перевірити, інакше системна плата й процесор не

будуть нормально працювати. Необхідні відомості про параметри перебувають у документації до системної плати.

Кілька провідників від системної плати підключаються до різних елементів корпуса комп'ютера. Вони ведуть до індикаторів живлення й активності жорсткого диска, а також до кнопки Reset та Power.

Підключення живлення

Установити блок живлення досить просто: потрібно лише помістити його у відповідний відсік корпуса й пригвинтити декількома гвинтами.

У нових ATX-платах для підключення живлення може використовується тільки одне гніздо на 20 або 24 контакти (причому в 20-контактний роз’єм можна встановити 24-контактний конектор, а навпаки – не рекомендовано), що підключається одним-єдиним способом, а може бути ще 4-контактне гніздо для підведення 12В живлення процесору (як правило воно знаходиться біля процесора), крім того можуть бути інші додаткові роз’єми, які при необхідності теж треба під’єднати до блоку живлення (про їх наявність, місце знаходження та необхідність під’єднання можна дізнатись з документації до материнської плати).

У корпусах інших конструкцій як правило використовується два окремих набори контактів (стандарт АТ), кожний з яких містить по шість провідників. Вони можуть бути не позначені, тому їх легко переплутати. Кожний з них можна вставити двома способами, але правильним є тільки один (чорні проводи мають знаходитись всередині)! У більшості систем ці набори контактів мають позначення P8 й P9. Якщо приєднати їх неправильно, то при включенні живлення можна пошкодити системну плату.

У багатьох системах для охолодження процесора використовується вентилятор, його теж необхідно підключити.