Аналіз способів побудови місцевих телефонних мереж загального користування

При модернізації місцевої телефонної мережі слід зробити акцент на розробці такої перспективної структурної схеми мережі, при якій:

- капітальні затрати на станційні й лінійні споруди при введенні нових телефонних станцій повинні бути якомога меншими;

- переваги цифрових телефонних станцій перед аналоговими АТС повинні використовуватися максимально.

Для виконання цих умов при цифровізації місцевої мережі використовується стратегія "накладеної мережі". Основні правила її побудови наступні:

- всі зв'язки між цифровими АТС повинні здійснюватися тільки через цифрові АТС і вузли;

- при зв'язку між цифровими АТС повинні використовуватися стандартні тракти цифрових систем передачі;

- в межах однієї місцевої мережі при будь-яких з'єднаннях допускається тільки один перехід між "накладеною" і існуючої аналоговою мережею;

- нові цифрові АТС повинні включатися тільки в "накладену мережу";

- зв’язок між цифровими й аналоговими АТС повинен здійснюватися по лінійним трактам стандартних цифрових систем передачі з встановленням аналого-цифрового перетворення й узгодженням систем сигналізації на боці аналогових АТС;

- цифрові станції й вузли можуть розміщуватися на одній території або навіть в одному будинку з аналоговими АТС і вузлами.

Розвиток окремих місцевих мереж рекомендується виконувати на однотипних цифрових системах комутації (не більше двох типів). По принципу побудови МТМ класифікуються наступним чином:

- нерайоновані;

- районовані без вузлоутворення;

- районовані з вузлами вхідних повідомлень (ВВП);

- районовані з вузлами вхідних і вихідних повідомлень (з ВВП і ВихВП).

При використанні цифрових АТС, в умовах застосування виносних концентраторів, нерайонована структура може бути економічно доцільна при ємності мережі до сотень тисяч номерів (аналогових − до 20000 номерів).

Районовані МТМ без вузлоутворення мають кілька районних АТС, які на аналоговій мережі зв'язуються між собою за принципом "кожна з кожною", а на цифровій мережі - за принципом "кожна з кожною" з використанням обхідних напрямків.

Районована структура цифрової МТМ без вузлоутворення економічно доцільна при ємності мережі в кілька сотень тисяч номерів (аналогових − до 80000 номерів).

Районовані МТМ з вузлами вхідних повідомлень діляться на вузлові райони, у кожному з яких для концентрації навантаження до АТС вузлового району встановлюються один або кілька ВВП. Усі АТС вузлового району мають загальний стотисячний (двохсоттисячний) код. Цифрові районовані МТМ з ВВП можуть мати ємність до кількох мільйонів номерів (аналогові − до 800000 номерів).

Районовані МТМ з вузлами вхідних і вихідних повідомлень звичайно мають кілька десятків вузлових районів. Цифрові станції дозволяють реалізувати більш економічні структури МТМ у порівнянні з аналоговими АТС.

Основні особливості перспективних структур МТМ з цифровими станціями наступні:

- широке використання виносних концентраторів;

- комбіноване використання обладнання АТС (РАТС, РАТС і ВВП, ВихВП, РАТС і АМТС і т.д.);

- можливість використання двосторонніх з’єднувальних ліній;

- використання обхідних напрямків;

- широке використання загальноканальної системи сигналізації ЗКС№7;

- надання абонентам значного числа додаткових видів обслуговування;

- створення на мережі центрів технічної експлуатації.

Варіанти побудови "накладеної" цифрової мережі залежать від ємності й структури існуючої аналогової мережі.

При створенні "накладеної мережі" на аналоговій МТМ без вузлів, цифрові АТС, що вводяться повинні бути зв'язані з усіма РАТС даної МТМ цифровими трактами з встановленням обладнання АЦП на боці аналогових станцій. При введенні нових АТС необхідно вирішувати питання раціонального підключення даних станцій до існуючої МТМ.

Розрізняють три основні способи підключення РАТС, що вводяться:

- організація прямих пучків каналів з’єднувальних ліній між кожною цифровою і кожною аналоговою РАТС ("кожна з кожною");

- використання раніше введених у мережу цифрових РАТС у якості транзитних станцій для АТС, що вводяться. При цьому зв'язок нових РАТС з аналоговою МТМ буде здійснюватися через транзитну станцію;

- комбіноване рішення, засноване на комбінації перерахованих раніше варіантів.

1.2 Побудова мережі способом "кожна з кожною"

Між ЦАТС для передачі сигналів використовується загальний канал сигналізації (ЗКС №7) і пучки ліній двосторонньої дії.

При з'єднанні АТС координатного типу між собою, а також між АТСК-У й ЦАТС використовуються пучки однобічної дії й застосовується система сигналізації по двом виділеним сигнальним каналам для передачі лінійних сигналів, а для передачі сигналів керування використовується багаточастотна система сигналізації "2 з 6".

Для зв'язку АМТС з АТС використовуються з’єднувальні лінії міжміські (ЗЛМ), для зв'язку АТС з АМТС - замовно-з’єднувальні лінії (ЗЗЛ).

Переваги даного способу:

- висока структурна надійність через надлишковість мережі зв'язку;

- відсутність транзитних з'єднань забезпечує мінімальний час встановлення з'єднання, отже підвищується ефективність використання засобів зв'язку й підвищується якість тракту телефонної передачі;

- забезпечується створення пучків каналів між кінцевими станціями по найкоротшим шляхам.

Недоліки:

- велика кількість пучків з’єднувальних ліній, отже, значні витрати на первинну мережу.

У курсовому проекті тип з’єднувальних ліній визначається з економічної точки зору та технічними можливостями мережі. Між аналоговими РАТС використовуються лінії однобічної дії в залежності від відстані між станціями: якщо довжина ЗЛ менше, ніж 1,5 км, то використовуються трьохпроводові ФЗЛ, якщо від 1,5 до 8 км, - двохпроводові ФЗЛ, якщо більше, ніж 8-10 км – ІКМ тракти.

ЗЛ між між ЦСК і аналоговими РАТС – цифрові, при цьому на аналоговій РАТС установлюється напівкомплект ІКМ для переходу з цифрового сигналу на аналоговий.

ЗЛ між цифровими станціями – двосторонньої дії цифрові типу Е1.

Структурна схема МТМ наведена на рисунку 3.2.