гарантії їх соціального захисту»

Основу правового статусу ветеранів складають конституційні права і свободи людини і громадянина. Обсяг прав і свобод, якими може користуватися громадянин в державі, та коло його обов’язків залежить від його правового статусу. Статус ветеранів закріплений спеціальними законами. Він відрізняється деякими особливостями від статусу громадянина. Ці особливості виражаються в підставах визнання громадянина ветераном війни і в засобах їх соціальної захищеності.

Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Учасники бойових дій – це особи, які брали безпосередньо участь у виконанні бойових завдань як у воєнний, так і у мирний час. До них належать:

ü військовослужбовці, які проходили службу в діючій армії, партизани та підпільники громадянської та Великої Вітчизняної воєн;

ü учасники бойових дій на території інших країн – військовослужбовці Радянської Армії, СБУ, ВМФ, МВС, працівники певних категорій, які направлялися урядом у країни, в яких велися бойові дії (брали участь у бойових діях, забезпечували бойову діяльність військ, виконували миротворчі місії);

ü військовослужбовці, які в роки Великої Вітчизняної війни проходили службу в містах, участь в обороні яких дає право на певні пільги (Ленінград, Севастополь);

ü колишні бійці винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу, які брали участь у бойових операціях з ліквідації диверсійно-терористичних груп;

ü працівники, які були переведені у період Великої Вітчизняної війни на становище військовослужбовців (комісаріат шляхів, зв’язку, охорони здоров’я, річкового флоту і деякі інші);

ü сини полків та юнги, які перебували у діючих частинах до досягнення ними повноліття;

ü особи, які брали участь у боротьбі з фашистською Німеччиною та її союзниками у роки Другої світової війни на території інших держав у складі армій колишніх союзників СРСР, партизанських загонів, підпільних груп та інших антифашистських формувань;

ü працівники сфери культурного обслуговування фронтів, які в період Великої Вітчизняної війни або в період ведення бойових дій виступали перед воїнами;

ü особи, які в період блокади (8.09.41–27.01.44) працювали в Ленінграді і нагороджені медаллю «За оборону Ленінграда» та особи, нагороджені знаком «Жителю блокадного Ленінграда»;

ü військовозобов’язані, які призивалися на навчальні збори і направлялися до Афганістану у період ведення там бойових дій;

ü військовослужбовці автомобільних батальйонів, які доставляли вантажі до Афганістану, військовослужбовці льотного складу, які здійснювали бойові вильоти до Афганістану з території СРСР;

ü вояки УПА, які не вчинили злочинів проти людства і миру та реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні».

До учасників бойових дій прирівнюються колишні неповнолітні (до 16 років) в’язні концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання.

Інваліди війни – це військовослужбовці, партизани, підпільники, працівники, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних (або пов’язаних з) під час захисту Батьківщини в період Великої Вітчизняної та громадянської воєн, в період ведення бойових дій у мирний час на території інших держав. Також інвалідами війни визнаються:

ü військовослужбовці, які стали інвалідами в зв’язку з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

ü малолітні (до 14 років) в’язні фашистських концтаборів та інших місць примусового утримання, які визнані інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин;

ü особи, які стали інвалідами внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних у районах бойових дій в період Великої Вітчизняної війни та від вибухових речовин, боєприпасів у повоєнний період (в тому числі і неповнолітні) та під час виконання робіт, пов’язаних з розмінуванням боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни незалежно від часу їх виконання;

ü учасники бойових дій на території інших держав.

Учасники війни – це військовослужбовці, трудівники тилу та інші особи, які не брали безпосередньої участі у бойових діях. До них належать:

ü військовослужбовці, які проходили службу в армії (але не в діючих частинах) або навчалися в цей період у військових училищах, школах і на курсах;

ü особи, які в період Великої Вітчизняної війни працювали в тилу або навчалися у ремісничих, залізничних училищах, ФЗУ та інших спеціальних навчальних закладах, працювали на відбудові об’єктів. Якщо перелічені в цьому пункті особи, які народилися до 31 грудня 1932 року, з поважних причин не мають документів, які підтверджують факт роботи в період війни, статус учасника війни може бути встановлений за поданням відповідних комісій (на підставі показань свідків). Особам, які народилися після 31 грудня 1932 року, статус учасника війни може бути встановлено лише у разі наявності документів та інших доказів, що беззаперечно підтверджують факт роботи в період війни;

ü члени груп самозахисту, народного ополчення, що діяли в період Великої Вітчизняної війни;

ü сини полків, юнги, які перебували в армії (але не в діючій частині);
колишні в’язні концтаборів та інших місць примусового утримання,

ü особи, які були вивезені для примусових робіт;

ü працівники, які на контрактній основі направлялися на роботу в держави, де велися бойові дії, і не входили до обмеженого контингенту;

ü дружини (чоловіки) військовослужбовців, які на контрактній основі направлялися на роботу в держави, де велися бойові дії, і не входили до обмеженого контингенту;

ü особи, які в період Великої Вітчизняної війни відбували покарання в місцях позбавлення волі або перебували в засланні і реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», діти партизанів і підпільників, які піддавалися репресіям у зв’язку з діяльністю їх батьків;

ü особи, які в період Великої Вітчизняної війни добровільно надавали матеріальну, фінансову чи іншу допомогу військовим частинам, госпіталям, партизанським загонам.

Стаття 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх захисту» визначає коло осіб, на яких поширюється чинність цього Закону. Такими особами є сім’ї військовослужбовців-ветеранів війни, які загинули або померли внаслідок поранення чи контузії, одержаних під час виконання обов’язків. До членів сімей військовослужбовців належать: утриманці загиблого; батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге; діти, які не мають своїх сімей; діти, які мають свої сім’ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття.

Серед ветеранів війни виділяється категорія осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною. До них належать:

ü Герої Радянського Союзу;

ü повні кавалери ордена Слави;

ü особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу»;

ü Герої Соціалістичної Праці, удостоєні цього звання за працю в період Великої Вітчизняної війни.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

1. На чому базується соціальний захист?

2. Нозвіть складові частини права соціального забеспечення.

3. Нозвіть ознаки соціального захисту.

4. Назвіть приклади активних та пасивних заходів підтримки доходів.

5. Назвіть основні види страхування.

6. Перелічіть основні організаційно-првові форми соціального забеспечення.

7. Пенсія – це…………………….

8. Які існують види соціальних послуг?

9. В чому полягає основна мета усіх видів соціального забезпечення?

10. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це……….

11. Назвіть основні види українського агальнообов’язкового державного соціального страхування.

12. Хто є представниками застрахованих осіб?

13. В чому полягає поняття «допомога із соціального забеспечення»?

14. Назвіть три основні групи соціальних допомог, перелічіть їх складові.

15. Які особи підпадають під поняття «ветерани війни»?

16. Які особи – ветерани війни складають особливу категорію і мають особливі заслуги перед Батьківщиною?

Рекомендована література:

1. Керецман В.Ю., Семерак О.С. Правознавство. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 400 с.

2. Основи правознавства: Навч. посіб. / За ред. С.В. Ківалова, М.П. Орзіх. – К.: Т-во «Знання», КОО, 200. – 358 с. – (Вища освіта XXI століття).

3. Правознавство.Підручник / Авт. кол.: Демський С.Е., Ковальський В.С., Колодій А.М. (керівник авт. кол.) та інші; За ред. В.В. Копєйчинкова. – 7-е вид., стер. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 736 с. – Бібліогр. С. 724-726.

4. Шпиталенко Г.А., Шпиталенко Р.Б. Основи правознавства: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2003. – 384 с.

5. Коваленко Г.І., Галянтич М.К. Житлове право України. - К., 2002. – 354 с.

Питання на залік

1. Основні теорії походження держави.

2. Дайте визначення поняттям «людина», «особа», «громадянин». Проведіть порівняння.

3. Порівняйте поняття «держава» і «державна влада».

4. Форми держави.

5. Ознаки держави.

6. Монархія та її види.

7. Республіка та її види.

8. Порівняйте монархію та республіку.

9. Порівняйте парламентську та президентську республіки.

10. Порівняйте унітарну державу та федерацію.

11. Порівняйте демократичний та антидемократичний режими.

12. Дайте характеристику внутрішніх і зовнішніх функцій держави.

13. Дайте визначення терміну «правова держава» та назвіть її основні ознаки.

14. Розкрийте зміст поняття «громадянське суспільство».

15. Правова культура.

16. Механізм держави.

17. Влада та її види.

18. Основні теорії походження права.

19. Джерела права.

20. Природне і позитивне право.

21. Право і мораль. Дайте порівняльну характеристику.

22. Структура норми права.

23. Види законів.

24. Правовідносини.

25. Дієздатність, правоздатність, деліктоздатність та осудність.

26. Правопорушення: ознаки і види.

27. Юридична відповідальність.

28. Приватне і публічне право.

29. Законодавчий процес та його стадії.

30. Фізичні та юридичні особи. Їх види.

31. Форма правління, політичного режиму і адміністративно–територіального устрою України.

32. Конституція України. Загальна характеристика.

33. Організаційна структура та основні повноваження Верховної Ради України.

34. Правовий статус Президента України.

35. Структура та правовий статус Кабінету міністрів України.

36. Органи місцевого самоврядування. Їх завдання і види.

37. Майнові та немайнові відносини.

38. Загальна характеристика Цивільного кодексу України.

39. Правочин та його види.

40. Право власності. Її види.

41. Види договорів у цивільному праві.

42. Порівняйте спадкування за законом та спадкування за заповітом.

43. Види суб’єктів трудового права.

44. Повноваження професійної спілки.

45. Умови та підстави виникнення трудових правовідносин.

46. Порівняйте колективний та трудовий договір.

47. Порівняйте трудовий контракт і трудовий договір.

48. Особливості роботи неповнолітніх.

49. Особливості звільнення працівників з ініціативи роботодавця.

50. Робочий час та його види.

51. Час відпочинку та його види.

52. Дисциплінарні стягнення, порядок їх накладання і зняття.

53. Адміністративно правові правовідносини.

54. Система органів державного управління.

55. Державна служба та її ознаки.

56. Адміністративне правопорушення та його види.

57. Адміністративна відповідальність та її види.

58. Злочин та його види.

59. Підстави кримінальної відповідальності.

60. Види кримінальних покарань.

61. Обтяжуючі та пом’якшуючі обставини у кримінальній відповідальності.

62. Види злочинів проти життя і здоров’я особи.

63. Охарактеризуйте склад сімейно–правових відносин.

64. Шлюб та умови його укладання. Шлюбний договір.

65. Майнові та особисті немайнові права та обов’язки подружжя.

66. Порівняйте розірвання шлюбу та визнання його недійсним.

67. Основні права та обов’язки батьків і дитини.

68. Підстави для позбавлення батьківських прав.

69. Порівняйте опіку та піклування.

70. Усиновлення.

71. Підприємницька діяльність та її ознаки.

72. Види підприємств.

73. Види господарських правопорушень.

74. Види господарських санкцій за порушення у сфері господарської діяльності.

75. Особливості фінансових правовідносин.

76. Бюджетний процес та його стадії.

77. Порівняйте поняття «дохід» і «прибуток».

78. Податок та його види.

79. Прямі й непрямі податки.

80. Склад житлово–правових відносин.

81. Права і обов’язки наймачів житла.

82. Організація та діяльність житлово–будівельних кооперативів.

83. Види правопорушень наймачів житла.

84. Види житлових спорів.

85. Структура земельного фонду України.

86. Форми власності на землю.

87. Право землекористування.

88. Порівняйте постійне користування земельною ділянкою та оренду.

89. Іпотека.

90. Форми приватної власності на землю.

91. Фермерське господарство.

92. Порівняйте поняття «правосуддя» і «судочинство».

93. Правоохоронні органи.

94. Адвокатура, прокуратура, суд. Їх завдання.

95. Нотаріат.