переважний у дану історичну епоху

Поняття стилю можна визначити, як ідейну або художню спільність,

яка звичайно відповідає певному часу, напрямку в мистецтві або унікальній субкультурі, окремій людині або його будинку. Кожна країна, кожний народ в окремі періоди свого розвитку накладають свій відбиток, свої специфічні риси на ті або інші види діяльності. Термін стиль багатозначний, можна говорити про стиль людини, стилі життя,

стилі того або іншого історичного періоду. Гранично широким поняттям виступає "стиль епохи". Також стиль може позначати окремі жанри,види мистецтва, окремі сфери культури й культурно-історичні стилі. Термін "історичний стиль" означає спільність засобів художньої виразності, обумовлену матеріальної й духовної культурою часу. Основні риси стилю позначаються в архітектурі, образотворчім і прикладнім мистецтві, літературі, музиці й костюмі.

Стиль повільно зароджується й повільно вмирає, тому що відбиває прекрасне

(у розумінні епохи) у викристалізуваному, завершеному виді.

Що ж таке стиль?

Стиль - найбільш загальна категорія художнього мислення, що характеризує певний етап його розвитку.

У стилі виражається система ідей і поглядів, в яких закладений світогляд кожної епохи.

Стиль характеризує формально-естетичні ознаки об'єктів, у яких закладений певний зміст.

Тому стиль можна вважати загальним художнім вираженням епохи, художнім переживанням людиною свого часу. У стилі проявляється, зокрема, ідеал краси,

переважний у дану історичну епоху.

Стиль - це конкретне втілення емоційних особливостей і шляхів мислення, загальних для всієї культури й визначальних принципів формоутворення є основою предметного середовища на певному історичному етапі. Такі стилі називають "більшими художніми стилями епохи", і вони проявляються у всіх видах мистецтва - в архітектурі, скульптурі, живописі, літературі, музиці. Однак зі зміною історичних епох пішли в минуле часи "більших художніх стилів": прискорення темпів життя людину й суспільства, розвиток інформаційних процесів, вплив нових технологій і массового ринку привели до того, що вже в XIX в. з'явилися стилі, орієнтовані на використання стилів минулого і їхнє змішання.

Однак стиль не зникає безвісти. Стиль виражає прагнення до вічного.

Можна визначити наявність стильових рис, що проходять "наскрізною ниткою" через епохи.

Стилізація від французького слова style – стиль. В образотворчому мистецтві і літературі свідоме наслідування прикмет якогось стилю минулих років та поколінь. Умисне, підкреслене відтворення мови певного історичного стилю. У мистецтві можна стилізувати під будь-який стиль (єгипетський, візантійський, бароковий, бідермаєр, народне мистецтво тощо); часом це наслідування виростає у власні стилі (неокласицизм, неовізантизм, неореалізм тощо).

Стилізація - це навмисна імітація художнього стилю, характерного для будь-якого автора, жанру, течії, певного соціального середовища, народності, епохи, а так само для мистецтва і культури в цілому. У образотворчих мистецтвах стилізація досягається шляхом узагальнення зображуваних фігур і предметів за допомогою умовних прийомів.

Це декоративне узагальнення об’єктів, спрощень, за допомогою малюнка, кольору та інших графічних прийомів.

Стилізація — це процес активного відбору найбільш характерних ознак форми, свідомої відмови від усього друго­рядного.

Наслідування ознакам певного стилю може привести до створення пародійних та іронічних образів. Завдяки виокремленню основних ознак обраного для роботи стилю можна збільшити дієвість обраного сюжету (Бідструп). В книжковій графіці (в ілюструванні) стилізація допомагає відтворити атмосферу минулого, фолкльору інших народів та країн.

Найчастіше художники обирають метод стилізації для відтворення та ідеалізації минулого на відміну від модних ознак сьогодення.

Стилізуючи, ми малюємо предмет «занадто»: занадто колючий або занадто м'який, занадто смішний або занадто сумний; дуже високий, великий, маленький, дуже худий або товстий. При цьому необхідно враховувати основні закони композиції, такі як, велике, маленьке і середнє, передача руху, жорсткості і гнучкості форми.

Стилізувати можна злегка, а можна до невпізнання.

На практичних заняттях ми опрацюємо стилізацію таких періодів та історичних стилів:

- наскельні малюнки первісних людей;

- трипільська культура;

- античність;

- романське мистецтво;

- готика;

- бароко;

- класицизм;

- модерн, арт-деко:

- конструктивізм, кубізм, футурізми…. та інші «ізми»

Формалізація (formalization) - процес подання інформації про об'єкт, це метод коли виділяються суттєві якості та ознаки предмета дослідження незалежно від змісту. Такий метод полегшує вивчення предмета.

Мета формалізації: виразити думку в за допомогою визначених, доведених до символу знаків. Формалізація завжди супроводжується символізуванням та має сенс тоді, коли використовується символіка. За рахунок формалізації досягається ефект, коли об'ємний (складний) вміст може бути виражене лаконічно, ємко для більш легкого оперування ними.

Прийоми

Лаконичність (лаконізм), краткість, стислість, небагатослівність графічного матеріалу з найменшим використанням графічних засобів технік. Вміння виокремлювати головне від другорядного, викреслювати зайве.

Ця якість особливо цінується в рекламі. Цей засіб може зекономити кошти замовнику на стислому викладенні інформації. Чим швидше викладається інформація тим більше її можна запропонувати споживачу.

Широко розповсюджене вираження «Стислість - сестра таланту» належить А.П. Чехову. Для того щоб викладати коротко, необхідно відокремлювати головне від другорядного, концентрувати виклад на контексті, прибирати з тексту нагромадження зайвих слів. Стислість цінується як в письмовому, усному язиках, образотворчому та інших мистецтвах (архітектура і скульптура). Корінь слова стався від назви Лаконії - регіону Стародавній Греції, в якому знаходиться місто Спарта. Існує легенда, коли Філіп Македонський (батько Олександра) підійшов до стін Спарти, він направив спартанцям послання, в якому говорилося: «Я підкорив всю Грецію, у мене найкраще в світі військо. Здавайтеся, тому що якщо я візьму Спарту силою, якщо я зламаю її ворота, якщо я проб'ю таранами її стіни, то нещадно знищу все населення». На що спартанці (лаконійці) відповіли: «Якщо...». І Філіп відмовився від цієї ідеї.

Лаконічність особливо важлива в рекламі, так як грошові витрати на рекламу залежать від її довжини. Також це пов'язано з особливостями пам'яті людини - в короткочасній пам'яті фіксується приблизно 7 ± 2 елементи.