Теорія поведінки споживача Мілтона Фрідмена

Теорія споживання М. Фрідмена, як і теорія життєвого циклу, ґрунтується на концепції поведінки споживача Ірвінга Фішера. Всі ці теорії виходять із того, що споживання залежить не тільки від поточного доходу. Концепція Ф. Модильяні ґрунтується на припущенні, що динаміку доходу можна передбачити протягом усього життя людини. Мілтон Фрідмен для пояснення поведінки споживача запропонував гіпотезу постійного доходу.

Зміст цієї гіпотези полягає в тому, що рівень доходів господарських суб’єктів підлягає коливанням в результаті впливу на них як постійних (довгострокових), так і випадкових (одноразових або тимчасових) чинників. Наприклад, працівники сільського господарства, що займаються вирощуванням овочів, отримали в поточному році значно менший від середнього рівня дохід. Причиною цього стали непередбачувані заморозки. Це зменшення доходу є явищем тимчасовим. А, приміром, здобуття вищої освіти, високої кваліфікації − постійний (довгостроковий) чинник, що впли­ває на рівень доходу.

Мілтон Фрідмен розглядає дві складові поточного доходу (Y): постійний дохід (Y^р)та тимчасовий (Y^v), тобто:

Постійний дохід (Y^p)у цій моделі – це середній дохід, а тимчасовий − випадкове відхилення доходу від його середнього рівня.

Автор цієї теорії вважає, що споживання залежить насамперед від постійного доходу, оскільки позики та заощадження споживачі використовують для того, щоб нівелювати коливання тимчасового доходу. Це означає, що зростання реальної заробітної плати вдвічі зумовлює зростання споживання впродовж усього періоду дії цього чинника теж вдвічі. А, приміром, отримання спадщини, формує іншу поведінку, оскільки така форма доходу є одноразовою, має випадковий характер і потребує розподілу його на все життя. Сказане вище означає, що споживачі свій постійний дохід витрачають, а більшу частку тимчасового доходу – заощаджують. У зв’язку з цим функція споживання у моделі М. Фрідмена модифікується, набуваючи такого вигляду:

,

де α — константа.

Із рівняння випливає, що споживання прямо пропорційне постійному доходу.

Для того щоб зіставити цю модель з моделлю Кейнса, треба визначити у моделі Фрідмена середню схильність до споживання. Для цього розділимо обидві части­ни функції споживання на Y. Отримаємо:

або

Згідно з теорією постійного доходу, як видно із останньої формули середня схильність до споживання залежить від відношення постійного доходу (Y^р)до поточного доходу (Y). Якщо поточний дохід тимчасово зростає, то АРС тимчасово зменшується, і навпаки.

У своїй роботі М. Фрідмен прагне з позиції своєї теорії зрозуміти, чому статистичний аналіз сімейних бюджетів, зроблений Дж. Кейнсом, свідчить про зменшення АРС у міру зростання доходів домогосподарств. Він приходить до висновку, що на коливання середньої схильності до споживання впливають зміни як постійного (Y^р), так і тимчасового (Y^v)доходів. І якби всі коливання поточного доходу були спричинені змінами постійного доходу, то в різних сім’ях АРС була б однакова. Але оскільки коливання доходу відчувають на собі вплив і тимчасових змін, то сім’ї з вищим тимча­совим доходом далеко не завжди досягають пропорційного зростанню Y^v вищого рівня споживання. Остання обставина створює хибне уявлення про те, що сім’ї з високим доходом, як правило, мають нижчу середню схильність до споживання.

Розглядаючи динаміку доходів у довгостроковому періоді, М. Фрідмен зробив висновок, що коливання доходів з року в рік відбувається внаслідок коливань тимчасового доходу. І тому роки високого рівня тим­часового доходу характеризуються низькою середньою схильністю до споживання.

Тобто коливання середньої схильності до споживання властиві короткостроковому періоду і є наслідком коливань тимчасового доходу.

У довгостроковому періоді коливання середньої схильності до споживання є наслідком змін постійного доходу, і тому для тривалого проміжку часу (10 років і більше) середня схильність до споживання є сталою.

Підводячи підсумок аналізу різних теорій споживання, слід зазначити, що:

а) проблема споживання − складна, суперечлива і по-різному себе проявляє у коротко- та довгостроко­вому періодах;

б) у короткостроковому періоді поточний дохід виступає головним чинником, що визначає обсяг споживання; середня схильність до споживання зменшується в міру зростання доходу, і навпаки (Дж. М. Кейнс);

в) у довгостроковому періоді не тільки поточний дохід, а й нагромаджене багатство, очікуваний дохід в майбутньому і т. ін. визначають рівень споживання (І. Фішер, Ф. Модильяні);

г) коливання доходу можуть бути зумовлені як постійними, так і тимчасовими змінами. На обсяг споживання у довгостроковому періоді впливають зміни постійного доходу (М. Фрідмен).